Росія входить у небезпечну фазу: що стоїть за погрозами Європі та ядерними страшилками

Дональд Трамп знову заговорив про можливість завершити війну до зими, тоді як Росія дедалі гостріше реагує на санкції, українські удари по своїй енергетиці та перспективу розширення технологічних можливостей України. Паралельно Москва посилює риторику щодо Європи й повертає у публічний простір ядерні страшилки часів Холодної війни.

Політтехнолог Тарас Загородній в ефірі 24 Каналу проаналізував, що може стояти за новим дедлайном Трампа, чому Кремль знову апелює до Анкориджа та як економічні проблеми Росії впливають на її подальші дії. Він також пояснив, чому Москва нервує через Starlink і Starshield, посилює тиск на Європу та повертається до теми так званої "Мертвої руки".

24 Канал подає текстову версію розмови.

Трамп повертається до обіцянки завершити війну

Дональд Трамп заявив, що хотів би побачити завершення війни вже до зими. Американський президент посилається на свої контакти з Володимиром Зеленським і водночас говорить, що Володимир Путін нібито також готовий до угоди.

Такий дедлайн може бути пов'язаний передусім із попередніми обіцянками самого Трампа. Він неодноразово говорив про швидке завершення війни, тому тепер для нього важливо показати конкретний результат.

Наше завдання - підказати йому правильний напрямок, надати імпульс туди, куди потрібно. Якщо до зими, то до зими. Давай зброю - і буде це все закінчено до зими,
– пояснив Загородній.

Для України це може стати додатковим аргументом у розмові зі Сполученими Штатами. Якщо Вашингтон справді хоче прискорити завершення війни, одних політичних заяв недостатньо, потрібні рішення, які посилять українські можливості.

Водночас українська стратегія не може залежати від політичного календаря у США. Одним із головних інструментів тиску вже стали удари по російській нафтопереробці, які безпосередньо зачіпають економічні можливості країни-агресорки.

Україна працює за своїм планом, веде Росію до колапсу. Це ж Трампу потрібна цілісна Росія, а не Україні. Україна все робить для того, щоб у Росії настав економічний колапс не санкціями, а конкретними діями, пов'язаними зі знищенням їхньої нафтопереробки,
– наголосив політтехнолог.

У Москві можуть враховувати і ризик подальшого посилення українських атак у холодний період. Особливо відчутними проблеми з енергетикою можуть стати у разі низьких температур, якщо удари по відповідній інфраструктурі продовжаться.

Тому Україні важливо паралельно розвивати власні ракети та інші далекобійні засоби. Це дозволить продовжувати тиск на Росію незалежно від того, наскільки швидко просуватимуться можливі переговори.

Анкоридж уже не дає Москві бажаного результату

Сергій Лавров дедалі частіше згадує Анкоридж на тлі продовження американських санкцій і нових обмежень проти російського нафтового сектору. Москва намагається подати ситуацію так, ніби попередні контакти зі США мали привести до зовсім іншої політики Вашингтона.

Росія вже не вперше використовує подібну переговорну тактику. Кремль спочатку озвучує власні вимоги, а згодом намагається представити їх так, ніби інша сторона вже погодилася з цими умовами.

Росіяни часто так роблять: представляють свою початкову переговорну позицію, а потім маніпулюють так, начебто хтось уже взяв її до уваги і це інструкція до дії,
– зазначив Загородній.

Однак ситуація вже суттєво змінилася. Україна активніше завдає ударів по російській території та нафтопереробних підприємствах, а становище Росії в Чорному й Азовському морях також уже не відповідає тому балансу, на який Москва могла розраховувати раніше.

За таких умов російські вимоги про скорочення української армії, обмеження озброєнь чи фактичну відмову від далекобійних можливостей дедалі важче подавати як реалістичну основу для домовленостей.

Ця історія з Анкориджем показує, що реально цей Анкоридж уже здох. Це тільки в думках росіян він начебто ще існує,
– сказав політтехнолог.

Публічне невдоволення Лаврова може бути спробою повернути дискусію до умов, які Москва вважає вигідними для себе. Водночас українські удари та подальший санкційний тиск дедалі сильніше змінюють умови, в яких Кремлю доводиться діяти.

Лавров, попри свою публічну риторику, добре розуміє міжнародну ситуацію та становище Росії. Його дедалі різкіші заяви можуть бути пов'язані саме з усвідомленням того, що попередні розрахунки Москви не справджуються.

Москва посилює тиск на Європу

Російська риторика щодо європейських країн стає дедалі жорсткішою. Лавров заявляє, що побоювання Європи щодо великої війни можуть стати "пророцтвом, що самозбувається", а Кремль знову повертається до теми нібито порушення прав російськомовного населення у країнах Балтії.

Напруження супроводжується й інцидентами поблизу кордонів. Йдеться, зокрема, про проблеми з обладнанням на кордоні з Латвією, події поблизу Литви та обмеження доступу до окремих територій.

Самі по собі такі випадки не підтверджують підготовку нападу. Проте перед повномасштабним вторгненням в Україну Москва також до останнього заперечувала намір розпочати велику війну.

Я думаю, що підготовка йде повним ходом. Немає часу у росіян чекати до 2030 року і все перевіряти. Їм треба робити зараз, і це терміново,
– заявив Загородній.

Одним із факторів, які можуть підштовхувати Кремль до більш ризикованих дій, є погіршення внутрішнього становища Росії. Українські удари по енергетиці продовжуються, грошей стає менше, а можливостей швидко змінити ситуацію дедалі менше.

Російська армія водночас отримала великий досвід використання нових технологій у війні проти України. Польща, країни Балтії та інші члени НАТО не проходили через бойові дії такого масштабу й не мали справи з таким поєднанням дронів, ракет та інших засобів ураження.

Серед можливих напрямків ескалації спікер назвав Польщу, Литву та Німеччину. Це його оцінка можливих сценаріїв, а не підтверджені дані про конкретні плани Кремля.

Вони бачать, що просто летять у прірву, а вискочити звідти намагаються таким чином: напасти на Європу, щоб змусити європейців, передусім Францію та Німеччину, здати Польщу, країни Балтії, Україну, припинити допомогу і зняти санкції,
– пояснив політтехнолог.

Такий сценарій передбачає не лише військовий, а й політичний тиск. Москва може розраховувати, що масштабна криза змусить найбільші країни Європи домовлятися з Росією, скорочувати допомогу Україні або погоджуватися на послаблення санкцій.

Водночас частина європейських політиків продовжує робити ставку на діалог. Глава МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль закликав Росію до переговорів і говорив про необхідність деескалації, хоча паралельно Німеччина стикається з новими безпековими викликами.

З росіянами так не можна розмовляти. От коли ти береш, арештовуєш судна тіньового флоту, зупиняєш їх, а потім починаєш говорити про деескалацію - це росіяни розуміють. По-іншому ні,
– наголосив Загородній.

Жорсткі економічні та практичні кроки він вважає значно зрозумілішими для Москви, ніж заклики до деескалації без реальних наслідків. Інакше готовність до діалогу Росія може сприймати як можливість продовжувати тиск.

Рішення щодо Starlink і Starshield залежить від Трампа

Ще одним подразником для Кремля стала перспектива розширення можливостей Starlink і Starshield для України. Дмитро Пєсков уже називав можливий дозвіл на ширше використання таких систем небезпечним кроком, тоді як Кирило Буданов говорив про їхню важливість для протидії російським ракетним комплексам.

Нинішніх можливостей Україні недостатньо. Розширений доступ може бути важливим для роботи українських оборонних систем і підвищення ефективності протидії російським атакам.

Різка реакція Кремля може свідчити, що Москва уважно стежить за цією дискусією і не виключає позитивного для України рішення.

Судячи з того, як Пєсков так сильно нервується, це питання активно обговорюється. Не просто активно обговорюється, а йде в позитивне річище,
– сказав Загородній.

Остаточне політичне рішення залежатиме від Дональда Трампа. Американський президент збирає позиції різних людей зі свого оточення, вислуховує аргументи й після цього визначає подальші кроки.

Впливати на його позицію можуть представники Держдепу, розвідувального співтовариства та найближчого політичного оточення. Ілон Маск у такій ситуації не є тим, хто самостійно визначає американську політику.

Відмашку щодо Starlink може дати Трамп, наприклад, за поданням голови ЦРУ чи Рубіо. Звичайно, все йде по лінії Держдепу, але рішення може ухвалити виключно Трамп, а не Ілон Маск,
– пояснив політтехнолог.

Саме тому Україні важливо працювати з американською адміністрацією, а не зводити все питання до персонального переконування Маска. Публічні заяви Буданова також можуть бути частиною української роботи з Вашингтоном, спрямованої на просування рішень, на які США раніше не були готові піти.

При цьому публічна риторика Трампа щодо Путіна не завжди збігається з практичними діями американської адміністрації. Він може говорити про добрі відносини з російським президентом і водночас підтримувати тиск на одну з головних основ російської економіки.

На словах Трамп буде говорити, що Путін, може, розумна людина, що у них добрі відносини. Але щодо цього наріжного каменю існування Росії він просто його трощить. Без нафти вони ніхто,
– наголосив Загородній.

Санкції проти нафтового сектору, українські удари по енергетиці та перспектива розширення технологічних можливостей України створюють для Кремля одразу кілька проблем, на які Москва змушена реагувати.

Російські олігархи шукають вихід із санкцій

Паралельно великий російський бізнес шукає можливості послабити західні обмеження. Показовими стали історії Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, після яких інші російські олігархи також можуть активніше намагатися домогтися перегляду санкцій.

У випадку Фрідмана частину європейських обмежень було послаблено, хоча основні британські санкції залишаються. Одним з інструментів тиску став великий судовий позов проти Люксембургу.

Фрідман показав, як можна натиснути на ЄС. Він подав у суд на Люксембург, де була його керуюча компанія, на 16 мільярдів доларів,
– зазначив Загородній.

Інтереси Фрідмана представляла Шері Блер, дружина колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера. Для невеликої держави перспектива багатомільярдного спору створює значний тиск і може впливати на готовність відстоювати санкційні рішення.

Такі випадки важливі не лише через активи окремих бізнесменів. Кожна поступка може створювати для інших російських олігархів сигнал, що санкційні обмеження можна послаблювати через суди, юридичні механізми та роботу з окремими країнами ЄС.

Це особливо помітно на тлі того, що сама Росія дедалі активніше тисне на власний приватний бізнес.

Кремль посилює контроль над російським бізнесом

Російська влада отримує дедалі більше можливостей втручатися у роботу приватних компаній і передавати підприємства під тимчасове державне управління. Одним із таких прикладів стала мережа заправок "Траса" у Москві та Підмосков'ї, яка може втратити контроль над активами через нібито недостатній захист від атак безпілотників.

Зміна керівництва сама по собі не вирішує проблему з паливом і не захищає підприємство від нових ударів. Натомість такий механізм дозволяє перерозподіляти прибутки та збитки.

Вони ними покерують, заберуть усі прибутки, а потім збитки залишать на власників і повернуть їм назад,
– пояснив Загородній.

Подібна практика для Росії не нова. Раніше під тимчасове управління вже передавали активи великих іноземних компаній, зокрема Leroy Merlin, Auchan і Nestlé.

Це дедалі сильніше впливає на готовність бізнесу інвестувати. Навіть керівник ВТБ Андрій Костін публічно звертав увагу на проблеми з правами власності та небажання вкладати кошти в російську економіку.

Весь бізнес, який там ще ворушився, буде згортати інвестиційні проєкти, фіксувати прибуток чи збиток і просто виходити з бізнесу, тому що розуміє, що тут уже немає чого ловити,
– сказав політтехнолог.

Ризик втратити активи змушує обережніше поводитися навіть великих бізнесменів, наближених до Кремля. Будь-який прибутковий бізнес може опинитися під контролем держави або силових структур.

До цього додаються бюджетні проблеми. У проєкті російського бюджету на наступний рік влада підвищує податки майже всюди, де ще можна отримати додаткові надходження, тоді як українські удари по енергетичній інфраструктурі не припиняються.

Вони реально в тупику. Економіка йде в колапс. Грошей стає все менше і менше, плюс атаки України не припиняються,
– заявив Загородній.

Росія також не змогла схилити Україну до вигідного для себе формату так званого енергетичного перемир'я. Тому тиск на її економіку продовжується одночасно через удари по енергетиці, проблеми з інвестиціями, податкове навантаження та санкції.

"Мертва рука" повертає старі ядерні страшилки

На тлі економічних проблем Москва знову повертає у публічний простір ядерну тему. Times описав секретний об'єкт на Уралі, який пов'язують із системою автоматичного ядерного удару у відповідь, відомою як "Мертва рука".

Йдеться про великий підземний командний центр, який нібито здатний пережити удар спеціальними американськими боєприпасами та забезпечити відповідь навіть після масштабної ядерної атаки на Росію.

Сама концепція при цьому далеко не нова. Раніше цю систему вже згадували під назвою "Периметр", а російська пропаганда багато років використовувала її як елемент ядерного залякування Заходу.

Таке відчуття, що я читаю журнал "Піонер" десь за 1987 - 1988 роки. Там були такі самі страшилки про Чорну руку, труни на колесиках і все інше, чим діти лякали одне одного вночі,
– іронічно зауважив Загородній.

Головним адресатом такої риторики залишаються західні політики, які побоюються прямої ескалації з Росією. Москва десятиліттями використовує страх перед ядерною війною, щоб впливати на готовність Заходу ухвалювати жорсткіші рішення.

Питання викликає й сама поява детальних фотографій нібито надсекретного об'єкта. Якщо комплекс справді має такий рівень секретності, широке поширення інформації про нього може бути вигідним самій Росії.

Знову починаються всі ці історії, якими росіяни лякають Захід і не дуже стійких західних політиків ще з часів Хрущова: буде ядерна війна, буде ай-ай-ай,
– сказав політтехнолог.

Водночас величезні витрати на такі об'єкти не вирішують поточних економічних проблем країни-агресорки. Ядерна інфраструктура не повертає втрачені нафтопереробні потужності, не зупиняє українські удари й не створює нових джерел доходу.

Відновлюйте, хочете закопати десятки мільярдів у цю "Мертву руку" - закопуйте. Це що, вирішить питання з паливом чи з ударами України по російській енергетиці?
– наголосив Загородній.

Радянський Союз також мав величезний ядерний арсенал, секретні військові об'єкти та значно потужнішу систему озброєнь, але це не врятувало його від внутрішньої кризи.

У Радянського Союзу теж була гора зброї, все працювало значно краще, ніж зараз. Але Радянський Союз з усією цією зброєю просто рухнув,
– підсумував політтехнолог.

Тому повернення "Мертвої руки" в інформаційний простір він пов'язує передусім зі спробою знову залякати Захід ядерною ескалацією, тоді як практичні проблеми Росії залишаються пов'язаними з економікою, енергетикою та здатністю продовжувати війну.

Загородній пояснив заяви Трампа про завершення війни: дивіться відео