Референдум под российским влиянием. Как Швейцария чуть не отменила санкции "ради нейтралитета"

У новітній історії швейцарського нейтралітету тепер є чітка межа: до повномасштабної агресії Росії проти України та після неї.

Раніше нейтралітет не викликав у країні політичних пристрастей; він здавався застиглою, припорошеною пилом концепцією, яка цікавила хіба що істориків. Повернення великої війни на європейський континент усе змінило.

Після певних вагань Швейцарія – хоч і під міжнародним тиском – приєдналася до європейських санкцій проти Росії. Це рішення поставило нейтралітет у центр політичних дебатів. Референдум дав відповідь на сумніви та протести.

Виборці вирішили, що нейтралітет – це не застигла догма. Його обриси можуть змінюватися разом з обставинами, а уряд має вирішувати, як конкретно застосовувати цей принцип в умовах серйозних геополітичних змін.

Показово, що особливо критично до ініціативи поставилися люди, старші за 65 років.

Це покоління пережило холодну війну та загрозу глобального конфлікту. Тоді Швейцарія, хоч і дотримувалася військового та правового нейтралітету, але однозначно належала до західного світу. Зараз, коли до Європи повернулася війна, це знову стало актуальним.

Швейцарія не хоче ізоляції

Результат недільного голосування свідчить також про небажання більшості виборців відмежовувати Швейцарію від решти Європи.

У 2022 році рішення країни приєднатися до санкцій ЄС проти Росії викликало запеклі суперечки. Але зараз більшість швейцарців підтримують стратегічну логіку уряду. Якщо в майбутньому Швейцарія вирішить систематично ухилятися від санкцій, то ризикує посваритися з сусідами або взагалі опинитися в ізоляції.

Також виборці виступили проти заборони будь-якої співпраці з оборонними союзами. Адже в разі серйозної військово-політичної кризи їхня допомога може знадобитися й самій Швейцарії.

На думку виборців вплинули й заяви командувача швейцарської армії Бенедикта Рооса про те, що країна не готова самостійно протистояти всім загрозам, і в разі збройного конфлікту їй довелося б розраховувати на допомогу сусідів.

У такій ситуації багато хто визнав жорстке конституційне обмеження ризикованим.

Змінити закони Швейцарії на користь Росії?

Автори ініціативи намагалися переконати виборців, що вона не має проросійської спрямованості, але позбутися цього враження не вдалося.

Кампанія, що проходила під гаслом "Ні війні" з голубом миру, справляла враження пропагандистської та нещирої. Було очевидно, що найконкретнішим наслідком ініціативи стала б відмова Швейцарії від санкцій щодо Росії.

До того ж на самому початку кампанії ініціативу публічно підтримала офіційна представниця російського МЗС Марія Захарова. Потім на підтримку змін виступили також прихильники офіційної російської лінії у Швейцарії.

Російська підтримка задала тон усій подальшій дискусії у Швейцарії.

Як наслідок, у публічній дискусії зміни до законодавства Швейцарії пов’язували з інтересами іншої країни.

Одночасно з кампанією в інших країнах Європи дедалі гучніше лунали звинувачення на адресу Росії в агресивних діях. Йдеться про атаки з використанням безпілотників у Німеччині, про диверсії в Балтійському морі, операції проти європейських політиків у Польщі. У вересні командувач швейцарської армії Бенедикт Роос прямо заявив, що "Швейцарія є ціллю Москви".

Тож настільки переконливе "ні" ініціативи стало також реакцією на дії Росії.

Бізнес-інтереси ініціатора референдуму

Результат став важкою поразкою для колишнього "народного трибуна" Крістофа Блохера, який у свої солідні 85 років ще раз вирішив особисто взяти участь у важливій загальнонаціональній політичній дискусії.

Однак напередодні голосування йому довелося відповідати на запитання: чи справді він бореться за ідею нейтралітету? Чи, можливо, для нього важливіші власні бізнесові інтереси?

Підстави для цих підозр знайшли в бізнес-біографії політика. Коли Крістоф Блохер створив концерн EMS, його компанія вела бізнес із режимом апартеїду в ПАР навіть попри міжнародні санкції. Зараз компанія EMS-Chemie, яка перейшла під контроль його дочки Магдалени Мартулло-Блохер, продовжує вести бізнес у Росії.

Сам Крістоф Блохер відповідав, що російський ринок не має для компанії істотного значення – мовляв, Китай набагато важливіший. Але це не знімає, а лише підкреслює питання про те, що стоїть за ідеєю політика заборонити Швейцарії санкції. Адже якщо Пекін колись застосує силу проти Тайваню і західні країни відреагують економічними санкціями, то китайський бізнес EMS може опинитися під прямим ударом.

Це не дозволяє довести, що Крістоф Блохер просував ініціативу щодо нейтралітету заради інтересів власної компанії, але робить питання про це цілком легітимним.

Противникам ініціативи вдалося зробити це однією з тем політичних дебатів.

Свого часу завдяки EMS-Chemie Крістоф Блохер став мультимільярдером. Потім, завдяки винятковому вмінню відчувати настрої значної частини суспільства – однією з визначальних фігур швейцарської політики останніх десятиліть.

Однак ця епоха завершилася. Першою великою політичною поразкою Блохера стало те, що його не переобрали до Федеральної ради у 2007 році. Тепер сталася друга поразка.

"Гнучкий нейтралітет" – не перешкода для ролі посередника

Прихильники суворого нейтралітету стверджували, що лише він дозволить Швейцарії зберегти довіру до себе як до країни, що пропонує посередницькі послуги, і як до незалежного посередника. На їхню думку, на кону була репутація Швейцарії як неупередженого учасника міжнародних відносин.

Аргумент звучав надзвичайно лаконічно: "Не можна бути "трохи нейтральним": це вже не нейтралітет".

Однак більшість громадян підтримала протилежну точку зору, яку під час кампанії висловлювали насамперед дипломати та представники гуманітарних організацій. Якщо застосовувати нейтралітет абсолютно, то Швейцарія – держава-депозитарій Женевських конвенцій – ризикує створити враження, ніби вона не робить різниці між жертвою агресії та агресором.

А по суті – фактично допомагає агресору.

Результат голосування свідчить, що більшість не вважає порушенням нейтралітету можливість залишити за Федеральною радою право політично реагувати, якщо ці принципи брутально порушуються.

Дискусію про нейтралітет не завершено

Проте нейтралітет не скоро повернеться виключно на сторінки підручників історії.

Уже 29 листопада 2026 року Швейцарії доведеться голосувати з питання про пом’якшення "Закону про військові матеріали". Чинне законодавство забороняє експорт озброєння до держав, що беруть участь у збройних конфліктах. Запропоновані зміни дозволять Берну постачати зброю деяким державам, яких Швейцарія вважає своїми близькими партнерами. Україна, однак, до цього списку не входить.

Цього разу правоцентристські та праві партії підтримують пом’якшення правил, розраховуючи поліпшити становище швейцарської оборонної промисловості. Ліві, навпаки, побоюються, що в цьому разі вироблена у Швейцарії зброя частіше потраплятиме в зони конфліктів. Водночас вони критикують реформу за те, що вона все одно не дозволить підтримувати Україну поставками озброєння.

Саме по собі швейцарське право нейтралітету в принципі не забороняє експорт зброї. Тому вже через два місяці в центрі суперечки опиняться, по суті, ті самі питання.

Чи можна експортувати більше озброєння і при цьому залишатися нейтральною країною? І де пролягає межа між військовим нейтралітетом і політичною солідарністю? Швейцарцям доведеться визначитися з відповіддю.

Автори: Каті Ромі, Полін Тюрюбан, Бальц Рігендінгер, SwissInfo

Стаття спочатку з’явилася на сайті SwissInfo і публікується з редакційними скороченнями з дозволу правовласника