Прадід плив у трюмі, а правнук летить на МКС: яку 100-літню реліквію Кутрик бере в космос

Саме цю жорстоку істину аерокосмічна індустрія засвоїла під час драматичної епопеї з кораблем Boeing Starliner, яка ледь не обернулася безпрецедентною кризою для американської пілотованої програми. І саме цей контекст робить майбутній політ канадського астронавта Джошуа Кутрика, орієнтовно запланований на 1 жовтня 2026 року, однією з найцікавіших сторінок сучасної космонавтики.

Джошуа Кутрик, елітний пілот та астронавт Канадського космічного агентства (CSA), місяцями проходив виснажливі тренування, готуючись до місії на борту Boeing Starliner. Цей корабель мав стати символом відродження американської аерокосмічної величі. Проте реальність виявилася набагато суворішою за презентаційні буклети. Під час тестової місії Crew Flight Test (CFT) корабель Starliner зіткнувся з каскадом технічних проблем: витоки гелію в системі наддуву та критичні відмови маневрових двигунів Reaction Control System (RCS) під час наближення до Міжнародної космічної станції. Астронавти опинилися в статусі заручників власного корабля, застрягши на МКС на довгі місяці, поки інженери на Землі намагалися зрозуміти, чи безпечно повертати капсулу з людьми.

Джошуа Кутрик вирушить на МКС 1 жовтня / Фото SpaceX

Для керівництва NASA та міжнародних партнерів це стало моментом істини. Ризикувати життям екіпажів заради порятунку репутації аерокосмічного гіганта було неприпустимо. Агенції ухвалили єдине правильне рішення: перевести Кутрика та його місію на перевірений часом, надійний та технологічно досконалий SpaceX Crew Dragon. Цей "трансфер" став не чиєюсь особистою втечею, а жорстким, прагматичним кроком командування, покликаним гарантувати безпеку екіпажу. Тепер, лишивши позаду невизначеність із космічними довгобудами Boeing, Кутрик готується до старту. Він полетить на машині, яка довела свою безвідмовність десятками успішних місій, що дозволяє астронавту сфокусуватися на науці, а не на думках про те, чи спрацюють гальмівні двигуни під час повернення додому.

Від фермера до льотчика-випробувача: хто такий Джошуа Кутрик

Шлях Джошуа Кутрика, українця за походженням, до крісла в космічному кораблі не був раптовим подарунком долі – це результат десятиліть жорсткої дисципліни. Він народився у Форт-Саскачевані, але виріс на віддаленій сімейній скотарській фермі в Боваллоні (східна Альберта). Саме там, серед безкраїх полів і сільськогосподарської техніки, формувався його інженерний склад розуму. На ізольованій фермі поломки не вирішуються дзвінком до сервісної служби – ти береш інструменти і лагодиш усе сам. Водночас над головою Джошуа розгорталося темне нічне небо без міського світлового забруднення, що й заклало його першу мрію про зорі.

Кутрик обрав шлях, де техніка межує з екстримом. Його академічний бекграунд вражає навіть за мірками космічної індустрії: ступінь бакалавра з машинобудування в Королівському військовому коледжі Канади, а згодом – одразу кілька магістерських ступенів (з космічних досліджень, льотних випробувань та оборонних студій).

Але справжнім випробуванням на міцність стала його служба в Королівських військово-повітряних силах Канади (RCAF). Кутрик став елітним пілотом-винищувачем, керуючи багатоцільовим літаком CF-18 Hornet. Він не просто літав – він став льотчиком-випробувачем. Це найвищий рівень пілотажу, коли твоє завдання – навмисно заганяти нову чи модернізовану техніку в критичні, позаштатні режими, щоб перевірити межі її можливостей. Коли система відмовляє і літак починає падати, завдання тест-пілота – не панікувати, а холоднокровно аналізувати дані та відновлювати керування.

Кутрик служив у Королівських військово-повітряних силах Канади / Фото espritdecorps

Його послужний список налічує понад 4000 годин нальоту на більш ніж 40 різних типах літальних апаратів. Значну частину цього часу Кутрик провів у небі над канадською Арктикою, базуючись у Колд-Лейк, де екстремальні температури і відсутність запасних аеродромів не залишають права на помилку. Саме цей унікальний сплав інженерного інтелекту та досвіду виживання в кризових ситуаціях дозволив йому у 2017 році обійти 3772 конкурентів під час жорсткого відбору до Канадського космічного агентства.

Символічно, що для місії Boeing Starliner (до переведення на Crew Dragon) NASA обрало саме Кутрика. Вони шукали не просто пасажира, а досвідченого випробувача, здатного працювати з новим, ще не обкатаним до кінця космічним кораблем. Тож технічні негаразди Starliner не стали для Кутрика шоком – для нього це лише чергова нештатна ситуація, яку він звик розв'язувати ще з часів польотів на винищувачах.

Що нащадок українців робитиме на МКС

Коли ракета Falcon 9 відірветься від стартового столу, для Джошуа Кутрика розпочнеться найважливіший етап кар'єри. Наступні шість місяців він проведе на борту Міжнародної космічної станції. І хоча краєвиди з модуля Cupola заворожують, Кутрик летить туди не як турист. На нього чекає виснажлива робота орбітального дослідника та бортінженера.

Його головне завдання – проведення десятків наукових експериментів в умовах мікрогравітації. Кутрик працюватиме над експериментами в галузі фізики рідин, матеріалознавства та фізіології людини. Дослідження того, як серцево-судинна система та кісткова тканина реагують на невагомість, є критично важливими для майбутніх місій програми Artemis, яка передбачає повернення людей на Місяць та польоти до Марса.

Крім того, як канадський астронавт, Кутрик буде оператором роботизованої системи Canadarm2 – 17-метрової механічної руки, яка є критично важливим елементом інфраструктури МКС. Він використовуватиме її для захоплення вантажних кораблів та переміщення обладнання. Також значну частину часу займатиме обслуговування систем життєзабезпечення станції. Кожен його день буде розписаний по хвилинах, включаючи обов'язкові двогодинні тренування для запобігання атрофії м'язів. І щоразу, пропливаючи крізь модулі станції, він зможе поглянути на старий годинник свого прадіда – мовчазного свідка того, як далеко може зайти людина, якщо має достатньо сміливості зробити перший крок у невідоме.

Джошуа Кутрик разом з іншими членами екіпажу / Фото SpaceX

Реліквія в невагомості: 100-річний український годинник на шляху до зірок

Космічні польоти – це тріумф математики та жорсткої економії. Кожен грам корисного навантаження, який виводиться на низьку навколоземну орбіту, коштує тисячі доларів. Інженери борються за міліметри простору, створюючи інструменти з надлегких титанових сплавів. У цьому стерильному світі високих технологій існує лише один маленький виняток – Personal Preference Kit (PPK), невелика квота особистих речей, які астронавт має право взяти з собою. Замість сучасних гаджетів чи популярних сувенірів, Джошуа Кутрик бере із собою на орбіту старий механічний кишеньковий годинник. Річ, яка не має жодної практичної цінності для управління космічним кораблем, але несе в собі колосальну вагу людської історії.

Для мене це дуже важливий сувенір на пам'ять, але також цікава метафора того, наскільки змінився світ завдяки дослідженню людиною,
– наголосив Кутрик.

Понад століття тому цей годинник відраховував час зовсім в іншому світі. Його власником був прадід Джошуа – українець, який на початку XX століття ухвалив екзистенційне рішення: залишити рідну землю в пошуках кращої долі за океаном. Це була епоха масової еміграції, коли тисячі українців, відгукнувшись на заклики канадського уряду про освоєння західних територій, вирушали в невідомість. Вони були тими самими "людьми в кожухах", про яких писав міністр внутрішніх справ Канади Кліффорд Сіфтон – витривалими, працьовитими, здатними вижити там, де інші здавалися.

Цей годинник пережив неймовірну одіссею. Він відраховував години у задушливому трюмі трансатлантичного пароплава, слухав стукіт коліс потягів, що везли емігрантів до диких прерій Альберти. Він був свідком того, як українські руки піднімали цілину та будували перші хати, щоб пережити люті канадські зими. Цей механізм ввібрав у себе пил прерій, піт важкої фермерської праці та незламну надію. І ця надія виправдалася сповна.

Тепер, через понад сто років, годинник, який колись прибув до Канади в кишені українського емігранта, побачить блакитну кривизну Землі з ілюмінатора МКС, обертаючись навколо планети зі швидкістю 28 000 кілометрів на годину. Це матеріалізований зв'язок поколінь і тріумф людського духу.