"Він боїться і переховується": інтерв'ю Маломужа про бункери Путіна і можливий заколот генералів

Російські спецслужби роками вибудовували мережі впливу за межами Росії, однак тепер Кремль дедалі більше змушений стежити не лише за ворогами, а й за власними силовиками. У Москві побоюються внутрішньої змови, а система контролю між спецслужбами стає дедалі жорсткішою.

Голова Служби зовнішньої розвідки України у 2005 – 2010 роках, генерал армії Микола Маломуж в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів про мережу російських шпигунів у світі, нові способи вербування через соцмережі та страх Владіміра Путіна перед можливим заколотом генералів. Також ішлося про можливі диверсії проти критичної інфраструктури Заходу, ліквідацію російських офіцерів, безпеку очільника Кремля та ризик застосування тактичної ядерної зброї.

Мережа російських шпигунів у світі: від нелегалів до агентів впливу

Стало відомо, що буквально зараз Сполучені Штати розкрили справу про людей, яких американська прокуратура пов'язує з російськими спецслужбами. Це стеження, вербування виконавців, підготовка вбивств у США та Європі. Наскільки масштабною сьогодні є російська так звана машина ліквідації? І ми говоримо про окремі операції чи фактично про постійно діючу міжнародну мережу?

Ми повинні орієнтуватися, що Росія займає стратегічні позиції в розвідувальній спільноті світу, якщо ми так це об'єктивно оцінюємо. Ще з Радянського Союзу формувалася позиція в різних країнах, і основні пріоритети були на США, Велику Британію, практично країни Європи і їхніх союзників. Вони тоді визначалися як основний противник для спецслужб.

Це не тільки в плані проведення диверсійних операцій або якихось спеціальних операцій з ліквідації. І такі варіанти були, але як винятки. А, як правило, це велика, глибока, законспірована робота.

Відповідно, відпрацьовувалися моделі проникнення в усі органи влади, управління, в Пентагон, якщо ми говоримо про США, в ЦРУ, ФБР або інші спецслужби дружніх країн. Наприклад, якщо ми говоримо про історію, керівництво МІ-6 – це були агенти КДБ СРСР, а пізніше Росії, які там залишилися.

Вони формували стратегічний курс щодо роботи проти тієї ж Британії, але під своїм контролем позиції Союзу і Росії. Точно так через ці ж агентурні позиції вони були учасниками формування того ж Центрального розвідувального управління США. Вони стояли біля витоків створення розвідки Сполучених Штатів Америки, але це були полковники КДБ, а тоді вже, зрозуміло, Головне управління розвідки і Служба зовнішньої розвідки Росії.

Тому комплексний підхід, проникнення в усі структури влади – це для них характерно. Є різні методи. З одного боку, це легальні резидентури, які існували при посольствах. І, зрозуміло, вони мали дипломатичне прикриття, мали агентуру на зв'язку.

А з іншого боку, це інші резидентури, які були глибоко законспіровані, або окремі агенти-нелегали, які не мали прямого зв'язку з резидентурою на місці, наприклад, у тих же Сполучених Штатах Америки, а були заангажовані прямо на центр, щоб не було розшифровки. Єдина проблема – це засоби зв'язку періодичні. І саме на засобах зв'язку, як правило, контррозвідка їх і виявляла.

Повне інтерв'ю з Миколою Маломужем: дивіться відео

Ну і конкретні активи. Це, зрозуміло, здійснення операцій із проникнення, наприклад, у новітні розробки, в атомні, стратегічні, ядерні програми Сполучених Штатів Америки. Це був один із об'єктів проникнення російських спецслужб, і зараз вони там працюють.

Прямо стверджувати можна: не масово, але окремі туди проникли. І не тільки нелегали – їхня агентура. І не раз виявляли цих людей. Буквально декілька років тому вивели з атомної програми Сполучених Штатів Америки одного з провідних спеціалістів у цій сфері.

Точно така резидентура була розкрита у Сполучених Штатах Америки в Росії. Це ціла нелегальна резидентура як сітка. Зрозуміло, що в сенсі обміну розвідниками вона була не тільки легалізована, але і формувалась процесуальна модель дій притягнення до відповідальності, а тоді передача Росії за взаємною домовленістю. І вони всі повернулися в Росію.

Хоча проводили операції з проникнення в усі структури влади, всі закриті моделі промислового характеру, оборонного характеру і спецслужб. Тобто сітка, яка налічувала 28 нелегалів, була викрита американськими спецслужбами.

От на стадії реалізації спецпроєктів є окрема тема – це агенти, які заточені, прямо скажу, на нейтралізацію конкретних осіб. З одного боку, це ті, які є перебіжчиками умовно з Росії. Це не тільки розвідники, це вчені, це інтелігенція.

Це представники ЗМІ, які ведуть активну роботу, тому що вони розглядають це не меншою загрозою для Росії. Саме розкривається сутність режиму самого Путіна, його оточення, модель дії закритого характеру. А це надважливо для того, щоб Росія зберегла якийсь зовнішній імідж.

Розкриваючи такі елементи, кореспонденти або блогери, які вже з'явилися з Росії, стають об'єктами нейтралізації. Це, зрозуміло, дуже така категорія, якій вірять, на яку орієнтуються, а тим більше вони дають компетентні оцінки.

Є і відомі особи, які виконують дуже важливі функції в системі безпеки і оборони або оборонно-промислового комплексу. Наприклад, у США вони дійсно готували декілька операцій щодо нейтралізації ключових представників військово-промислового комплексу, які працюють у програмах на забезпечення підтримки України.

Друга ситуація – це проникнення спецслужб Росії в ЦРУ і Пентагон. Виявлено декілька агентів буквально протягом трьох років. Були ідентифіковані ті, які були ще завербовані в період Радянського Союзу, в період розпаду, але спецслужби все одно працювали. Вони перейшли у спадок до спецслужб Росії.

Дуже показові матеріали ми бачимо щодо роботи по інших країнах, наприклад, по тій же Німеччині, проникнення в Бундесвер. І керівництво сектору безпеки Бундесверу було під контролем російських спецслужб. Ряд генералів були завербовані, які дійсно передавали інформацію Росії.

Ряд систем працювали на нейтралізацію представників військово-промислового комплексу Німеччини. Показовий фактор – це Rheinmetall, підготовка теракту проти президента цієї компанії, намагання підпалити або підірвати окремі об'єкти. Це вказує на те, що тут уже поряд із традиційними методами проникнення, отримання інформації, є намагання скеровувати той або інший державний, політичний або безпековий процес.

Умовно, ми пам'ятаємо, як в "17 миттєвостей весни" наш розвідник ввів у тупиковий формат розробку ядерної бомби, Рунге такий був начебто. Тут зрозуміло, що ряд вчених проникають і в такі структури для того, щоб реалізовувати перспективу розробки або викрадення інформації.

Буває за порівняно невеликі гроші, прямо скажу. За 40 000 доларів отримували суперсекретні розробки Сполучених Штатів Америки, які коштували сотні мільйонів доларів. Зрозуміло, Росія впроваджувалась і в ракетні програми, і в інші системи, особливо зараз у форматі ведення нової війни.

Тобто ми бачимо, що методи різні, вони відповідно комплексні. З іншого боку, тут вони передбачають не тільки формат отримання інформації або впливу, або проведення спецоперації, а більш системні підходи в плані формування режимів у конкретних країнах альтернативних. Це сьогодні стратегічна мета.

Раніше, як правило, Союз працював у третіх країнах: Африка, Арабський Схід, Південно-Східна Азія, частково Латинська Америка і Східна Європа, там, де контролювалась ситуація. А тут уже націлені на конкретні країни західного блоку: Сполучені Штати Америки, Францію, Німеччину.

Намагаються формувати альтернативні партії, блоки, які виступають не тільки за те, щоб відмовитися від підтримки України або формування єдиного європейського блоку захисту і безпеки, а навпаки – сформувати позицію підтримки Росії.

Тобто це альтернатива, яка дає підвалини формувати протиріччя всередині суспільства і політикуму, просувати ті політичні сили, які займуть домінуючі позиції в урядах. А тоді формувати позицію непідтримки України, розбалансування в системі безпеки НАТО і Європейського Союзу.

З одного боку, це агентура, яка просунута в політичні партії. Це фінансування окремих проєктів на розкрутку цих партій, окремих депутатів, окремих лідерів. Це така глибока системна робота з різних боків.

Вербування через соцмережі та "одноразові" виконавці

Данська контррозвідка нещодавно заявила, що російські спецслужби вербують звичайних людей через соцмережі та навіть ігрові платформи. Спочатку сфотографувати підприємство, зібрати інформацію, а далі це може використовуватися для диверсій, яких ми вже бачили насправді багато. Чи змінилася сама модель роботи російських спецслужб, коли замість професійних агентів, яких ви детально описали, наймаються сотні дешевих одноразових виконавців, які іноді навіть не розуміють, на кого працюють?

Це зміна парадигми в цілому – парадигми діяльності спецслужб. Їм сьогодні не треба ідентифікація конкретно як спецслужб Росії. Це, як правило, викликає, особливо на першому етапі, несприйняття, страх, неприйняття ідеологічно і тому подібне.

А от підхід, який дає можливість комплексно виходити на будь-які маси, на будь-які категорії – від простих молодих блогерів по 13 – 14 років і невеликого фінансування, закінчуючи відомими діячами, політиками, які очолюють партії, ту ж "Альтернативу для Німеччини", – дійсно працює. Вони можуть впливати на суспільство в цілому.

Для цього маємо бачити, що це можуть бути сотні методів. Сьогодні інтернет-ресурси, інші системи, штучний інтелект можуть сформувати будь-яку задачу, будь-яку зашифровку. Раніше треба було придумувати, як зашифрувати той або інший центр, фонд, організацію або агента. А тут формуються платформи, які дійсно привабливі.

Вони глибоко вивчають ту або іншу категорію людей. Якщо це політики або окремі категорії, які готові для разових акцій, – це орієнтовано на конкретне здобування грошей. Людина дійсно йде сама, веде пошук. Це саме головне: не її вербують, а вона сама веде пошук заробітку і тут знаходить те, що їй потрібно.

Пам'ятаємо молодь, яка йде на конкретну співпрацю, спочатку не усвідомлюючи, що це спецслужби Росії. Це невелике завдання, як ми говоримо: просто уточнити адресу, подивитися якісь наслідки, щось сфотографувати і це подати. Або залишити сумку десь у певному місці, залишити якісь речі, конкретно теж не розшифровуючи, що там є.

От найголовніше, що там може бути вибухівка, там може бути засіб зняття інформації, там можуть бути радіотехнічні якісь засоби, які дуже активно спрацюють. Там може бути навіть нічого особливого, але це буде як та приманка.

Тобто людина вже виконала завдання, отримала кошти, а тоді вже отримала більш серйозне завдання. І якраз цей метод дуже ефективно працює по всіх секторах. А коли вже втягнулися, тоді людина вже не має вибору.

Їй ставлять конкретне завдання залишити конкретну вибухівку, відповідно засобами дистанційного контролю ввести, або в той момент, коли це буде важливо, коли це буде маса людей або буде проходити конкретний представник того ж Бундесверу, або спецслужби, або Rheinmetall. І в цей момент ідентифікувати конкретно його і запустити вибух.

Тобто конкретна операція уже завершена. І ця людина вже фактично розуміє, що вона або не жилець, або буде сидіти надовго, або все-таки удача її врятує. Це ілюзія. Як правило, Росія нікого не відпускає.

Масштаби російських операцій у Європі та диверсії проти інфраструктури

8 вересня румунська розвідка заявила, що зірвала російську операцію, у межах якої збирали інформацію про стратегічні військові об'єкти і українські транспортні літаки "Антонов". Це напряму стосується нас. І от скільки подібних операцій можуть відбуватися просто зараз у Європі, про які ми дізнаємось тільки тоді, коли щось вибухне? Наскільки це масова історія зараз і наскільки багато ресурсу Росія туди вкладає?

Росія вклала системні ресурси в усю Європу і особливо в країни соцтабору. Це ж та Румунія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Польща, країни Балтії, частково Німеччина. Бачимо, який Східний блок зараз піднімає політичні сили, які альтернативні до діючої влади і відповідно за відносини з Росією.

Ми бачимо ідентифікацію. Там закладалося ще зі студентства: молоді люди навчалися, вербувалися з перших курсів. Зараз ці люди займають уже солідне місце, 50 – 60 років, це якраз такий бекграунд, який забезпечує керівні позиції в органах влади. Тому і проникнення в технологічні центри – це дуже непросто.

Фактично це спляча агентура, яка раніше не піднімалася. Вона особливо активізується тоді, коли наступають кризові ситуації або війна. Тут піднімається агентура та, яка потрібна і в плані дестабілізації, і в плані проникнення у військові структури, і в плані зняття інформації, і в плані задіяння в політичному секторі.

Ми часто говоримо: "А як виявити ту агентуру, яка проникла, особливо в європейські країни в різні періоди, особливо в ранній період, а сьогодні досягла високого рівня?". Зрозуміло, за їхніми конкретними позиціями. Але вони часто займають уже великі стратегічні лінії.

Просто приклад, якщо ми про Європу говоримо. Ми бачимо, скільки було помічників канцлерів Німеччини. Це вже не тільки Східна Німеччина, а сама Німеччина. Які були помічники, які проникали в польські структури і дійсно проводили спеціальні операції проти військових об'єктів, оборонних об'єктів. Зрозуміло, що в Болгарії, як формувалися уряди, під яким впливом, ким фінансувалися.

Це не тільки активні дії, направлені, наприклад, на дестабілізацію або відверту підтримку Росії, а це й бездіяльність, яка сприяла конкретним діям щодо досягнення цілей по захопленню окремих територій, по зняттю урядів, по дестабілізації, по просуванню своїх представників в органи влади, управління на найвищих рівнях.

В Україні, зокрема, це одна із класичних моделей дій, тому що більш потужні можливості були в Росії, ніж у тій же Європі. І більш системний інтерес був у спецслужб до нашої держави, ніж до них, тому що тут передбачалося, що в перспективі буде проросійський уряд, проросійська вся модель економіки, безпеки, оборони.

Тому різні передбачалися політики на чолі і забезпечення всього сектору безпеки і оборони за рахунок російських представників або прямо громадян Росії, які отримують громадянство України, або системної агентури, яку ми сьогодні знаємо і яка виїхала в Росію. Частково частина залишилась.

НАТО повідомило, що навесні біля Шпіцбергена союзники фактично викрили російське тренування з можливого виведення з ладу підводних кабелів. Наскільки я розумію, цим займалася така структура, як ГУГД – Головне управління глибоководних досліджень. Що це Головне управління глибоководних досліджень, чим насправді вони займаються? І наскільки реально, що наступний великий удар Росії по Заходу, зокрема по Європі, виглядатиме не як ракетна атака або дронова атака, а як незрозуміла "аварія" кабелю, електромережі чи іншої критичної інфраструктури?

Головне управління глибоководних досліджень виявляє комунікації стратегічних противників. Оце їхнє основне завдання. Це кабелі, трубопроводи, інші засоби, які можуть бути використані не тільки для знищення комунікацій і координації відповідних дій спецслужб, органів управління військами НАТО або конкретної країни.

Вони виявляють ті ресурси, які можуть підірвати економічний потенціал. Наприклад, ті ж газопроводи, про які ми говоримо. І велике питання, хто скеровував операцію щодо газопроводів, що йшли до Німеччини. Це ще треба буде дуже глибоко дослідити.

Сьогодні єверсія, що це українці, чисто в наших інтересах. Але ми бачимо, що є й інша версія, яка може бути скерована Росією, щоб однозначно розірвати відносини з Європейським Союзом України перед війною або в період особливо війни. Тому цей фактор у нас ще поза кадром, але дійсно є різні дані, особливо з нашого боку, що це могла бути їхня спецоперація.

Всі ці служби займаються і підготовкою, можливо, масштабних операцій. Це якраз велика загроза, тому що, порушуючи всі комунікації і стратегічні системи зв'язку, а вони по всьому світу зав'язані в єдину систему, це підірве фактично координацію діяльності між державами.

Не тільки в обороні, безпеці, а й в економічній, енергетичній, комунікаційній, транспортній сферах, якщо ми говоримо у стратегічному напрямку. Це те, що знецінить зусилля Європи на консолідацію щодо оборони, безпеки, протистояння Російській Федерації.

З одного боку, це глибоководні можливості, а з іншого боку – це можуть бути інші технологічні засоби. Наприклад, системний електромагнітний імпульс, який може спалити всю систему електроніки в різних секторах, в різних регіонах і в різних країнах. І фактично вона буде сліпа на якийсь період.

Тобто сьогодні важливо відпрацьовувати альтернативні засоби або системи захисту, які будуть недосяжні спецслужбами Росії з їхніми технічними здобутками. Тому це вже може бути війна технологій стратегічного рівня, а не локально, як ми говоримо, окремий кабель або якась окрема комунікаційна система.

Ми повинні розглядати ці сценарії. Є системи захисту, які можуть бути, але це надпотужні країни повинні діяти на упередження. Але я прямо скажу: ми говоримо про те, що це спецслужби Росії, і вони не всеохоплюючі, не монстрські.

Вони опираються на ті ресурси, які в них були створені свого часу, створювалися частково зараз у плані резидентур, і використовують ці легкі методи. Чому часто модель вербовок такого одноразового типу? Тому що нема глибоких моделей, але ці разові теж болючі надзвичайно.

Тому в даний момент ми повинні відпрацьовувати іншу модель. Разом, я прямо скажу, із ЦРУ, ФБР, МІ-5, МІ-6 Великої Британії і з усіма європейськими країнами заключили спільну угоду щодо протидії Росії. Зокрема проникнення до російських політиків, включаючи оточення Путіна, спецслужб ФСБ, СЗР і Головного управління розвідки.

Тобто виявлення на ранніх етапах планів щодо Європи, щодо України і відповідно конкретних операцій, які вони передбачають. Це, по-перше, можлива нейтралізація на політичному, на оперативному рівні, такий метод, і на фізичному рівні, коли ми безпосередньо затримуємо цих осіб або організації, які готують цю операцію.

І тоді або легалізуємо, коли це нам вигідно і ми на весь світ показуємо, що це є, або неофіційно нейтралізуємо і Росії показуємо, що їм фактично немає перспектив реалізувати цей сценарій. Це дуже ефективна модель.

Що найголовніше: об'єднавши зусилля, ми це можемо робити, тому що ми знаємо методи роботи Росії, багато напрацювань маємо на російській території. І, зрозуміло, технологічно, особливо технічні розвідки глобального типу, наприклад, Агентство національної безпеки США отримує інформацію по всьому світу, особливо по Росії, у сотнях мільйонів інформаційних систем.

Умовно: переговори, аналітика, рішення, команди та все інше. І сама головна ідентифікація – що вони готують. Вони фактично вичисляють будь-який формат, будь-які удари: підготовка до війни, пересування військ, підготовка диверсії на тому ж кабелі, підготовка удару по конкретних об'єктах на території тієї ж Молдови перед приїздом Зеленського.

Тобто така кооперація дозволяє нам знати про те, що планується, і знати, особливо нашим союзникам. Тут уже ми повні союзники. Тут уже нема межі війни. Сказати: "Та ні, вони там воюють, а ми не вступаємо". Розвідки не мають території. Тому дуже важливо, що ми цю систему задіяли проти Росії.

Війна українських і російських спецслужб: ліквідації, замахи та криза контррозвідки

Генерал Ігор Кирилов загинув від вибуху в Москві, СБУ заявляла про свою причетність, 2024 рік. Потім загинув генерал Ярослав Москалик, 2025 рік. У лютому цього року в під'їзді був тяжко поранений заступник керівника Головного розвідувального управління Росії Володимир Алексєєв, хоча Україна заперечувала причетність до цього замаху. І нещодавня подія – генерал Чайка, ресторан, Москва. Це дійсно вже принципово нова реальність для російської військової верхівки?

Давайте виходити з концепції того, що в нас іде війна, і методи роботи спецслужб у мирний період відрізняються від воєнного періоду. Раніше, коли проводилася діяльність однієї організації проти іншої, вирішувалося, як правило, на оперативному рівні без відповідних наслідків, без проведення спецоперацій, тим більше ліквідації, тому що була неофіційна домовленість між противниками: так, операції проводять, але не переходимо якусь межу.

Тому в даний момент, якщо когось викривали, то по оперативних каналах все доводилось, робились демарші, висилалися ті співробітники або арештовувалися, а тоді мінялися. Це був один метод.

У період війни ми маємо всі правові підстави проводити бойові операції проти тих людей, які скоїли злочин проти України. Щоб ми правову сторону вияснили, тому що сказати, що спецслужби не мають права, що це якісь терористичні організації, – ні. Ми маємо повне право вести війну проти конкретних установлених виконавців терористичних дій проти нашої держави.

А це відомі генерали, полковники або окремі особи, якщо ми виявили, що вони катували людей, вбивали і тому подібне. Оце сьогодні конкретні об'єкти для проведення спецоперацій України.

Прямо скажу, ми проводимо глибоку оперативну розвідувальну роботу в плані встановлення їх дислокацій, виявлення їх можливостей для ліквідації, задіяння ресурсів для цього. Це оперативні ресурси, самі співробітники, які можуть зашифровано знаходитися на території Росії або інших країн, де ці особи будуть.

Це підготовка агентури, яка у свій час була завербована, або нової, яка працює в оточенні, або може забезпечити сам процес підготовки операції. І це проведення операції безпосередньо щодо конкретного об'єкта.

А це вже спеціально підготовлені люди, як правило, професіонали, які можуть не тільки за даними попередніх моніторингів і оперативної роботи здійснити конкретну операцію з ліквідації, а й глибоко, чітко відпрацювати альтернативні варіанти і відволікання об'єкта, виявлення, зашифровку його, зміну парадигми його дій.

Тому що, як правило, вони міняють свої етапи. Уже не працює, що він тим самим шляхом їздить постійно, в такий самий час виходить. Уже повна ідентифікація з задіянням і електронних засобів контролю, і зовнішнього спостереження.

І в цій ситуації підготовка операції безпосередньо ліквідаторами, бойовиками дійсно потребує глибоких оперативних знань і, зрозуміло, мужності, тому що на чужій території провести операцію, а тоді ще й варіанти відходу відпрацювати стовідсоткові – це надзвичайно складна тема.

Росія, як правило, провалювалася в цих ситуаціях. І ще один момент: буває, ліквідація не потребує чіткої ідентифікації з нашими спецслужбами. Наприклад, є така умовна позиція, що розвідки між собою не воюють і відповідно ліквідацію генерала розвідки не проводять. Але хтось же міг інший провести.

Тобто ми не говоримо, що це, наприклад, наша розвідка провела безпосередньо удари по їхній розвідці, а вони будуть зворотні по нашим і тому подібне. Типу така негласна позиція є, що ці операції не проводяться. Буданов навіть говорить, що ми ж навіть маємо контакт з ними – ворог, але маємо оперативний контакт для того, щоб якісь врегулювати ситуації, обмін полоненими, наприклад, або якісь надзвичайні ситуації.

Зрозуміло, що в цій ситуації показувати, що ми провели операцію, наше Головне управління розвідки, проти такого-то генерала розвідки, було недоцільно. Тому позиція, що ми до цього стосунку не маємо.

Але є метод не просто підготовки класичної операції, аж до ліквідації. Є ж метод створення протиріч, які можуть бути задіяні на різній основі. Наприклад, вони мають стосунок до якихось системних операцій. Як правило, вони всі підсіли на конкретні гроші в період війни. Є конкуренція, є протиріччя між самими військовими, є відповідно протистояння між партнерами. Хтось комусь не доплатив, обманув – постійно це йде, йде помста.

І цей варіант годиться. Нам годиться будь-який варіант, який приводить до того, що цього конкретного виконавця або тим більше генерала, який командував армією, спецслужбами, проведенням спеціальних операцій в конкретному секторі, ми нейтралізували.

Я думаю, цей метод буде до кінця війни працювати. По закінченню війни будуть інші методи, можливо, не такі жорсткі, але прямо вам скажу: ще сьогодні підставно знищувати тих катів, вбивць, які дійсно це зробили. Це, з одного боку, ми підриваємо кадровий склад, а з іншого боку показуємо, що безкарності не буде. Будуть відповідати всі, хто скоїв такі злочини.

Дуже цікава з Алексєєвим. Після замаху на нього навіть у самій Росії почали ставити питання, як одна з найважливіших людей у Головному розвідувальному управлінні могла лишатися настільки вразливою. Я нагадаю, що у власному під'їзді почали в нього стріляти фактично. І от чи можемо ми говорити про системну кризу російської контррозвідки, тому що цим вже мала б контррозвідка їхня займатися, щоб упередити цей напад на нього?

У нас певною мірою трохи є ілюзія, що ФСБ контролює всіх до останньої хвилини або кроку. От нема таких ресурсів у ФСБ. Вони намагаються контролювати суспільство Росії від села до Москви, Санкт-Петербурга: хто чим дихає, що говорить, хто проти Путіна виступав, хто якісь готує масові рухи проти війни.

А відслідкувати по кожному генералу – це треба відповідно конкретний оперативний підрозділ, це оперативний склад, бойові підрозділи, які супроводжують того або іншого. Це і зовнішнє спостереження, і охорона. За кожним генералом треба, по суті, цілі бригади, декілька десятків людей, величезні ресурси. Це не під силу будь-якій спецслужбі.

Тобто це провал дійсно, якщо ми говоримо вже стратегічно, тому що по ідеї вони повинні виявити факти підготовки і ліквідації цих генералів, упередити тим більше тих, які знаходяться в системі особливих режимів. Це ФСБ, СЗР, Головне управління розвідки Російської Федерації – ті, які мають і статуси, і допущені до супертаємниць.

Це "цілком таємно, особливої важливості" і відповідно задіяні були в тих операціях, які мають надзвичайно високий резонанс. І тут акцент повинен бути на їхньому контррозвідувальному забезпеченні, захисті і недопущенні їхньої ліквідації.

Якщо не було іншого сценарію, що ця людина уже відпрацювала і її просто треба ліквідувати. Тому самі спецслужби Росії могли провести таку ліквідацію під видом того, що здійснений теракт. І це ми не виключаємо.

Часто саме спецслужби Росії з метою знецінення або якогось генерала, який уже змінив позицію, могли діяти. А вже зараз за нашими оперативними даними низка генералів не тільки Міноборони, а ФСБ та інших спецслужб уже проти війни. А це по їхніх ознаках – зрада.

Там, як правило, не кваліфікують за кримінальним кодексом і не проводять процесуальні дії. Таких відомих осіб, які умовно розчарувалися, мінімум саджають, як Гіркіна, а максимум ліквідовують, як, наприклад, можливо, Алексєєва.

Як ви особисто вважаєте, що страшніше для російського генерала: сама загроза фізичної ліквідації чи усвідомлення, що він більше не може довіряти власному оточенню?

Тут для нього важливіше те, що він у режимі очікування загроз. От дійсно постійна система очікування вбивства – це надважливо, тому що це сама гостра психологічна ситуація для конкретної особи.

Недовіра – це теж одна ситуація, але якщо кожен день його переслідує можливість завдання ударів з боку і України, і своїх колег, а це ще ближче, – це для нього повна дестабілізація в будь-яких вимірах: психологічних, технологічних, сімейних. Тому що це загрожує не тільки йому, а й існуванню сім'ї, дітей, внуків.

Тому в даній ситуації це один із факторів, який уже стримує людей. І ще більше скажу: за нашими оперативними даними величезна кількість генералів зараз уже дуже жалкують, що вступили у війну.

Тому що розуміють, що розплата обов'язково буде. І тепер шукають винуватця. А хто винуватий? Путін. А це для Путіна дуже велика загроза.

Тому серед генералітету ведеться не просто система захисту, а система виявлення мінімуму незадоволення. І що саме Путін найбільше боїться заколоту, що військовий генералітет, а якщо поєднається ще зі спецслужбами, то шансів у нього не буде.

Тому зараз п'ять спецслужб Росії контролюють і Міноборони, і одна одну повністю для того, щоб виявити тих неблагонадійних, які можуть формувати ці теми заколоту. І тому, наприклад, оточення Пригожина зараз конкретно переслідується, саджається, щоб не було ніякої домовленості між ними об'єднатися в єдиний блок.

Точно так само по лінії ФСБ ідуть зміщення. І зараз буде нова ротація, тому що зараз уже ряд його вищих співробітників, які були навіть на початку війни проти, тепер говорять: "Так, ми ж про це говорили, що буде крах".

Так, ви говорили. Значить, в даній ситуації ви вже готові зрадити. І це конкретне питання: мінімум зараз їх відсторонення, а в перспективі – можливо, ліквідації або посадки, або будуть постійно під контролем, як деякі генерали.

Є такий генерал-полковник Івашов, глава Союзу офіцерів Росії, який спочатку підтримав режим Путіна до війни, а перед початком війни різко виступив проти Путіна. Тепер Івашов, який був на всю Росію відомий серед генералітету, тепер ізгой.

Він повністю в ізоляції – і фізичній, і інформаційній. Правда, ще не ліквідували, але те, що він уже не має ніяких ресурсів, – це зрозуміло. Така конкретна доля чекає ряду генералів, які сьогодні, можливо, щось висловили незгоду з режимом.

Параноя Путіна: заколот генералів, бункери і двійники

Перейдемо до найбільш захищеної людини в Росії – Володимира Путіна. 10 вересня морські дрони атакували Сочі, де розташована одна з офіційних резиденцій Путіна. І буквально через декілька днів стало відомо, що засідання популярного Валдайського клубу перенесли із Сочі до Московської області саме через загрозу українських ударів. Чи означає це, що війна вже безпосередньо змінює особисту географію пересування Володимира Путіна?

Певною мірою впливає на географію пересування, проведення нарад, проживання в тих комфортних умовах, до яких він звик. Тобто він уже цього робити не може.

І його резиденції, наприклад, Валдайська вже фактично нейтралізована, Сочинська вже перебуває в такому занепаді.

І тут я прямо скажу, що Путін обмежує себе в усіх ситуаціях у плані поїздок по Росії, тому що не має впевненості, що не буде навіть зради з боку спецслужб.

Я акцентую увагу: не тільки з боку місцевих представників, обслуговуючого персоналу. Це той формат, який сьогодні хвилює Путіна. Бачите, він всього боїться. Він боїться і можливих замахів, і заговорів, і хвороби.

Як мені доповідають по оперативних каналах, він обмежує навіть спілкування зі своїм близьким оточенням. Це дві-три особи, які більш-менш постійно з ним контактують. Умовно Ковальчуки, Патрушев інколи, або декілька ще осіб.

Інших він тримає на відстані спілкування: якщо потрібно, в режимі онлайн або десь загальні збори, наприклад, Ради безпеки, постійних членів, де він проводить засідання і там уже всі засоби безпеки прийняті. Він зараз має інформацію, що це наші об'єкти для завдання ударів.

Тому ми його там чекаємо. І зараз він обмежує свої поїздки туди і проведення таких публічних заходів, які він раніше розповсюджував, піарився. І чому Підмосков'я? Тому що найсильніші ресурси захисту Путіна, включаючи резиденції, які захищені від ядерних ударів, там.

І ППО там хороше, так?

Особливо навколо його резиденції – шість кілець. Не три, як біля Москви, а шість. І найголовніше – це бункери під Москвою, це підземні містечка.

Де забезпечується його збереження від термоядерних ударів навіть при прямому попаданні. Це така система супертаємна, але вона є там. І, зрозуміло, він зараз переносить навіть ці заходи поближче туди або безпосередньо в окремі об'єкти, які вже захищені.

Тому це вказує на те, що він уже боїться всього: як спецоперацій, так і можливих ударів ракетами. Я вже не говорю про дрони.

Розслідувачі встановили цікаву річ, що Путін використовує щонайменше три майже ідентичні кабінети у різних резиденціях. Вони настільки схожі, що місце перебування визначали за дверними ручками, за стиками на стінах та іншими дрібницями. Навіщо спецслужбам створювати настільки складну систему приховування місця перебування президента?

Я скажу, це недостатньо працює, хоча спецслужби часто спекулюють на безпеці. Навіть того Путіна постійно підживлюють тим, що готують на нього замах, що в даній ситуації треба дійсно, щоб ідентифікувати конкретне місце перебування, об'єкт, щоб воно було не визначене.

Тому ті ж інтер'єри, ті ж ручки або ще щось, воно точно так цільово там розміщується. Друга складова – це, залучення двійників. Особливо в публічних заходах, однозначно задіюються, і цей механізм працює. А, як правило, в більш стратегічних операціях, де його партнери найближчі, – це конкретний Путін.

Щоб ми не плутали, тому що говорять: "О, там він не Путін, там не Путін". От там, де він проводить засідання Ради безпеки, наприклад, воєнний кабінет, – це, як правило, він, тому що його ідентифікувати можуть стовідсотково.

Особи, наближені до Путіна, прекрасно розуміють, де Путін, а де двійник. А наша розвідка може достовірно перевірити, що на певному відео, зустрічі або публічному заході перебуває саме двійник, а не Путін?

Прямо скажу, уже не просто за конкретними даними нашого ГУР, Буданова або інших ідентифікували, не завжди конкретно говорилося, що там точно не Путін. Як правило, говорять: це один двійник, другий, третій. Це було не так. У ряді ситуацій це був сам Путін.

Тобто було складно визначити, що він не той. Щось мінялося: хода, наприклад, або якісь жести, або ще щось. Путін теж мінявся: і настрій, і деякі були вади в нього з хребтом тощо.

Тому частину ідентифікації ми проводимо, що реально він є. Але навіть і наші колеги, які глибоко оцінюють самого Путіна, його психологічний, фізичний стан, часто плутають. Я прямо скажу: дуже складно було по цих відео визначити.

Буває, невдало щось двійник зробить, тоді вже точно ми говоримо: це двійник. Але це вже аномалії, які не допускаються, як правило.

А наскільки важко достеменно встановити стан здоров'я Путіна?

У цілому дуже складно, тому що всі картинки, які вони запускають, обов'язково перевіряються для того, щоб було відповідне сприйняття, особливо і спецслужбами, і політиками іноземних держав. Тому Путіна, як правило, показують здоровим.

Ідея така, щоб він ніде не був або в пригніченому стані, або в хворобливому стані, або в стані якоїсь недієздатності в ходьбі чи в інших звичайних процедурах. Тому надзвичайно складно установити, якщо він на відстані і це буде онлайн.

Наприклад, під час візитів на ШОС або зустрічі з тим же Сі Цзіньпіном або з Моді. От тут якраз можна установити всі засоби. Є різні методи.

Починаючи від зовнішнього фону і його стану. Ми ж зараз можемо зняти на відстані стан кожної людини до клітинки, і визначити перспективи кожного органу.

Я думаю, що американці, китайці точно володіють ситуацією стовідсотково, тому що цю ідентифікацію вони проводять точно.

Тут же ще є дуже один важливий момент – відрізнити реальні сигнали від можливої інформаційної операції. Кремль теж може проводити якусь інформаційну операцію, показуючи Путіна певним чином, щоб ввести в оману?

Так, вони можуть якраз це і проводити – інформаційні операції, навіть його стан показувати і тому подібне. Але така об'єктивна ідентифікація його організму, який нічим не заміниш, усе одно можлива.

Навіть якщо буде якийсь обман, він також буде виявлений. Це буде точно його стан здоров'я і чітка перспектива розвитку тієї або іншої хвороби. Можна по цьому знати, яка перспектива життя Путіна і наскільки він ще буде довго нас тероризувати і жити в цих умовах, якщо його ніхто інший не ліквідує.

Який сценарій найнебезпечніший: головна загроза на осінь-зиму 2026 року

На завершення я хочу вас попросити на хвилину знову уявити себе головою Служби зовнішньої розвідки. І на вашому столі лежить абсолютно секретна папка з написом: "Росія, осінь, зима, 2026 рік". Яку загрозу ви перевіряєте першою, коли у вас лежить ця папка: масштабний удар по енергетиці, нову мобілізацію, диверсії в Європі, операції з дестабілізацією України, серію замахів? І чи існує якийсь сценарій, про який суспільство сьогодні взагалі майже не говорить?

Я розглядаю всі папки комплексно, і це правильний підхід, але основний акцент і основна папка – це можливість нанесення тактичного ядерного удару. При всіх негативних розкладах відповідно для Путіна: і щодо перспектив війни, і програшу щодо України, і перспектив дестабілізації, навіть серед близького оточення.

Путін може зійти з глузду і запропонувати удар нанести по Україні та розв'язати проблему одномоментно щодо війни. Хоча так не буде. Це його ілюзії. Часто буває, що екстремісти під все підштовхують.

Тому ці засоби задіяти – це перша папка, де я бачу загрозу. І зразу діємо по всіх ресурсах, піднімаємо по всіх каналах американських, британських, французьких, китайських, індусів і всіх інших, які проти ядерної війни. Тому що початок ядерної війни тактичного типу – це початок глобального протистояння і глобальна війна.

За сценарієм, який чітко технологічно опрацьований, у США знятий фільм щодо Росії і США – війна стратегічного рівня, термоядерна. І в цьому фільмі показано, як термоядерні реакції приходять і вбивають все людство. Показали це Сі Цзіньпіну, багатьом лідерам і Путіну. Трамп у Гельсінкі прямо розшифровував це. Путін був вражений.

Нічого не залишається. Один формат стримування – це об'єднання зусиль країн світу, сказати: "Ні, ядерній війні не бути". Але розвідка повинна спрацювати так, щоб ці країни об'єдналися і швидко дали цей сигнал, і були в режимі онлайн на стані готовності для контрудару.

Потенційно, коли Путін буде знати, що в ці секунди полетять тисячі стратегічних ракет, він ніколи на це не піде. Тому що він ще поки не самогубець.

Хоча відносно тактики треба дивитися дуже щільно, тому що під це його можуть підштовхувати, а особливо і внутрішнє оточення на це зорієнтоване. Я знаю особисто: в тяжкій дискусії з ним діють тільки критичні загрози, критичні аргументи. А їх треба створити для нього.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.