В Італії знайшли третій меч бронзової доби на дні озера Меццано

На дні озера Меццано в центральній Італії археологи виявили добре збережений меч бронзової доби, який став третьою подібною знахідкою на місці затопленого доісторичного поселення та може допомогти з'ясувати, чому у водоймі опинилася велика кількість зброї.Меч типу spada a lingua da presa знайшли 28 вересня на малодослідженій ділянці південного берега озера. Разом із ним археологи виявили неушкоджені гончарні посудини, бронзову бритву та сокиру, повідомляє Arkeo News.Усі металеві предмети залягали приблизно на одному археологічному рівні. Це дає дослідникам нові підказки щодо формування незвичайного скупчення артефактів.Озеро Меццано розташоване у вулканічній місцевості на півночі регіону Лаціо, на захід від озера Больсена. Під водою збереглися залишки великого поселення на палях, яке існувало приблизно з 1700 до 1150 року до нашої ери.Поселення виявили на початку 1970-х років. Археологічні дослідження тривали з перервами до 1990-х років, а систематичні підводні роботи відновилися у 2025 році після тривалої перерви. Дослідники нанесли на карту понад 600 дерев'яних паль, що виступають із глинистого дна озера. Обстежити вдалося лише близько третини відомої території поселення.Поновлені дослідження засвідчили значну концентрацію металевих виробів. Під час першої кампанії археологи знайшли понад 25 бронзових предметів, серед яких були сокири, наконечники списів, фібули, кільця, шпилька та добре збережений серп. Фрагменти бронзових злитків також вказують на можливу обробку металу безпосередньо в поселенні.Нова знахідка вирізняється тим, що це вже третій меч із Меццано. Раніше тут виявили численні предмети, пов'язані зі зброєю та металообробкою. Тепер дослідники мають більше матеріалів для вивчення призначення цих виробів і обставин їхнього потрапляння у воду.Одним із можливих пояснень є поступове руйнування поселення. Значна його частина стояла на дерев'яних конструкціях над водою, тому протягом століть речі могли падати або скочуватися з платформ на дно. Однак дослідження 2025 року показало, що дерев'яні палі розташовані на глибині від 2,5 до 10 м. На думку археологів, коливання рівня озера впливали на поселення протягом приблизно 600 років його існування. Деякі дерев'яні споруди, ймовірно, згоріли, а на кількох бронзових предметах виявили сліди вогню.Через складну історію формування пам'ятки не всі предмети обов'язково залишилися на місцях, де їх втратили або поклали мешканці бронзової доби. Частина могла впасти з платформ, зміститися вниз схилом або опинитися в інших місцях через зміну берегової лінії.Водночас збільшення кількості знайденої зброї спонукає дослідників перевірити версію про навмисне розміщення предметів у водоймі. У Музеї преісторії Туші та скель Фарнезе у Валентано зберігаються два раніше знайдені мечі з озера Меццано. Обидва перебувають у відмінному стані.Один із цих мечів не мав достатнього загартування для практичного використання. Музей розглядає його як можливий жертовний предмет, а не зброю для бою. Пізніші етапи існування поселення також пов'язують із можливою культовою діяльністю. У цей період мечі, наконечники списів та інші цінні металеві вироби могли навмисно залишати в озері або поблизу нього.Водночас археологи поки не стверджують, що нововиявлений меч був частиною ритуального підношення. Третій меч разом із сокирами, наконечниками списів та іншими бронзовими виробами лише розширює матеріал для перевірки цієї гіпотези.Меццано має особливу цінність для дослідження життя в центральній Італії бронзової доби, оскільки водойма зберегла не лише металеві предмети. Тут також знаходять кераміку, дерев'яні артефакти, останки тварин, точильне каміння та дерев'яні будівельні балки.Збереженню знахідок сприяла бідна на кисень глина, яка оточує частину артефактів. Під час робіт у 2025 році археологи повідомляли про бронзові вироби з надзвичайно добре збереженими поверхнями. Водночас площа затопленого поселення виявилася значно більшою, ніж припускали за результатами попередніх досліджень.Нині дослідники намагаються зіставити знахідки з різними глибинними зонами озера. Вони припускають, що давніші артефакти можуть лежати на більшій глибині, а пізніші - ближче до сучасного берега. Таке розташування потенційно дозволить простежити, як поселення змінювалося впродовж століть через коливання рівня води.