Залізо замість людей: ЗСУ виводять на поле бою НРК - прообрази робосолдатів

Повітряні та морські безпілотники давно вже стали рутинною частиною військових операцій та ураження цілей у глибинній Росії. Але останнім часом все більше використовується ще один вид безпілотних керованих апаратів. Це наземні роботизовані комплекси (НРК), що вже пройшли перевірку у реальних бойових діях.

Журналіст Коротко про розбирався в їх можливостях, ефективності та потенціалі.

У «Вівальді» НРК закрили до 80% потреб піхоти

Наступальна операція «Вівальді» ЗСУ на Лиманському напрямку Донецької області офіційно увійшла в історію як перший повноцінний наступ роботів та дронів у сучасній війні. І підтвердила, що ЗСУ перейшли від поодиноких експериментів із НРК до рівня масштабних загальновійськових операцій.

У ході операції "Вівальді" було використано унікальну багатоетапну тактику з їх використанням. У бойових умовах було проведено повітряну доставку НРК у тил противника. Тяжкі мультикоптери-бомбардувальники (класу «Баба-Яга») засилали колісні та гусеничні НРК-камікадзе у глибокий тил росіян на відстань понад 10 км. Роботи приземлялися і потай рухалися на штурм укріплень.

Перед цим НРК-сапери лише за дві ночі розчистили від протипіхотних мін 30 кілометрів маршрутів у напрямку Шандріголово. Звичайним саперним ротам на це знадобився б тиждень роботи.

В результаті і не без допомоги НРК за три етапи операції «Вівальді» Сили оборони звільнили 176 км² української землі. Втрати ворога перевищили 2000 людей загиблими, а сотні росіян (включаючи офіцерів та пілотів БпЛА) здавалися в полон цілими підрозділами.

Загалом застосування НРК у загальновійськовій операції підтвердило реальність заміни живих солдатів роботами. Коментуючи успіх «Вівальді», командир Третього корпусу Андрій Білецький наголосив, що НРК змогли закрити до 80% потреб піхоти на передовій (логістика, підвіз БК, евакуація).

Управління НРК як у комп'ютерній грі

НРК - це радіокерована машина різних розмірів на колесах чи гусеницях. І на неї, залежно від завдань, встановлюється зброя, пристрої для розмінування та навіси для евакуації або транспортування вантажів.

Управління НРК - це одне з найскладніших технічних завдань на фронті. На відміну від повітряних дронів, наземним машинам постійно заважають складки рельєфу, дерева, руїни будівель та густа трава, які «глушать» радіосигнал. Тому військові інженери використовують комбінацію різних технологій, щоб робот не втратив зв'язку серед поля.

Головна перевага таких комплексів полягає в тому, що оператор НРК ніколи не знаходиться поруч із роботом. Він завжди ховається у максимально безпечному місці на відстані від 500 метрів до 2-3 кілометрів. Зовнішнє робоче місце оператора дуже схоже на місце комп'ютерного геймера або пілота FPV-дрона.

На великі логістичні та евакуаційні роботи встановлюють тарілки Starlink. У цьому разі НРК можна керувати на будь-якій відстані.

Українська лінійка НРК – від диверсантів до штурмовиків та евакуаторів

Україна зараз має вельми значну лінійку НРК, розроблених під конкретну мету. Умовно вони діляться за розміром, вагою та призначенням.

НРК вагою до 50 кг – це розвідники, диверсанти та камікадзе. Їхнє завдання - непомітно проскочити до ворожого бліндажа або замінувати стежку. Це моделі "Тарган 2К"/"Тарган 200", які важать 15-20 кг. Вони мають дуже низький силует, через що їх важко помітити. Працюють майже безшумно на електромоторах. НРК Ratel S вагою 35 кг - це колісний дрон для знищення ворожих позицій. На нього кріплять протитанкові міни ТМ-62. Він може розвивати швидкість до 24 км/год та підривати бліндажі або техніку на відстані до 5–6 км від оператора.

Середній клас - від 50 до 300 кг, який забезпечує вогневу підтримку та логістику. Це універсальні платформи НРК, на які можна поставити як ноші для пораненого, так і важкий кулемет. Приклад – штурмовий бойовий робот "Лють" вагою 250 кг. Як правило, він озброєний великокаліберним кулеметом і використовується для лобових штурмів ворожих позицій і утримання опорних пунктів, беручи весь вогонь на себе.

І найважчі НРК, вагою від 300 кг до однієї тонни, – це евакуатори та важковози. Їхня головна мета - вивозити поранених з поля бою та тягнути тонни боєприпасів там, де застрягає звичайна техніка. НРК TerMIT вагою від 350 до 400 кг - гусенична платформа з високою прохідністю, призначена для медичної евакуації та постачання. Може евакуювати до трьох поранених бійців одночасно або тягти важкі кулемети та міномети по глухому бездоріжжю.

Найбільший робот у цій лінійці - НРК RATEL, вагою 1 т, завдання якого - важка логістика і штурм. Його вантажопідйомність складає 700 кг. Може оснащуватись важким бойовим модулем або використовуватись для розмінування, проробляючи проходи в мінних полях для піхоти.

НАТО відстає від України на роки

У питаннях практичного масового застосування наземних роботів на реальному полі бою Україна сьогодні беззастережно лідирує у світі. Досвід наших інженерів та військових – це масштабне бойове розгортання, яке випереджає концепції більшості країн НАТО.

Так, провідні західні оборонні концерни мають чудові, високотехнологічні наземні роботи (UGV). І ці розробки технологічно досконалі, але вони створювалися за умов «вчорашнього дня» чи локальних колоніальних конфліктів низької інтенсивності. У реаліях повномасштабної війни виявилася колосальна різниця у підходах. У той час як на західних полігонах роботи красиво об'їжджають штучні перешкоди на виставках, у ЗСУ вже створено та воюють перші у світі спеціалізовані роти наземних безпілотних комплексів. У найбільш технологічних українських батальйонах станом на 2026 рік наземні роботи взяли на себе до 90% усіх місій з доставки запасів на «нуль».

Українські НРК у десятки разів дешевші за західні

Західні роботи - це штучний, неймовірно дорогий продукт. Одна платформа країн НАТО може коштувати від $300 000 до $1 000 000. Втрата такого робота від «копійчаного» FPV-дрону - це болісний удар по бюджету.

Українська ж концепція застосування НРК - робот має бути досить зручним для виконання завдання, максимально простим у ремонті прямо в польових умовах і коштуватиме від $2000 до $20 000.

Найдешевші на кшталт Ratel S або «Тарган» коштують у середньому від $1500 до $3000 за одиницю. Вони збираються із простих комплектуючих і часто розглядаються як витратний матеріал. Середній клас - платформи для підвезення боєприпасів «Змій» або чисті кулеметні модулі без колісної бази коштують близько $4000 – $7000. Найдорожчі – це штурмові роботи та важкі евакуатори. Комплекси з бронею, великокаліберною зброєю, тепловізорами та розумними системами управління (такі як бойовий робот «Лють» або важкий гусеничний рятувальник TerMIT) коштують від $10 000 до $20 000+.

Таким чином, наземні роботи (НРК) остаточно переросли статус експериментальних гаджетів та стали критично важливим елементом сучасної військової доктрини. Їхня головна цінність вимірюється не знищеною технікою ворога, а кількістю врятованих життів. І навряд чи буде помилкою припустити, що вже в недалекому майбутньому нинішні НРК стануть прообразом повноцінних робосолдатів із фантастичних кіно- та ігрових сетингів. Сучасні НРК цілком можуть трансформуватися в антропоморфних та зооморфних бойових роботів.