Довгострокові контракти на електроенергію можуть підтримати енергомістку промисловість під час війни

За підсумками пілотних липневих торгів промисловість відзначає необхідність коригування механізму. У червні поточного року уряд Юлії Свириденко ухвалив рішення  про запуск довгострокових контрактів на ринку електроенергії, щоби промислові споживачі змогли зафіксувати ціну на квартал, пів року або рік уперед. У ЄС  такі контракти є звичною практикою для бізнесу й інвесторів, пише GMK Center.

Довгоочікуваний запуск

Цілями запуску цього механізму в Україні декларовано:

• можливість для споживачів не залежати від різких коливань цін на ринку на добу наперед;
• прогнозований довгостроковий попит для виробників електроенергії;
• створення кращих умов для кредитування нових енергетичних проєктів і залучення інвестицій у генерацію.

Зокрема на першому етапі механізм працюватиме як пілотний проєкт: електроенергію продаватимуть дві найбільші державні генерувальні компанії — «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Після аналізу результатів пілоту до механізму зможуть долучитися й інші державні чи приватні виробники електроенергії.

Наприкінці червня було оприлюднено постанову № 799, яка регулювала нові правила довгострокових аукціонів для двох компаній.

Визначений порядок передбачав такі умови:

• аукціон триває 3 торгові дні: у перший продається 50% запланованого обсягу, далі — залишок непроданого ресурсу;
• стартова ціна обмежена: для квартальних і піврічних контрактів вона не може бути вищою від середньозваженого індексу РДН для базового навантаження за аналогічний період попереднього року; для річних — за останні 12 місяців;
• гарантійний внесок з боку учасників торгів для участі в них: до 5% вартості ресурсу для квартальних, 10% — для піврічних і 15% — для річних контрактів; частково можливе банківське гарантування;
• мінімум 5 учасників: якщо їх менше, аукціон вважається таким, що не відбувся;
• набувачі, які купують електроенергію для подальшого перепродажу, мають поставити споживачам щонайменше 50% придбаного на аукціоні ресурсу у відповідний період постачання.

Пізніше, липневою постановою №884, Кабмін установив перехідний графік на 2026 рік із поступовим виставленням на торги ресурсів на визначені періоди з обсягами реалізації 0,5–2% від запланованого виробництва.

У липні «Енергоатом» та «Укргідроенерго» провели три етапи торгів довгостроковими контрактами. Для держкомпаній це стало спробою відійти від практики короткострокових продажів — із постачанням на найближчі дні або декади, ціни на яких залежали від коливань спотового ринку.

Аукціони відбулися за таким графіком:

• 13–14 липня (на термін постачання серпень–вересень 2026 року) — із регульованим обсягом реалізації у 2% від запланованого виробництва е/е двох компаній за період;
• 20–21 липня (на серпень–грудень 2026-го) — 1%;
• 27 липня (на серпень 2026-го — червень 2027 р.) — 0,5%.

Через затримки із підготовкою аукціонів строки були скорочені, тому зрештою на торгах пропонувалися постачання на 2, 5 та 11 місяців.

Від успіху до провалу

За даними Міненерго, у перші два етапи спеціальної сесії з продажу електроенергії за довгостроковими контрактами (13–14 та 20–21 липня) було реалізовано всі виставлені обсяги електроенергії:

• «Енергоатом» реалізував 405 667 МВт·год, середньозважена ціна продажу за результатами торгів становила від 5012,53 грн до 6 255,64 грн/МВт·год залежно від періоду постачання;
• «Укргідроенерго» — 56 481 МВт·год, середньозважена ціна продажу становила від 4700 грн до 6336,07 грн/МВт·год.

У торгах 13–14 липня взяли участь 53 компанії, за результатами аукціонів визначено 21 переможця, у сесіях 20–21 липня — 28 компаній-покупців, визначено 15 переможців.

Як зазначили в профільному відомстві, результати торгів підтвердили високий інтерес учасників ринку до нового механізму.

Втім, експерти енергоринку побачили проблеми вже за результатами першого аукціону. Зокрема, як зауважила ексміністерка енергетики Ольга Буславець, у перший день (13 липня) всі визначені переможці аукціонів були трейдерами, а не кінцевими споживачами. Вони ж і становили переважну більшість покупців і 14 липня, за винятком АТ «Укрзалізниця» та МХП. На її думку, відсутність серед перших переможців промислових споживачів, які найбільше очікували відкриття цього сегмента ринку, могло свідчити про те, що рівень цін на торгах не відповідав їхнім економічним очікуванням.

Що ж до третього етапу торгів, який відкрився 27 липня та передбачав постачання на 11 місяців, за даними консалтингової компанії ExPro, він виявився неуспішним, попри те, що мав би викликати найбільшу зацікавленість промислових споживачів.

«Енергоатом» виставив 32 МВт базового навантаження (приблизно 256,5 тис. МВт·год), по 16 МВт на кожен із двох основних днів. У перший день було реалізовано весь обсяг за середньою ціною 6511,25 грн/ МВт·год за стартової у 6305 грн/ МВт·год. Покупцями стали «Дніпросталь-Енерго», «Енерго Збут Транс» (УЗ) та «Полтаваенергозбут». На другий було продано лише 4 МВт із 16 — їх придбали два постачальники «Укрзалізниці».

«Укргідроенерго» пропонувало 9 МВт базового навантаження (приблизно 72 тис. МВт·год), розподілених на дрібніші лоти між торговими днями зі стартовою ціною 6305 грн/МВт-год, але компанія не продала жодних обсягів ані на основній, ані на додатковій сесії.

ExPro виділила дві основні причини такого результату:

1. Ціна. Стартова ціна «Енергоатому» (6305 грн/ МВт·год) відповідала середньому значенню РДН за серпень 2025-го — червень 2026-го, а цей період охоплював місяці після підвищення прайс-кепів, коли спотові ціни різко зросли. Водночас 27 липня ціна електроенергії на аукціонах із продажу електроенергії на Українській енергетичній біржі (базове навантаження) сягнула 5959,3 грн МВт·год. «Енергоатом» у цю дату продав 1 300 МВт на першу декаду серпня, середня ціна — 5745 грн МВт·год.
2. Співвідношення обсягів та строку (насамперед для «Укргідроенерго»). Кілька мегаватів не покривали суттєвої частки потреби великих споживачів, але вимагали від них довгострокових цінових і платіжних зобов’язань, а для менших покупців створювали значне фінансове навантаження.

Необхідність корекції

Для вітчизняних підприємств ГМК, які у 2026 році зіткнулися з низкою тяжких випробувань — остаточним запровадженням СВАМ без винятку для України та впровадженням нових квот ЄС на імпорт металопродукції, блокадою морських портів, руйнівними російськими атаками на активи, все ще залишається актуальною вартість і передбачуваності постачань електроенергії.

Промислові споживачі зробили свої висновки за підсумками липневих аукціонів. Так, у вересні Мауро Лонгобардо, гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг» — підприємства, яке нині зупинилося через неможливість відновити безпечну роботу, закликав уряд переглянути механізм довгострокових аукціонів перед зимовим періодом. На його думку, корекція моделі допомогла би скористатися їхніми перевагами й кінцевим споживачам.

Пропозиції Лонгобардо:

• збільшення обсягів продажу до рівня, який забезпечить справедливе ціноутворення на довгостроковому ринку;
• встановлення початкової вартості на рівні середньозваженої ринкової ціни на добу наперед за попередній період зі знижкою щонайменше у 30%;
• скасування мінімальної кількості учасників або зниження її до двох;
• врегулювання гарантій виконання контрактів;
• фіксація мінімального розміру лотів на рівні 50–60 МВт.

Анатолій Кінах, президент «Українського союзу промисловців та підприємців», висловив думку, що одним із ключових критеріїв у формуванні правил має бути доступ до довгострокових контрактів для промислових споживачів, оскільки можливість придбати електроенергію за визначеною ціною на місяці уперед є важливим кроком підтримки для енергомістких галузей.

Перші довгострокові аукціони на електроенергію дали змогу зробити низку висновків. Із позитивних моментів, які зауважили учасники й експерти — механізм нарешті запрацював на практиці після років дискусій. Значний інтерес до перших етапів торгів з боку трейдерів, промислових та аграрних підприємств став обнадійливим сигналом. Проте наступним кроком, щоби підтримати великих промислових споживачів, які передусім потребують розвитку цього сегмента, має стати поступове збільшення обсягів пропозиції і строків контрактів, розширення кола учасників і наближення правил до європейської практики. Окрім того, необхідний перегляд цінового орієнтира, оскільки індекс РДН є не дуже вдалим вибором як індикатив для довгострокових контрактів.

Кримінальні провадження, обшуки, арешти рахунків, техніки та землі стали для українського агробізнесу реальністю, до якої варто готуватися заздалегідь. Як перевіряти контрагентів, чи обов’язково відповідати на запити правоохоронців, що робити з арештованим зерном і як поводитися під час обшуку читайте в матерілі: Обшуки та арешти в агробізнесі