Кого ти обрала, Рівненщино? Підсумки роботи депутатів за сім років

Сім років тому жителі Рівненщини обрали до Верховної Ради п’ять мажоритарників. Майже всі вони представляли партію «Слуга народу» – Олександр Аліксійчук, Олександр Ковальчук, Сергій Литвиненко та Роман Іванісов. Останнього одразу після виборів виключили з фракції партії, оскільки стало відомо, що він був судимий за зґвалтування неповнолітньої у 1990-х роках.

Єдиний самовисуванець, якого обрали від цієї області, – Віктор М’ялик. Він після виборів увійшов до депутатської групи «За майбутнє», яку пов’язують із олігархом Ігорем Коломойським.

«Голка» разом з іншими громадськими організаціями склала перелік знакових для країни законодавчих ініціатив, які мали корупційні ризики, антиконституційні норми чи навпаки були корисними для захисту державності, у новому інструменті «Перезарядити країну тобі під силу».

Медіапартнер проєкту «Главком» публікує цикл аналітичних матеріалів про роботу народних депутатів, обраних від усіх областей України, на основі цих голосувань. Черга аналізу депутатів, обраних від Рівненщини.

Нацбезпека: хто проголосував проти заборони РПЦ

Після початку повномасштабного вторгнення парламент підтримав заборону символіки країни-агресора. Усі народні депутати від Рівненщини голосували за, окрім Романа Іванісова – він вирішив пропустити голосування за це питання, хоча за інші питання того дня голосував. Тут важливо зазначити, що Іванісов наразі є членом депутатської групи «Відновлення України», до якої увійшли народні депутати з проросійської і нині забороненої партії ОПЗЖ.

У 2023 році Верховна Рада проголосувала за деколонізацію географічних назв. Цей законопроєкт послідовно просував голова відповідної робочої групи Роман Лозинський (фракція «Голос»). У голосуванні не взяли участь два народні депутати від Рівненщини – Віктор М’ялик і Сергій Литвиненко. Всі інші мажоритарники підтримали деколонізацію. 

Того ж року спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук запевнив, що у парламенті немає голосів, щоб підтримати заборону Української православної церкви Московського патріархату. Після цієї заяви Олександр Аліксійчук разом із народною депутаткою з «Голосу» Юлією Сірко (раніше мала прізвище Клименко) ініціювали збір підписів, і їхню вимогу підтримали понад 226 колег, тобто більше мінімальної кількості голосів, потрібної для того, щоб рішення Верховної Ради вважалося ухваленим. 

За закон, що забороняв діяльність Московського патріархату, проголосували майже всі мажоритарники Рівненщини. Але знайшовся той, хто голосував проти. Це – Сергій Литвиненко.  

Колишній народний депутат і чинний військовослужбовець Ігор Луценко заявляв про те, що Литвиненко проходить у справі щодо вбивства майданівця Юрія Вербицького. Як повідомив Луценко, Литвиненко зідзвонювався з тітушками 24 рази. Після того, як Литвиненко потрапив до Верховної Ради, він вимагав надати особливий статус ОРДЛО. 

Народний депутат Роман Іванісов під час голосування за заборону РПЦ був відсутній.

Хто підтримав ліквідацію незалежності НАБУ і САП та проєкт нового Цивільного кодексу

За сім років роботи парламенту цього скликання були два рішення, які збурили українців і спричинили під час війни масові протести з картонками. Одне з них – голосування за скасування незалежності антикорупційних органів НАБУ та САП. Всі мажоритарники підтримали цей законопроєкт, попри те, що його у стислі строки просували через Верховну Раду з порушенням Конституції. 

Ще один законопроєкт, який викликав масові протести в різних регіонах України, – проєкт Цивільного кодексу Руслана Стефанчука, який навесні парламент підтримав у першому читанні. 

Цей документ розкритикував не лише громадський сектор та медіаспільнота, а й судді Верховного Суду. Ухвалення нового Цивільного кодексу, заявив один із суддів, несе серйозні виклики для стабільності правосуддя.  

Ба більше, проєкт Цивільного кодексу містить низку ризиків, зокрема легалізує незаконно вилучені у громади чи держави зелені зони чи культурну спадщину. Якщо парламент підтримає таку законодавчу ініціативу, повернути вкрадені землі чи пам’ятки у власність народу України буде неможливо. Аналогічні ризики у законодавчій ініціативі бачить і Мін’юст.  

Законопроєкт, де ключовим автором є Стефанчук, підтримали Роман Іванісов, Олександр Ковальчук та Сергій Литвиненко. Двоє народних депутатів – Аліксійчук і М’ялик – за це питання не голосували.

Проєкт Цивільного кодексу Стефанчука – не перша спроба у парламенті змінити правила гри на користь забудовників, змінивши Цивільний кодекс. Навесні 2025-го народні депутати підтримали «закон Ігоря Мазепи» (№4292). Закон так назвали на честь одного з його лобістів – бізнесмена Ігоря Мазепи, якого підозрювали у створенні злочинної організації та заволодінні землею Київської ГЕС. 

За ухваленим законом, якщо пройшло 10 років від моменту приватизації, то ані громада, ані держава не можуть повернути собі зелені зони, узбережжя чи об’єкт культурної спадщини, якщо вони потрапити до так званого «добросовісного набувача», тобто того, хто купив це майно (або безпосередньо у того, хто його приватизував, або в інших набувачів). А якщо 10 років ще не минуло, то на рахунок суду треба внести з бюджету депозит – ринкову вартість об’єкта, яку у разі позитивного для держави чи громади рішення суду виплатять «добросовісному набувачеві» як компенсацію. 

Цей закон розкритикували міжнародні партнери, зокрема Європарламент, а Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду, щоб той роз’яснив, як мають діяти судді у тих справах, які були на розгляді на момент ухвалення закону. 

Під час голосування за «закон Ігоря Мазепи» М’ялик та Іванісов проголосували «за», Ковальчук вийняв картку, а Аліксійчук не голосував. Литвиненка цілий день не було під час голосувань.

Як народні депутати переймаються захистом довкілля

Україна розпочала перемовини про вступ до Європейського Союзу і вже відкрила перший переговорний кластер – «Основи процесу вступу до ЄС». Одним із наступних кластерів стане «Зелений порядок денний», адже екологічне законодавство є важливою частиною європейського права. 

Представниця Генерального директорату Європейської комісії з питань довкілля Марсела МакЕндрю наголосила, що якісна оцінка впливу на довкілля і стратегічна екологічна оцінка є необхідною умовою відбудови України відповідно до стандартів ЄС. 

У 2023-2024 роках Верховна Рада розглядала законопроєкт, який мав скасувати оцінку впливу на довкілля під час санітарних рубок. Оцінка впливу на довкілля, як і стратегічна екологічна оцінка, є одним із запобіжників, що мінімізують корупційні ризики. Якщо б законопроєкт 9516 підтримали, то недоброчесні лісівники змогли б видавати промисловий ліс за дрова, і маржу у 2400% класти до своєї кишені.

Втім ініціатива у парламенті провалилася. І тут треба віддати належне мажоритарникам з Рівненщини – вони не віддали жодного голосу за. Олександр Аліксійчук голосував проти, а М’ялик утримався, Іванісов та Литвиненко не голосували. Ковальчук був відсутній.   

До повномасштабного вторгнення Верховна Рада розглядала важливі для збереження довкілля та євроінтеграції ініціативи, але вони не знаходили належної підтримки з боку парламентарів. Так, законопроєкт про Смарагдову мережу, який мав би допомогти втілити директиви Європарламенту про збереження диких птахів та про охорону природних оселищ дикої природи та фауни, обранці не можуть ухвалити з 2020 року. А він потрібен для виконання Україною зобов'язань перед Європейським Союзом.

Створення Смарагдової мережі у 2021 році підтримав Олександр Ковальчук, а Роман Іванісов голосував проти. 

Троє інших народних депутатів – Олександр Аліксійчук, Сергій Литвиненко та Віктор М’ялик – на момент голосування вийняли картки. 

Того ж дня, коли було голосування за Смарагдову мережу, парламент розглядав ще один євроінтеграційний законопроєкт – «Про контроль промислового забруднення». Показово, що під час розгляду двох екологічних законопроєктів частина депутатів від Рівненщини перед голосуванням також вийняла свої персональні картки. Це зробили Віктор М’ялик та Роман Іванісов. Аліксійчук та Ковальчук підтримали законопроєкт, але загалом голосів за нього забракло. 

Тобто в один день парламентарі провалили голосування одразу за дві знакові для захисту довкілля ініціативи, які були важливі на шляху до євроінтеграції.