Продукти можуть подешевшати, а фермери — збанкрутувати: до чого призведе зернова криза в Україні

Україна може зібрати один із найбільших за останні роки врожаїв — і водночас зіткнутися з проблемою, якої за нормальних умов майже не мало б існувати: частину зерна буквально не буде куди подіти. Уже в жовтні-листопаді дефіцит потужностей для його зберігання може сягнути 11 млн тонн. І справа не лише у зруйнованих або втрачених через війну елеваторах. Зерно, яке мало б звільняти склади й їхати на експорт, дедалі повільніше залишає країну.

За попереднім прогнозом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, у 2026 році Україна може зібрати близько 82,5 млн тонн зернових, зернобобових та олійних культур. Водночас уже восени вільні місткості для зберігання можуть практично закінчитися. Максимальний розрахунковий дефіцит у міністерстві оцінюють приблизно в 11 млн тонн.

Причина — не тільки великий урожай. На початок нового маркетингового року Україна входить ще й зі значними перехідними залишками. Загальна пропозиція зернових та зернобобових разом із понад 10 млн тонн залишків може сягнути приблизно 74 млн тонн — на 13% більше, ніж торік. Для внутрішнього споживання країні потрібно близько 18 млн тонн. Отже, більшу частину зерна необхідно або експортувати, або десь зберігати до моменту, коли його вдасться вивезти.

І саме тут виникає друга проблема. Станом на 21 вересня Україна експортувала майже 4,7 млн тонн зернових — на 22% менше, ніж на ту саму дату торік. А розраховувати на швидке покращення ситуації у Чорному морі влада поки не радить.

Міністр сільського господарства Тарас Висоцький в інтерв'ю Bloomberg заявив, що Україна не бачить позитивних сигналів щодо можливого перемир'я, яке дозволило б стабілізувати зерновий експорт через Чорне море, принаймні у найближчі місяці. За його словами, країни-посередники повідомили Києву, що Росія відхилила запропоновані варіанти домовленостей. Тому Україні фактично доводиться виходити з того, що нинішня критична ситуація з морською логістикою збережеться.

Море не працює як раніше, а суша його не замінює

Теоретично зерно можна спрямувати через Дунай, залізницею або автомобільним транспортом до портів ЄС. На практиці повністю замінити чорноморські порти ці маршрути не можуть — ні за обсягами, ні за вартістю.

Через різке збільшення навантаження на Дунай уже виникли черги суден. За даними Reuters, очікування проходу подекуди перевищувало два тижні, а вартість фрахту з українських дунайських портів зросла приблизно до 100 доларів за тонну проти близько 30 доларів у липні. У вересні український зерновий експорт становив близько 930 тис. тонн проти 1,78 млн тонн за аналогічний період минулого року.

Таким чином утворюється своєрідна зернова пробка. Новий урожай надходить на елеватори швидше, ніж старі запаси встигають залишати країну. Чим довше зерно залишається всередині України, тим більше місткостей воно займає — і тим гострішою стає проблема для господарств, яким просто зараз потрібно кудись складати кукурудзу, соняшник та інші пізні культури.

Уряд намагається створити хоча б тимчасовий запас місткостей. Для аграріїв дев'яти прифронтових областей уже запустили програму забезпечення спеціальними полімерними рукавами для зерна. За даними уряду, уцілілі внаслідок війни сховища можуть вмістити близько 58,97 млн тонн продукції, тоді як очікуваний урожай зернових та олійних значно більший. Саме уповільнення експорту в Кабміні називають одним із факторів, через які до листопада дефіцит потужностей може сягнути тих самих 11 млн тонн.

11 мільйонів тонн — це вже не просто проблема зберігання

Економіст Олег Пендзин звертає увагу, що зернові рукави можуть лише тимчасово зняти проблему нестачі сховищ. Головне питання, за його словами, полягає в тому, чому такий великий обсяг зерна взагалі залишається всередині країни.

"Це якраз приблизно той обсяг, який Україна накопичує і який залишився всередині країни після того, як заблокували порти Чорного моря. Для нас розблокування портів Чорного моря є абсолютно критичним. Абсолютно критичним", — говорить Фокусу Пендзин.

Економіст пояснює: до проблем із морською логістикою близько 90% українського аграрного експорту йшло морем. Перекинути весь цей обсяг на альтернативні маршрути неможливо. Залізниця може забирати лише частину зерна, так само обмежені можливості інших сухопутних напрямків. Тобто навіть якщо максимально завантажити альтернативну логістику, вона не здатна повністю компенсувати втрату нормальної роботи чорноморських портів.

Саме тому проблема зі сховищами напряму пов'язана з експортом. Зерно, яке за нормальних умов уже мало б залишити Україну, продовжує лежати всередині країни. До нього надходить новий урожай — і вільних потужностей стає дедалі менше.

Для нас розблокування портів Чорного моря є абсолютно критичним.

Фактично утворюється затор: аграрії збирають нове зерно, але старі запаси звільняють елеватори значно повільніше, ніж раніше. Поліетиленові рукави можуть тимчасово дати додаткові місткості, однак вони не вирішують головної проблеми — зерно все одно потрібно продавати і фізично вивозити з країни.

Тому, наголошує Пендзин, для України питання відновлення повноцінної роботи чорноморських портів — це не просто питання дешевшої логістики.

Світові ціни ростуть, а в Україні зерно дешевшає

Також експерт звертає увагу на парадоксальну ситуацію: на світовому ринку зерно дорожчає, але український аграрій через проблеми з експортом змушений продавати його значно дешевше.

"На сьогоднішній момент, наприклад, по пшениці внутрішня ціна в Україні — 6–6,5 тисячі гривень за тонну. Це приблизно 120–130 доларів. А на світовому ринку ціна зовсім інша — там це вже близько 280 доларів за тонну. При тому, що за останній час після проблем із портами Чорного моря пшениця дуже сильно зросла в ціні", — продовжує Пендзин.

Різниця справді суттєва, хоча конкретна ціна залежить від сорту пшениці, базису постачання та ринку. Станом на 29 вересня найактивніші ф'ючерси на пшеницю на Чиказькій товарній біржі торгувалися приблизно по 6,89 доларів за бушель — це близько 253 доларів за тонну. Фізична американська пшениця SWW у середині вересня пропонувалася приблизно по 271 долар за тонну FOB, тоді як пшениця з Румунії та Болгарії — приблизно по 280 доларів за тонну. Тобто навіть за консервативними ринковими орієнтирами різниця з названою Пендзиним внутрішньою українською ціною у 120–130 доларів за тонну становить приблизно два рази.

В Україні пшениця коштує 120–130 доларів за тонну, тоді як на світовому ринку — близько 280 доларів.

Світовий ринок при цьому справді помітно подорожчав. З червня ф'ючерси на пшеницю в Чикаго зросли приблизно на 40% на тлі перебоїв із постачанням із Чорноморського регіону. FAO також повідомляє, що у серпні експортні котирування американської пшениці Hard Red Winter були на 41,1% вищими, ніж роком раніше. Причинами організація називає сильний експортний попит, слабший долар і продовження проблем із поставками з Чорного моря.

"І, до речі, проблема не тільки в українських портах. Є проблеми і з російським експортом. У першу чергу це б'є по бідних країнах, які дуже жорстко сидять на імпорті. Це Північ Африки, це Близький Схід", — зазначає Пендзин.

Reuters також фіксує різке скорочення чорноморських поставок: у вересні російський експорт пшениці скоротився приблизно з 5 млн тонн до 1 млн тонн, а український — приблизно вдвічі порівняно з минулим роком. Через це імпортери в Азії, на Близькому Сході та в Африці змушені шукати зерно в інших країнах і платити дорожче.

"Наскільки я знаю, навіть створився продовольчий консорціум країн разом із Туреччиною, які активно шукають можливості для розблокування портів Чорного моря і постачання на їхні внутрішні ринки збіжжя з України", — говорить економіст.

Усередині України зерно можуть продавати нижче собівартості

Для українських аграріїв, наголошує Пендзин, ситуація розвивається у протилежному напрямку. Зерна всередині країни багато, можливостей швидко його експортувати недостатньо, а отже, внутрішня ціна падає.

"Всередині країни буде біда, тому що ті 6,5 тисячі гривень за тонну — це приблизно на 30% нижче собівартості. Тому що цього року дороге пальне, дорогі мінеральні добрива, аграрна хімія. Зерно немає де дівати, а якщо його немає де дівати і немає як вивезти, то ціна на зерно всередині країни дуже сильно падає", — пояснює економіст.

Фактично виробник опиняється між двома проблемами: з одного боку — дорожче виробництво, з іншого — нижча ціна реалізації.

І чим довше зерно залишатиметься всередині країни, тим сильнішим буде тиск на внутрішній ринок.

6,5 тисячі гривень за тонну пшениці — це приблизно на 30% нижче собівартості.

Для споживача продукти можуть навіть подешевшати

На перший погляд, для українського споживача надлишок дешевого зерна може мати й позитивний ефект. Пендзин не виключає, що частина продуктів харчування всередині країни може подешевшати.

"Формально це може означати зниження цін для споживача. Що таке ціна? Це співвідношення попиту і пропозиції. Попит у нас більш-менш сталий. Ми не їмо більше, ніж їмо. Тим більше населення зменшується. А пропозиція різко зростає, тому що зерно реально немає куди дівати", — говорить економіст.

Зараз, за його словами, ситуація ще не проявила себе повністю, оскільки збір пізніх культур триває.

"Ми ще маємо певні коливання до остаточного збору кукурудзи, наприклад, по м'ясу, яйцях, молоку. Але після того, як зберуть кукурудзу, яку не буде куди дівати, я вам прямо скажу: ціни на внутрішньому ринку можуть піти вниз", — зазначає Пендзин.

Після збору кукурудзи ціни на внутрішньому ринку можуть піти вниз.

Він наводить як приклад яйця, у собівартості яких значну частку займають корми.

"Що таке яйце? У його собівартості близько 70% — це корми. Якщо зерно всередині країни дуже дешеве, це буде впливати і на ціни на яйця, і на м'ясо, і на молочну продукцію", — пояснює економіст.

Втім, Пендзин наголошує: таке здешевлення не можна вважати здоровою тенденцією — це нанесе шалені збитки аграріям.

Тобто споживач на певний час справді може побачити нижчі ціни на частину продуктів, але для виробників це означатиме падіння доходів і роботу нижче собівартості.

Головний ризик — масові банкрутства аграріїв

Найнебезпечнішим наслідком нинішньої ситуації Пендзин вважає те, що аграрії поступово втрачають фінансовий ресурс для роботи.

Виробник уже витратився на пальне, добрива, агрохімію, насіння та збирання врожаю. Тепер йому потрібно продати зерно, повернути вкладені гроші та сформувати обіговий капітал на наступний сезон. Але якщо внутрішня ціна не покриває собівартість, цей ланцюжок розривається.

"Ви бачили, що написало Мінекономіки: фінансового ресурсу, в тому числі за програмами пільгового кредитування, які розширили для аграріїв, їм вистачить до кінця цього року. З наступного року в них повний швах. Якщо не відкрити експорт українського зерна, аграрії почнуть масово банкрутувати. Давайте називати речі своїми іменами", — говорить Фокусу Пендзин.

Пільгове кредитування справді залишається одним із головних інструментів підтримки агросектору. За даними уряду, від початку 2026 року 6638 агропідприємств отримали майже 44,63 млрд грн кредитів за програмою "Доступні кредити 5-7-9%". Загалом за всіма програмами фінансування понад 11,4 тис. агропідприємств залучили більш як 100 млрд грн кредитних ресурсів.

Якщо не відкрити експорт українського зерна, аграрії почнуть масово банкрутувати.

У серпні уряд додатково змінив умови програми саме для аграріїв. Раніше не більш як 20% суми кредиту можна було спрямовувати на оборотний капітал. Це обмеження скасували, а ставку за кредитами на поточні сільськогосподарські потреби знизили з 15% до 10% річних. Таким чином фермери отримали більше можливостей фінансувати посівну, збиральну кампанію, пальне, добрива та інші поточні витрати.

Крім того, агровиробникам дозволили продовжувати пільгові кредити за програмою "5-7-9%" до 31 березня 2027 року. Це фактично дає господарствам додатковий час, але не вирішує головної проблеми — кредит не може нескінченно замінювати дохід від продажу продукції.

Якщо аграрій позичає гроші на виробництво, а потім продає врожай нижче собівартості, він не формує ресурс на наступний цикл. Поступово виникає касовий розрив: потрібно купувати насіння, пальне, добрива, засоби захисту рослин, ремонтувати техніку і виходити в нову посівну, а власних коштів уже немає.

Саме тут, на думку Пендзина, і починається ризик масових банкрутств.

Найуразливішими у такій ситуації стають малі та середні господарства. Великі компанії мають більше запасу ліквідності, можуть довше тримати продукцію, перекредитовуватися або перебудовувати логістику. Для невеликого фермера кілька місяців роботи "в мінус" можуть означати втрату оборотних коштів і неможливість повноцінно зайти в наступний сезон.

Тому головне питання вже не в тому, скільки кредитів ще можна видати аграріям, а в тому, чи зможуть вони заробити достатньо, щоб ці кредити повернути й профінансувати новий виробничий цикл.

І якщо цього не станеться, нинішня проблема з реалізацією врожаю дуже швидко перетвориться на проблему наступної посівної — а для частини господарств і на питання самого виживання.

Раніше Фокус уже писав, що на початку вересня експорт зерна залізницею скоротився на 57,8% у річному вимірі. Особливо різко просів підвіз до портів Великої Одеси — приблизно у 15 разів порівняно з серпнем, тоді як навантаження дедалі більше зміщується на дунайський напрямок і західні переходи.