Знищити столицю, щоб зламати країну: Портников простежив лінію від Батурина до Києва

Публіцист доводить, що спалений Батурин, терор Муравйова у 1918-му та нинішні спроби перетворити Київ на прифронтове місто - ланки одного ланцюга.

Чергові масовані удари по Києву знову повернули в публічну дискусію питання, чому Росія століттями б'є саме по столицях. Журналіст і публіцист Віталій Портников вибудовує історичну лінію: погром Києва 1169 року, спалений Батурин, більшовицький терор 1918-го - і нинішні атаки дронів та ракет. Він доводить, що Кремль досі мислить категоріями столицецентричної держави. Публікуємо колонку мовою оригіналу.

13 листопада 1708 року. Війська під проводом імператорського фаворита Алєксандра Меншикова захоплюють гетьманську столицю Батурин. Вони демонстративно, з особливою жорстокістю спалюють його і вбивають всіх мирних мешканців - звісно ж, не намагаючись поцікавитися, хто підтримував у війні царя, а хто гетьмана.

Таке вбивство цивільного населення - звична тактика для Московської держави. Звісно, сама історія цієї держави як окремого утворення (тоді ще з центрами у Суздалі та Володимирі-на-Клязьмі) почалася з розорення Києва військами, зібраними князем Андрєєм Боголюбським, сином Юрія Долгорукого. Сучасники-літописці з подивом описували пограбування міста, зґвалтування жінок, вбивства цивільного населення і підпали церков. При цьому сам Боголюбський - як тепер Путін - навіть не претендував на владу в Києві і залишив столицю Русі під пануванням свого брата Гліба. Цей дикий погром переконав, що Київ остаточно перетворився для володарів Залісся на іноземне місто, яке можна тільки грабувати і нищити. "З Андрєєм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену".

8 лютого 1918 року до Києва входять більшовики на чолі з Міхаілом Муравйовим. Червоні влаштовують у місті справжній терор, розстрілюють людей тисячами - і зовсім не тільки вояків українських армій. Вони грабують, ґвалтують, спалюють.

Тому в нових атаках на Київ, у намаганні Путіна перетворити українську столицю на прифронтове місто немає нічого нового й навіть дивного. Примусити Україну відмовитися від опору шляхом знищення її столиці - класика російського уявлення про "перемогу". У 1708 році столицею гетьманської протодержави був маленький Батурин - і його практично стерли з лиця землі: місто, яке ми відвідуємо сьогодні, - це вже нове поселення на руїнах погрому. А у 1918 році і тепер українською столицею був і є Київ - тому намагаються знищити саме його, і показово.

Чому саме столицю? Росія - столицецентрична держава. Це питання не Москви як такої, це питання розміщення ставки правителя. Ми говоримо, що все обертається навколо Москви, - але до переїзду більшовицької столиці до Москви все оберталося навколо Санкт-Петербурга або Петрограда. Більшовики захопили владу в столиці, і ніякий опір Москви вже не мав жодного реального значення - почалося "тріумфальноє шествіе совєтской власті". У 1991 році Москва підтримала Єльцина, а не заколотників з Кремля, - і фактична підтримка реваншу господарями російської провінції путчистам не допомогла.

Росія сприймає інші держави як вибудовані навколо власних столиць. Знищити Київ з цієї точки зору і означає знищити Україну. Залякати Київ і означає залякати Україну. Тому й бліцкриг Путін планував саме як захоплення Києва, бо був впевнений, що після заміни влади в столиці вся Україна присягне колаборантам - як вся Росія завжди присягала тому, хто захоплював владу в Москві чи Пітері, навіть якщо це був очевидний самозванець.

Звісно, страшно жити в Батурині, на який прямує військо осоловілого Меншикова. Страшно жити у Києві, на який націлені російські дрони і ракети. Але ж Україна - вона більша за Київ. Україна - це не місто, навіть не територія, яку потрібно "зачистити" від незгодних. Це - ідея народу і його свободи.

І цього росіянам - від Андрєя Боголюбського до Владіміра Путіна - зрозуміти просто не дано.

Джерело