Поступки лише заохочують Росію до ескалації: Захід має посилити тиск — WP

У той час як повномасштабна війна РФ проти України вступає у чергову важку зиму, західним союзникам Києва стає дедалі складніше стримувати насильство. Їм варто пам’ятати, що про деескалацію конфлікту з Росією можна домовлятися лише з позиції сили. Москва шукає слабкі місця. Зараз Кремль бачить реальні вагання з боку Заходу, і ситуація не покращиться, доки це небезпечне враження не буде розвіяно, йдеться у статті редакційної колегії WP.

Кожна ескалація з боку Росії має погіршувати становище Москви: атаки на українські міста повинні супроводжуватися посиленням тиску на РФ. Атаки на Європу мають спричиняти більшу підтримку України з боку європейських партнерів. Можливість деескалації повинна залишатися відкритою, але лише на взаємній основі.

Розчаровані на полі бою, росіяни ескалують війну одночасно на двох напрямках. Вони посилюють атаки на міста й інфраструктуру України, сподіваючись, що терор цивільного населення дозволить досягти того, чого не вдалося на полі бою: зламати волю країни до боротьби.

По всій Європі російські спецслужби пов’язують із диверсіями й іншими таємними операціями, спрямованими на те, щоб переконати європейців відмовитися від підтримки України. Минулого місяця Росія хотіла підірвати український вантажний літак в аеропорту Лейпцига в Німеччині — одного з головних центрів доставки гуманітарної допомоги в Україну. 

Стикаючись із дедалі хаотичнішими атаками на цивільну інфраструктуру, Україна також намагається переносити війну глибше на територію Росії. Українські сили завдають ударів по нафтових та оборонних об’єктах РФ. Для багатьох росіян у великих містах війна була віддаленою реальністю. Але дедалі частіше це вже не так.

У той час як Україна намагається підвищити ціну російських атак на міста, РФ подвоїла ставки. Помилка, яку Захід, а особливо президент США Дональд Трамп, неодноразово допускав, полягає в тому, що західні союзники бачать себе поза цим циклом ескалації. Російська агресія надто часто спонукала Захід знову шукати шляхи переговорів, а не чинити протидію. Тепер, коли Москва перевіряє, який рівень насильства вона може собі дозволити на європейській землі, Сполучені Штати більше не можуть вважати себе стороннім спостерігачем.

Європейці дедалі більше усвідомлюють цю реальність і намагаються пристосуватися. У понеділок, 28 вересня, міністри оборони країн ЄС провели зустріч, щоб обговорити нові колективні механізми реагування на російські гібридні атаки. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого тижня натякнув на один із можливих напрямків цих дискусій.

 “Якщо ви справді хочете дати росіянам сигнал щодо кожного гібридного інциденту, то відповідь полягає в більшій підтримці України”, — сказав Рютте.

Президент Франції Еммануель Макрон, обговорюючи події в Лейпцигу, підтримав таку позицію. 

“Сама суть стримування полягає в тому, щоб не розголошувати, що ми будемо робити”, — зазначив Макрон. 

Але гібридні атаки, попередив він, не повинні залишатися без відповіді.

На жаль, Трамп у неділю, 27 вересня, надіслав протилежний сигнал, заявивши, що порадив президенту України Володимиру Зеленському “пригальмувати” з ударами по російських нафтопереробних заводах. Українські удари вже починають завдавати Росії саме тієї шкоди, яка могла б змусити Москву переглянути свою політику. Кращим сигналом від Трампа було б запевнення, що США дозволять Україні вжити рішучіших заходів, якщо Росія не пом’якшить свою позицію.

У Вашингтона є й інші способи посилити тиск. Прикладом може слугувати кампанія адміністрації Трампа проти іранських фінансових установ: націлитись на російські банки, іноземні установи, які здійснюють з ними операції, та посередників, які підтримують зв’язок економіки РФ зі світом. Такий тиск не має на меті змусити російського диктатора Владіміра Путіна просити про мир. Мета скромніша: показати Москві, що ескалація погіршує становище Росії, а не покращує його.

Американський дипломат Джордж Кеннан розумів цю динаміку ще 80 років тому. У 1946 році в так званій “довгій телеграмі” він написав, що радянська влада була “надзвичайно чутливою до логіки сили”. За його спостереженнями, керівництво СРСР зазвичай відступало, стикаючись із сильним опором. Путін знову випробовує межі. Найшвидший шлях до остаточної деескалації — переконати російського диктатора, що він нарешті натрапив на межу, яку Захід не дозволить перетнути.

Як писало Bloomberg, Путін, розчарований тим, що війна проти України зайшла у глухий кут, намагається залякати європейські країни, які після скорочення американської допомоги Києву стали головними військовими, економічними та дипломатичними партнерами українців. РФ продовжуватиме гібридні операції, але НАТО досі не має ефективних тактик, методів чи процедур для протидії їм. Путін має побачити, що Альянс готовий не лише захищатися, а й завдати реальних військових збитків, якщо РФ продовжуватиме кампанію в “сірій зоні”, зазначав колишній головнокомандувач Збройних сил США в Європі Джеймс Ставрідіс. 

Головна помилка в оцінці загрози — розглядати її виключно крізь призму класичної війни. Однак гібридні сценарії дають змогу Москві досягати власних цілей зі значно меншими витратами. Один з уроків 2022 року полягає в тому, що відсутність “очевидних ознак” підготовки вторгнення не гарантує його відсутності, а ігнорування навіть малоймовірних сценаріїв занадто дорого обходиться жертві агресії, писав у статті“Чому не можна ігнорувати загрози нападу Росії на країни Балтії” оглядачВолодимир Кім.