248 тисяч учнів Києва місяць без повноцінних уроків: тривоги не вщухають годинами

Перший місяць нового навчального року в Києві та області минув під майже безперервними повітряними тривогами, і столичні учні ще жодного разу не мали повноцінного навчального дня. Російські війська з 27 серпня атакують регіон невеликими групами дронів практично без пауз, тож тривоги не вщухають годинами. Про те, як школи шукають вихід, у репортажі розповідає кореспондентка Deutsche Welle у Києві Лілія Ржеутська.

4 вересня уряд ухвалив постанову, яка поділила повітряні тривоги на два рівні: «жовтий» — дронова загроза, «червоний» — ракетна. За жовтого рівня бізнес і установи можуть працювати, якщо дотримуються вимог безпеки, але не школи. У постанові прямо зазначено: у разі жовтого рівня освітній процес у закладах освіти припиняється — крім тих, де є облаштовані захисні споруди цивільного захисту.

Міністерство освіти і науки окремо уточнило, що для шкіл правила не змінилися: за будь-якого рівня тривоги учні та працівники переходять в укриття і, якщо там є умови, продовжують навчання. Освітня омбудсманка Надія Лещик пояснила, що за жовтого рівня школи фактично мають діяти так само, як за червоного. При цьому учнів і вчителів не можуть примушувати залишати безпечне місце і йти до школи під час тривоги.

Найбільше плутанини виникло з дистанційним навчанням. Профспілка працівників освіти наполягає, що вимога припиняти освітній процес під час тривоги стосується й синхронних онлайн-уроків. Натомість у методичних рекомендаціях МОН від 11 вересня сказано: тривога під час дистанційного навчання не означає автоматичного припинення занять. Батьки в соцмережах скаржаться, що за жовтої тривоги онлайн-уроки подекуди просто не проводять.

Єдиної моделі для всіх шкіл немає

У МОН визнають: умови, в яких працюють школи, суттєво різняться залежно від безпекової ситуації, місцевості та можливостей закладу, тож єдиної моделі для всіх бути не може. Кожна школа має сама визначати формат навчання, зважаючи на місткість укриття, інфраструктуру й готовність до дистанційки, і заздалегідь затвердити кілька сценаріїв та алгоритм переходу між ними.

Серед можливих моделей МОН називає очне навчання з переходом до укриття під час тривоги — коли тривоги короткі чи поодинокі. Або очне навчання просто в укритті, облаштованому як освітній простір, — якщо тривоги часті чи тривалі. Також можливе поєднання очного й дистанційного навчання з ротацією груп за днями, тижнями чи змінами, а якщо безпечне перебування учнів у школі неможливе — повна дистанційка.

Окреме уточнення: якщо тривоги стають систематичними або сумарно тривають понад дві години протягом навчального дня кілька днів поспіль, школам рекомендують переходити до навчання в укритті або дистанційного формату. При цьому один учитель не повинен у межах одного уроку одночасно вчити частину класу очно, а частину — онлайн.

Як школи Києва працюють зараз

За даними департаменту освіти і науки КМДА, у столичній мережі з 412 шкіл, ліцеїв і шкіл-інтернатів навчаються понад 248 тисяч учнів. Школи без власного укриття користуються укриттями сусідніх об'єктів у радіусі до 500 метрів. Директорам запропонували скорочувати уроки в укриттях до 30–40 хвилин, а класи переводити на змінне або дистанційне навчання.

Заступник голови КМДА Валентин Мондриївський пояснив: якщо укриття дозволяє одночасно розмістити дітей і організувати навчання, уроки тривають прямо там. Якщо ж ні, діти перебувають в укритті до відбою тривоги, а далі навчання триває за моделлю, яку обрала школа. Батьки можуть обирати формат, але лише в межах тих моделей, які пропонує конкретна школа.

Колишній освітній омбудсман Сергій Горбачов у коментарі DW переконаний: стратегічне рішення очевидне — треба будувати підземні школи. Те, що зараз є в київських школах, може слугувати укриттям, але для очного навчання здебільшого непридатне. На відміну від Харкова чи Запоріжжя, де вже давно працюють над створенням підземних шкіл, Київ, за його оцінкою, у цьому відстає.

«Найочевидніше рішення — це припинити, умовно кажучи, "укладати бруківку", і спрямувати кошти на будівництво нормальних укриттів, де можна вчитися», — наголосив Горбачов. Мільярди гривень, які йдуть на безкоштовне харчування для всіх школярів, на його думку, варто було б частково спрямувати на облаштування шкіл. Хибною ідеєю він вважає і курс на очне навчання за будь-яких умов: там, де діти не можуть дійти до школи, доцільна дистанційка.

Що радять батькам

Співзасновниця та голова ГО «Батьки SOS» Олена Парфенова зауважує: батьки ставляться до ситуації по-різному. Одні категорично проти очного навчання, інші — проти дистанційки, бо не можуть бути вдома з дітьми, а в школі дитина принаймні перебуває в укритті під наглядом дорослих і нагодована. «Одна школа не зможе забезпечити всі уподобання батьків», — каже вона.

Серед першочергових кроків Парфенова називає нормальний зв'язок та інтернет в укриттях — нині київські школи скаржаться саме на слабкий інтернет. Вона також радить переглянути освітні програми й зосередитися на найважливішому, а ще вже зараз думати про зиму, адже без опалення школи в холодний сезон працювати не зможуть.

Окрема проблема — батьки, які хочуть тимчасово вивезти дитину в безпечніший регіон чи село і там перезимувати, зберігши за нею місце у своїй київській школі. Механізму для цього поки немає: у МОН пояснюють це складністю з фінансуванням, яке «ходить» за дитиною, а подібну освітню міграцію наразі передбачено лише в межах Києва.