Запасной аэродром для олигарха: как Новинский стал гражданином Сербии и зачем это Вучичу

Підсанкційний український олігарх Вадим Новинський отримав громадянство Сербії. Причому за спеціальною процедурою через відповідне рішення сербського уряду.

Цей крок Белграда викликає низку питань. 

Зокрема – у контексті поступового покращення відносин України та Сербії, яке триває вже деякий час. А цей крок сприймається як такий, що йому суперечить. 

То якими аргументами керувалася сербська влада, приймаючи таке рішення? Які наслідки воно матиме і чи є можливість змусити Белград його "переграти"? 

Цей текст дає розуміння, що відбувається. 

А також пояснює, навіщо Новинському, який досі комфортно почувався в ЄС та не боявся екстрадиції в Україну, раптом знадобився додатковий захист у вигляді сербського громадянства і як це пов'язано з наближенням у Сербії парламентських виборів та недавньою відставкою президента.

Резервне сховище для "хорватського" олігарха 

"Іноземець, прийняття якого у громадянство Республіки Сербія представляло б інтерес для Республіки Сербія, може бути прийнятий у громадянство", – так звучить норма сербського законодавства, якою й скористався одіозний Вадим Новинський.

Він – колишній депутат Верховної Ради та мільярдер, проти якого в Україні відкрито декілька кримінальних справ. У тому числі – за статтею про державну зраду. У рамках розслідування у цій справі суд заочно обрав для Новинського запобіжний захід – тримання під вартою. Також проти нього відкрито справу про податкові махінації, внаслідок яких, за версією слідства, український держбюджет недоотримав близько 4,3 млрд грн. 

Втім, усі кримінальні справи в Україні не завадили Новинському отримати сербське громадянство в обхід стандартних процедур. 

Формально це рішення ухвалив уряд Сербії, під документом стоїть підпис прем'єра. 

Але система влади у Сербії побудована так, що немає сумнівів: це рішення не могло з'явитися без погодження з президентом Александром Вучичем.

Навіщо Новинському сербський паспорт?

Громадянство Сербії може виявитися для українського олігарха "запасним аеродромом", куди він може переміститися у разі небезпеки його екстрадиції до України. 

Наразі він офіційно мешкає у Хорватії. Це стало відомо від адвокатів Новинського після того, як Україна запровадила проти нього персональні санкції. Ті повідомили, що український бізнесмен ще від 2023 року має статус "тимчасового захисту". Цей статус надається у ЄС для тих, що залишив Україну, тікаючи від війни (але немає обмежень для тих, хто одночасно тікає також від кримінального переслідування).

Як дізналися журналісти "Радіо Свобода", у 2025 році Новинський купив резиденцію у хорватському місті Самобор. 

Попри проукраїнський зовнішній курс Хорватії, досі Новинський міг почуватися там у безпеці. Зокрема, попри переслідування в українських судах і попри те, що місце, де олігарх зареєстрований як резидент – Київ, не домагається його видачі. 

Можливо, це пов'язане зі специфікою звинувачення – державна зрада є тим злочином, за яким інші держави неохоче йдуть на екстрадицію. 

РПЦ віддає борг "православному олігарху"?

Попри те, що Новинський має право на проживання у Хорватії, цей захист – відносний. Більш-менш надійною гарантією невидачі його Україні може бути лише громадянство: власних громадян за запитом про екстрадицію європейські держави не видають.

Головне – встигнути переїхати до тієї країни, громадянином якої ти є, у разі оголошення у міжнародний розшук. 

Хорватський паспорт отримати складно. 

Сусідня Сербія – простий вибір. Видача сербським урядом громадянства в обхід усталеної процедури – досить поширена практика. Її давно критикує Євросоюз, у тому числі через те, що цим шляхом сербське громадянство отримало чимало росіян.

Тож інтерес Новинського в отриманні сербського громадянства є зрозумілим. 

Та якими мотивами керувався уряд Сербії, приймаючи це рішення?

Термінове надання громадянства політику з низкою відкритих кримінальних справ виглядає як відверто антиукраїнський крок Белграда. 

Таке рішення є досить дивним у контексті подій останніх місяців. 

Варто нагадати, що протягом останнього часу Київ та Белград активно працювали над поступовим покращенням відносин. Лише тижнем раніше Александар Вучичвідвідав Україну для участі у саміті "Карпатської вісімки". А місяцем раніше сербський президент підкреслено тепло приймав у Белграді Володимира Зеленського.

Мотиви цього потепління – окрема історія; поширена думка, що таким чином президент Вучич намагається переконати європейських партнерів у тому, що він не є проросійським. Мовляв, "погляньте, у мене чудові відносини з Києвом!"

То навіщо Белграду робити крок, здатний зіпсувати усі попередні зусилля?

Звісно, якщо це не було наперед погоджене з Києвом. Цю можливість не можна повністю виключити – зважаючи на те, що Україна, розпочавши кримінальне переслідування Новинського, не була активною у спробах його затримання і екстрадиції.

Зазвичай Белград видає паспорти в обмін на інвестиції. 

Втім, у випадку Вадима Новинського надання сербського громадянства не виглядає як бізнесова історія. Новинський відомий своєю близькістю до керівництва Російської православної церкви. Тож не дивно, що, за інформацією "ЄвроПравди", формальним ініціатором надання йому громадянства виступила Сербська православна церква – один із найвідданіших союзників РПЦ та Кремля. 

А роль церкви у Сербії є такою, що її наполегливі прохання складно ігнорувати.

При цьому використання виняткової процедури дозволило уникнути потреби публічно відмовлятися від українського громадянства – за звичайної процедури Новинський був би зобов'язаний це зробити.

Та окрім церковного впливу є також інший вимір, політичний.

Вибори у Вучича на користь Новинського

Ввечері 27 вересня – за збігом чи ні, але відразу після підписання прем'єром рішення про громадянство для Новинського – Александар Вучич оголосив про свою відставку з посади президента Сербії. 

"Я вдячний громадянам, які двічі виявили мені величезну людську довіру і тим самим поклали на мене найвищий борг і відповідальність, які тільки може отримати людина", – заявив він. 

Це був цілком очікуваний крок – навесні Вучич все одно мав завершити свій другий президентський термін і не має можливостей переобратися на третій. Натомість дострокова відставка дозволяє йому не йти з політики. Вучич збирається повернути собі владу вже найближчим часом: керівна Сербська прогресивна партія (СПП) вже оголосила, що йде на парламентські вибори 25 жовтня з кандидатурою Вучича на посаду майбутнього прем'єра.

Показово, що оголошенню про відставку передувала телефонна розмова Вучича з Владіміром Путіним. Фактично російський правитель був останнім лідером, з яким Вучич поспілкувався на посаді президента.

Такий вибір жодним чином не є випадковим. 

Антизахідні та проросійські настрої залишаються популярними у сербському суспільстві, і Вучич намагається використати їх на свою користь.

І якщо зближення з Києвом було потрібне сербській владі насамперед для того, щоб мінімізувати критику з боку ЄС, то передвиборча логіка вимагає від сербської влади протилежного – дистанціюватися від ЄС та України.

Показавши Заходу "дружбу" з Україною, Вучич тепер прагне заспокоїти свій базовий електорат. А паспорт для Новинського – маленький елемент загальної картини, що допомагає це продемонструвати. А якщо Україна публічно розкритикує цей крок – Вучич буде за це додатково вдячний. 

Проте вибори проходять, а потреба мати добрі відносини із Заходом – ні. Тож не факт, що після 25 жовтня ситуація знову не зміниться.

І якщо партія Вучича здобуде перемогу і знову зіткнеться з потребою відновлення відносин із Заходом – це дасть Києву шанс навіть змусити (чи то переконати) Белград скасувати своє рішення щодо Новинського.

Тим більше, що такий прецедент вже існує. У 2014 році уряд Сербії, на чолі якого стояв той самий Вучич, не пояснюючи причин, скасував своє рішення про надання громадянства іншому олігарху – "регіоналу" Сергію Курченку. Тож і у питанні Новинського крапку ставити ще зарано.

Але головна умова цього – щоб українська влада дійсно прагнула добитися екстрадиції олігарха-втікача. 

Автор: Юрій Панченко, 

співзасновник "Європейської правди"