Федієнко намагається привести до тями Мінфін і податкову в питанні існування інтернет-провайдерів

Схоже, депутат Олександр Федієнко вирішив підійти до Мінфіну та податкової з аргументом, який складно обійти черговою відпискою.

Є рішення суду. Воно набрало законної сили. Хто і коли його виконуватиме?

Йдеться про право інтернет-операторів та інших представників малого й середнього бізнесу обирати форму оподаткування та про ситуації, коли податкові органи фактично обмежують можливість працювати за спрощеною системою.

За словами Федієнка, він неодноразово звертався до Міністерства фінансів, але отримував відповіді, які його не переконували.

Тоді депутат вирішив поставити Мінфіну максимально просте питання: чи повинні державні органи виконувати судові рішення, які набрали законної сили?

Відповідь Міністерства фінансів — так.

У своєму листі заступник міністра посилається на Конституцію України та законодавство і підтверджує відповідний принцип для органів державної влади та їх посадових осіб.

Здавалося б, після цього дискусію можна закривати.

Але саме тут і виникає головне питання.

А як це працює на практиці?

Якщо судове рішення стає на користь підприємця у спорі з державним органом, воно має отримати практичне виконання, а не залишитися лише юридичним документом.

І ось тут, за словами Федієнка, виникає проблема.

Коли йдеться про рішення судів на користь представників малого та середнього бізнесу у спорах щодо спрощеної системи оподаткування, постає цілком конкретне питання: де результат цього виконання?

Бо для підприємця судова перемога — це не фінал історії, якщо після неї потрібно ще переконувати державний орган діяти відповідно до рішення.

Можна скільки завгодно писати листи, посилатися на Конституцію, закони та правові позиції.

Але зрештою все зводиться до дуже простої речі — рішення має бути реалізоване на практиці.

Малий бізнес не повинен проходити цей шлях двічі

Для великої компанії судовий спір — це юридична процедура, яку супроводжують професійні команди.

Для невеликого підприємця це часто роки невизначеності, витрати на юристів і ризик для самого бізнесу.

Особливо якщо йдеться про операторів електронних комунікацій.

Вони сьогодні працюють у складних умовах: відновлюють пошкоджені мережі, витрачаються на резервне живлення, обладнання та підтримання інфраструктури.

І паралельно мають розуміти, за якими правилами вони можуть працювати та сплачувати податки.

Тому податкова невизначеність для такого бізнесу — це не абстрактне юридичне питання. Це безпосередній фінансовий ризик.

Федієнко фактично поставив Мінфіну дзеркальне запитання.

Якщо ви самі підтверджуєте юридичний принцип, то як він реалізується у конкретних спорах із підприємцями?

І тут уже недостатньо чергового листа.

Потрібна відповідь на два простих питання:

хто саме відповідає за реалізацію рішення і коли це буде зроблено?

Бо підприємець не повинен вигравати суд двічі — спочатку в суді, а потім ще й у чиновника, який вирішив, що виконати рішення можна «трохи пізніше».

Інакше вся ця історія зводиться до дуже дивної юридичної арифметики:

суд поставив крапку, а чиновник вирішив поставити після неї ще три крапки.