Майже 1,5 мільярда євро — ціна гальмування енергетичних реформ в Україні

Україна наближається до нової воєнної зими. Росія продовжує атакувати енергетичну інфраструктуру, а потреби у відновленні, захисті та модернізації енергосистеми залишаються величезними. У таких умовах пересічні українці закономірно очікують від міжнародних партнерів подальшої військової та фінансової підтримки.

Однак є й інший бік цієї домовленості — зобов’язання, які від імені України взяла на себе влада. Сьогодні виконання реформ, погоджених з Європейським Союзом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, — уже не формальність чи бюрократичний чек-лист. За кожним невиконаним або протермінованим індикатором стоять конкретні гроші. А коли йдеться про енергетику, то це і про здатність системи відновлюватися та залучати інвестиції.

4,48 мільярда євро від ЄС — під ризиком, але не втрачені

Найбільш показовим випадком є виконання умов бюджетної підтримки у рамках програми Ukraine Facility. У 2024–2025 роках за її першим компонентом Україна отримала 29,5 млрд євро. На 2026 рік ЄС додатково передбачив до 16,7 млрд євро бюджетної підтримки — 8,35 млрд євро як додаткове фінансування Ukraine Facility і ще 8,35 млрд євро у межах макрофінансової допомоги за Ukraine Support Loan.

За даними моніторингу, який здійснює консорціум аналітичних центрів RRR4U, станом на кінець серпня виконано 4 з 12 умов, необхідних для отримання чергового траншу допомоги за Ukraine Support Loan.

А накопичене відставання у виконанні індикаторів Плану України ставило під ризик отримання близько 4,48 млрд євро бюджетної підтримки від ЄС. Цю цифру важливо правильно трактувати. Якщо конкретний індикатор не виконаний, пов’язана з ним сума може бути тимчасово утримана, а виплата відбудеться після виконання умови протягом строку, передбаченого механізмом Ukraine Facility.

Проте від цього проблема не стає меншою. Для держави, яка веде війну та відновлює зруйновану інфраструктуру, значний дефіцит бюджету (лише на потреби безпеки та оборони бракує 27 млрд дол.!) є загрозою не меншою, ніж російські удари. Прем’єр-міністр Сергій Корецький визнав, що ситуація з державними фінансами наблизилася до критичної, до цього він повідомив про перехід у «жорсткий режим економії».

Тож різниця між «отримати кілька мільярдів євро сьогодні» та «отримати їх через кілька місяців» може бути критичною, особливо напередодні нового опалювального сезону.

Енергетика: де саме накопичується «борг» реформ

Показовою є ситуація в енергетиці, яку відстежує аналітичний центр DiXi Group. На кінець серпня тут ідеться не про один протермінований індикатор, а про цілий ланцюг невиконаних або затриманих зобов’язань.

Серед шести індикаторів Плану України, які мали виконати ще 2025 року, одразу три мають стосунок до енергетики: розмежування діяльності державних підприємств у межах спеціальних обов’язків і поза ними, спрощення дозвільних процедур для інвестицій у відновлювану енергетику та посилення незалежності НКРЕКП. Сукупно шість невиконаних індикаторів 2025 року ставлять під ризик близько 1,4 млрд євро допомоги, з яких на енергетичні індикатори припадає понад 688 млн євро.

Дедлайни цих зобов’язань давно минули. Індикатор щодо спрощення дозволів для інвесторів у ВДЕ мали виконати ще у IV кварталі 2025 року. Відповідний закон хоч і було ухвалено 2 вересня, він усе ж очікує на підпис президента. Ще один «борг» — спеціальний статус НКРЕКП. Зміни мали законодавчо посилити незалежність регулятора відповідно до європейських вимог, однак до їхнього розгляду профільний комітет парламенту перейшов лише у вересні, через дев’ять місяців після реєстрації.

Вже у ІІ кварталі 2026 року до списку «боргів» додалися ще два енергетичні індикатори: підготовка «дорожньої карти» поступової лібералізації ринків газу й електроенергії та технічного завдання для проведення незалежного зовнішнього аудиту НКРЕКП. Їхнє виконання станом на кінець серпня не підтверджувалося публічно доступними даними. Загалом п’ять протермінованих індикаторів ІІ кварталу оцінюються приблизно у 1,76 млрд євро потенційно затриманого фінансування, з яких близько 781 млн євро — за енергетичними індикаторами.

Незалежність НКРЕКП: одна реформа та одразу кілька міжнародних зобов’язань

Завдання посилити статус енергетичного регулятора одночасно присутнє і в Плані України, і в програмі співпраці з МВФ. Це показує, наскільки тісно сьогодні пов’язані між собою різні програми міжнародної підтримки: ключові реформи дедалі частіше фігурують одночасно в кількох пакетах зобов’язань. У випадку НКРЕКП спільний фокус — реальна інституційна незалежність регулятора, прозорий добір його членів і зовнішня оцінка якості управління.

Згідно з Планом України, цей індикатор мали виконати ще у IV кварталі 2025 року. За підсумками першого перегляду програми МВФ встановлено новий структурний маяк — до кінця жовтня 2026 року Україна повинна ухвалити законодавство, яке посилить інституційну незалежність і доброчесність регулятора та удосконалить процедуру добору його членів.

Серед очікуваних змін — модифікація конкурсної комісії, яка має складатися із шести членів, трьох із яких делегуватимуть міжнародні партнери. Крім того, закон має підвищити прозорість ухвалення рішень НКРЕКП. Після набрання змінами чинності слід провести незалежну зовнішню оцінку управління та незалежності НКРЕКП.

Утім, тут нарешті з’явилася позитивна динаміка: 9 вересня законопроєкти розглянув профільний комітет, а 16 вересня парламент ухвалив один із них за основу. І тут важливий сам характер дискусії — йдеться не просто про косметичні зміни. Законодавцю доведеться балансувати між вимогами права ЄС, умовами міжнародного фінансування та українською конституційною моделлю. На засіданні комітету представник Секретаріату Енергетичного Співтовариства наголосив, що повне забезпечення незалежності НКРЕКП відповідно до права ЄС може потребувати змін до Конституції, які неможливо внести під час воєнного стану. Тому фактично шукають рішення, яке максимально посилить інституційну автономію регулятора у межах чинної моделі розподілу гілок влади.

Саме тому цю реформу не варто сприймати лише як технічну зміну в спеціальному законі. Від реальної, не декларативної, незалежності НКРЕКП залежить передбачуваність правил для всього енергетичного ринку: встановлення тарифів, умови доступу до мереж, забезпечення конкуренції, зрештою, довіра інвесторів. Не секрет, що окремі рішення, зокрема щодо цінових обмежень на ринку електроенергії, цю довіру похитнули.

Лібералізація ринку, але не «підвищити тарифи завтра»

Не менш показовим є індикатор Плану України щодо розробки «дорожньої карти» поступової лібералізації ринків газу й електроенергії. Навколо таких реформ часто виникає спрощена дискусія: мовляв, міжнародні партнери вимагають просто підвищити тарифи, ігноруючи стан доходів населення. Насправді зміст індикатора значно складніший.

«Дорожня карта» має визначити послідовність кроків зі згортання адміністративного втручання та переходу до ринкового ціноутворення після завершення воєнного стану. Водночас документ повинен передбачати захист вразливих споживачів, зокрема удосконалення системи субсидій і підготовчі заходи, які можна здійснити вже зараз.

Тобто йдеться насамперед про створення зрозумілої моделі ринків газу й електроенергії після війни. Це має принципове значення і для приватного бізнесу, і для державних енергетичних компаній. Чинна система цінових обмежень і надмірних спеціальних обов’язків генерує для останніх багатомільярдні витрати, вимиваючи ресурс для інвестицій і сплати дивідендів до бюджету.

Саме тому окремий структурний маяк МВФ передбачає спершу технічний аналіз вартості таких квазіфіскальних зобов’язань і розробку сценаріїв переходу до фінансово стійкішої моделі зі збереженням соціального захисту. А вже остаточне ухвалення «дорожньої карти» перенесено на кінець грудня 2026 року.

Як це впливає на підготовку до зими

Підготовка до опалювального сезону зазвичай вимірюється запасами газу, вугілля, інших ресурсів, кількістю відновлених і побудованих потужностей, готовністю мереж, створенням захисних споруд. Але є й менш помітна частина цієї підготовки — фінансова стійкість сектора.

Якщо державні компанії витрачають доходи на цінові дотації та погашення боргів, які генерує, серед іншого, «ручне керування» ринком, у них менше власних ресурсів для ремонтів та інвестицій. Якщо проєкти з побудови нової генерації місяцями проходять складні дозвільні процедури, нові потужності вводять повільніше. Якщо незалежність регулятора залишається предметом обґрунтованих сумнівів, це збільшує ризики для інвесторів.

Затримки з виконанням зобов’язань мають подвійну ціну. На поверхні — ризик втрати бюджетного фінансування, що зараз відчутно особливо гостро. Але є значно глибша проблема: кожен місяць зволікання ускладнює роботу енергетичного сектора за правилами й моделями, які Україна і так має змінювати для стійкості системи, залучення інвестицій і руху до членства в ЄС.

RRR4U (Resilience, Reconstruction and Relief for Ukraine) — це консорціум чотирьох організацій: Центру економічної стратегії, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Інституту аналітики та адвокації, DiXi Group.

Публікація підготовлена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Адвокація економічної та фінансової стійкості України через реформи в енергетиці та суміжних секторах». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».