Розбив міф про "хороших росіян": як Драгоманов попереджав Європу про імперський терор

Як Драгоманов попереджав Європу про імперський терор – розкаже 24 Канал.

Ким був учений, якого переслідувала імперія?

Драгоманов народився 1841 року в Гадячі на Полтавщині. Працював у Київському університеті, був активним учасником українського громадського руху та одним із організаторів "Старої громади". У 1875 році його звільнили з університету за політичну неблагонадійність.

Після цього він виїхав за кордон і згодом оселився у Швейцарії, де створив український видавничий осередок та безцензурну друкарню. Там виходив збірник "Громада", матеріали якого поширювалися і в Російській імперії. Діяльність Драгоманова привертала увагу царської влади.

Його ім'я згадувалося у контексті Емського указу 1876 року, який посилив заборони на українське слово.

Важливо! Драгоманов не був причиною чи автором Емського указу. Безпосереднім ініціатором репресивних заходів був Михайло Юзефович. Однак указ передбачав, зокрема, вислання Драгоманова та Павла Чубинського як небажаних для імперської влади діячів.

Як Драгоманов говорив про Україну Європі?

Після еміграції Драгоманов не припинив боротьбу. Він намагався донести до європейської інтелектуальної спільноти, що українське питання – не просто внутрішня проблема Російської імперії. У 1878 році на Міжнародному літературному конгресі в Парижі він виголосив промову "Література українська, проскрибована урядом російським".

Драгоманов розповів про заборони української мови та літератури й пояснив європейській аудиторії масштаби імперської цензури. Примірники доповіді отримали, зокрема, Віктор Гюго та Карл Маркс. Це була одна з перших спроб системно винести українське питання на міжнародний рівень.

Михайло Драгаманов з Лесею Українкою / Фото з відкритих джерел

Чому він не довіряв російській опозиції?

Драгоманов сам був прихильником соціалістичних ідей, однак критично ставився до російських революційних рухів та їхніх терористичних методів. Він розумів проблему ширше за протистояння "царська влада – опозиція".

На його думку, навіть противники самодержавства могли не визнавати права українців на власний політичний і культурний розвиток. Тому Україна, вважав Драгоманов, не мала просто чекати, поки російські революціонери змінять імперію. Українці повинні були самостійно відстоювати свої права.

Український інститут національної пам'яті називає Драгоманова "першим європейським амбасадором політично ще неіснуючої України". У нього не було держави, дипломатичного паспорта чи офіційної посади. Були лише друкарня, публікації та можливість говорити з європейцями. Його головна теза залишалася незмінною:

Українське питання – це не просто внутрішня суперечка Росії, а питання прав народу, якому імперія обмежує мову, культуру та політичний розвиток.

Саме тому спадщина Драгоманова важлива й сьогодні: ще в XIX столітті він намагався пояснити Європі, що боротьба проти царизму сама по собі не означає відмови від імперського мислення.