Вучич нарешті пішов у відставку: чого очікувати від виборів в Сербії

Після майже десяти років у президентському кріслі Александар Вучич оголосив про відставку, яку вже довгий час обіцяв.

Увечері 27 вересня політик подякував громадянам за довіру і нарешті підписав відповідну заяву та повідомив, що передасть обов'язки спікерці парламенту Ані Брнабич.

Але поспішати з політичним некрологом Вучича точно не варто. Він збирається на дострокові парламентські вибори, щоб повернутися до керівництва країною вже на посаді прем'єра.

24 Канал проаналізував відставку Александара Вучича, щоб розібратися, чому президент Сербії пішов на це саме зараз, яка конфігурація сил існує всередині сербського політикуму та чи здатні ці зміни дати новий імпульс відносинам між Україною та Сербією.

Чому Вучич йде та як планує зберегти владу

Александар Вучич вдався до такого політичного маневру на тлі затяжної внутрішньої кризи.

Відправною точкою для цих процесів став обвал навісу на залізничному вокзалі в місті Новий Сад ще у 2024 році. Внаслідок трагедії на тільки-но відновленому розпіареними урядом китайськими партнерами об'єкті загинули 16 людей, що викликало бурхливі обговорення проблем корупції під час будівництва та зрештою спровокувало масштабні антиурядові протести, зокрема серед студентів.

Вучич розганяв їх жорстко та креативно, залучав "звукову гармату", місцеві аналоги "тітушок" і навіть російську розвідку, потім йшов на жертви та звільняв своїх фаворитів, робив поступки, але у підсумку все це не дало потрібного йому результату.

Протести у Сербії / Фото – Getty Images

Та не лише під тиском суспільства Вучич достроково залишає посаду під час свого другого та останнього президентського терміну. Так чи інакше, питання власного політичного майбутнього все одно постало б перед ним, а якраз повернення в уряд дозволить Вучичу лишатися при владі навіть без формального президентського крісла.

Власне, на шляху до президентства він уже очолював уряд із 2014 по 2017 рік, а після переходу на нову посаду зберіг широкий вплив на власну партію, що й дозволило йому стати на 10 років головним і найбільш впливовим політиком Сербії.

Сьогодні ж Вучич намагається повторити цей перехід, але вже у зворотному напрямку. 9 вересня 2026 року він розпустив парламент і призначив вибори на 25 жовтня. Провладна "Сербська прогресивна партія" висунула його кандидатом на посаду прем'єр-міністра. Отже, заява про відставку стала частиною заздалегідь підготовленого політичного плану.

І логіка його розрахунку доволі проста: Вучич намагається перевести своє протистояння з протестно налаштованими громадянами у нову передвиборчу кампанію, щоб спробувати отримати новий мандат довіри з боку власних виборців. Уже в разі перемоги Вучич зможе говорити про те, як громадяни його знову підтримали, попри всі звинувачення та нападки з боку опонентів і "майданів".

Александар Вучич / Фото – Getty Images

Щоправда, навіть перемога на виборах сама собою не зніме питань, які вивели людей на вулиці. Підтвердження довіри електорату не замінює розслідування трагедії та встановлення відповідальних за неї. Тому спроба Вучича представити своє можливе повернення у прем'єрське крісло як завершення політичної кризи ще може зіткнутися з небажанням його опонентів вважати цю історію закритою.

Врешті, реалізація цього плану залежатиме від того, чи зможе Вучич зберегти більшість у парламенті. Студентський рух уже перетворився на потужного електорального конкурента, а традиційна опозиція шукає своє місце в майбутній боротьбі за владу. Водночас за спільним невдоволенням чинним керівництвом країни ховаються суттєві розбіжності – зокрема щодо Росії, війни проти України та вступу до Євросоюзу.

Які в експрезидента Сербії ключові опоненти

Майбутній електоральний цикл поставить перед Александаром Вучичем одразу два ключові завдання: забезпечити собі повернення в уряд та завести на президентську посаду лояльного наступника. Серед можливих кандидатів від влади сербські медіа називають спікерку парламенту Ану Брнабич, прем'єра Джуро Мацута та очільника Сербської прогресивної партії Мілоша Вучевича. Вочевидь, самому Вучичу надзвичайно важливо, щоб майбутній президент зберіг політичну лояльність до свого попередника.

Значно цікавіша ситуація на парламентських виборах. Там одним із ключових конкурентів партії Вучича став список "Студенти перемагають". Очолює його кардіолог і професор Ілія Срданович, який обіцяє боротися з корупцією, забезпечити незалежність судів та звільнити медіа від політичного контролю. Однак тут варто розмежовувати внутрішньополітичні обіцянки та зовнішньополітичний курс, який для України має особливе значення.

Лідер "Студенського списку – Студенти перемагають" Ілія Срданович / Фото – Balkan Insight

Сам Срданович говорить про Росію як про впливову державу, від співпраці з якою Сербія значною мірою залежить, особливо в питаннях енергетики. При цьому остаточний вибір щодо вступу Сербії до Євросоюзу він залишає відкритим, і пропонує винести відповідне рішення на референдум, щоправда, вже після закриття переговорних кластерів. Чіткої обіцянки приєднатися до санкцій проти Росії або посилити допомогу Україні у своїх інтерв'ю він не дав.

Натомість значно зрозумілішу позицію щодо євроінтеграції займає коаліція "Європейська Сербія", до якої увійшли "Партія свободи і справедливості", "Сербія – Центр" та "Солідарність". Драган Джилас і Здравко Понош прямо підтримують вступ до Євросоюзу. Щобільше, Джилас раніше також виступав за часткові санкції проти Росії, пояснюючи їхню необхідність інтересами самої Сербії.

Однак, якщо для формування більшості доведеться домовлятися із силами з іншими зовнішньополітичними поглядами, погодити такі радикальні для Сербії кроки може бути проблематично.

На іншому фланзі перебуває вже націоналістична опозиція. Очільник "Нової демократичної партії Сербії" Мілош Йованович виступає за співпрацю з ЄС, але при цьому виключає саме членство (щоправда, на Сербію там і так не дуже чекають). Йованович також відкидає можливість запровадити санкції проти Росії, а саму війну проти України описує цілком у дусі кремлівської пропаганди. Мовляв, Захід воює з Росією "до останнього українця".

Зрештою, виходить так, що серед противників самого Вучича є й ті, чия зовнішньополітична орієнтація для України взагалі неприйнятна. Особливо якщо врахувати, що експрезидент відзначається радше тактикою "всидіти на обох стільцях", поки це дозволяє ситуація. Сам Вучич напряму контактує з Москвою, але водночас не відмовляється і від співпраці з Україною, банально через те, що ця взаємодія може приносити йому додаткові політичні дивіденди у відносинах із Європейським Союзом.

Вучич не побоявся бути "білою вороною" на саміті "Карпатської вісімки" / фото – Офіс президента України

Власне, ці розбіжності можуть позначитися й на формуванні майбутнього уряду Сербії. Представниця "Європейської Сербії" вже заявила про готовність підтримати уряд меншості від "Студентського списку". Якщо жодна політична сила не отримає більшості, майбутній курс Сербії залежатиме від домовленостей між партіями, чиї погляди з деяких питань суттєво розходяться.

Отже, ключове питання не лише в тому, чи залишиться сам Вучич при владі, а й у тому, хто визначатиме умови співпраці з Белградом після виборів.

Сербія після виборів: чого очікувати Україні від співпраці з Белградом

Попри тривалі та доволі близькі відносини Белграда з Москвою, простір для співпраці між Україною та Сербією досі зберігається, і основою для цієї взаємодії є доволі прагматичний інтерес.

Сербія підтримує територіальну цілісність України, тоді як Київ не визнає незалежності Косова. Під час зустрічі із Володимиром Зеленським у Белграді 8 серпня Вучич знову підтвердив цю позицію та подякував Україні за взаємність.

Україну та Сербію поєднує прагматизм, він же шкодить глибшій інтеграції / фото – Офіс президента України

Однак межі такого зближення також добре помітні, адже Сербія уникає кроків, які в Москві могли б розцінити як відкриту конфронтацію. До прикладу, під час липневого візиту до Києва Вучич пообіцяв гуманітарну допомогу, однак відмовився підтримати спільну декларацію із закликом посилити тиск на Росію.

Власне, Белград доволі довго та послідовно утримується від приєднання до західних санкцій. Виходить так, що публічну підтримку територіальної цілісності України сербське керівництво спокійно поєднує зі збереженням відносин із державою, яка її порушує.

Водночас практична взаємодія подекуди виходить далеко за межі дипломатичних заяв і часто є доволі несподіваною. Ще в червні 2024 року Financial Times оцінювала вартість сербських боєприпасів, які від початку повномасштабного вторгнення потрапили до України через посередників, приблизно у 800 мільйонів євро. Ці дані, звісно, не відображає загальних чи навіть обсягів постачання, але нагадує, наскільки складнішими є відносини двох країн, ніж може здаватися з публічної риторики.

Зрештою, існує і менш політично чутлива взаємодія між Україною та Сербією. Під час серпневого візиту Зеленського до Белграда президенти обговорювали торгівлю, енергетику, інфраструктурні проєкти та участь у відбудові України. Вучич також говорив про допомогу медикаментами й обладнанням, необхідним Україні для підготовки до зими.

Президент Сербії Вучич на саміті разом з іншими лідерами регіону / Фото – Офіс Президента України

Продовженням цих контактів стала участь Александара Вучича в саміті "Карпатської вісімки" 18 вересня – лише за дев'ять днів до його відставки. На зустрічі із Зеленським він обговорював виконання серпневих домовленостей, європейську інтеграцію обох країн та ситуацію з російськими ударами. Доволі показово, що Вучич продовжував діалог з Україною безпосередньо напередодні відставки та виборів.

Тобто навіть готуючись залишити президентський пост, Вучич підтримував активний діалог із Києвом. Отже, Україна може сподіватися, що його потенційне повернення на посаду прем'єра сприятиме продовженню цієї взаємодії. Хоча, звісно, сама участь у Карпатському саміті ще не свідчить про готовність експрезидента Сербії докорінно переглянути відносини з Москвою.

Вучич – велет регіональної політики / Фото – Офіс Президента України

Та й у разі зміни влади в Сербії Україна може отримати новий імпульс у двосторонніх відносинах. Втім, залежить це від того, яка саме частина опозиції переможе на виборах і чи приділятиме вона багато уваги зовнішнім питанням на тлі жорсткої внутрішньополітичної боротьби. Суперечки в лавах потенційної коаліції можуть банально поставити на паузу безліч процесів, пов'язаних з Україною та євроінтеграцією самої Сербії.

Важко передбачити, якою стане Сербія після виборів, але одним із головних випробувань для її відносин із Києвом буде готовність співпрацювати там, де це суперечитиме інтересам Москви. Саме такі рішення покажуть, чи готовий Белград змінювати свою політику, незалежно від того, хто очолюватиме уряд та країну – Александар Вучич чи хтось із його ключових опонентів.