Як Європа може зупинити гібридну війну Росії — FT

Європейські політики намагаються якнайшвидше знайти спосіб зупинити подальшу ескалацію російської гібридної кампанії. Але повністю запобігти спробам російських силових структур атакувати в Європі об’єкти, пов’язані з військовою допомогою Україні, практично неможливо. 

Директор Центру Карнегі з питань Росії та Євразії в Берліні Алєксандр Габуєв у статті для Financial Times пише, що Європі необхідно мати засоби, які допоможуть запобігати таким атакам, розуміти, як впливати на Кремль, а також визначити механізми для обмеження відносин із Росією.

Зазначається, що Кремль має щонайменше три причини посилювати гібридну війну проти Європи. По-перше, багато європейських виробників зброї постачають свою продукцію Україні, яку Росія вважає ворогом. Крім того, у Європі розташовані об’єкти, які допомагають розвивати українську оборонну промисловість. Тому Європа стала для України тилом, який Кремль прагне послабити.

Другою причиною, на думку Габуєва, є бажання Росії помститися Європі. Російська влада розуміє, що сотні тисяч російських військових загинули через зброю та боєприпаси, які постачала або фінансувала Європа, а також завдяки розвідувальним даним, які надавало НАТО.

До того ж Україна активніше завдає ударів по російській військовій економіці та інфраструктурі, яка її підтримує. Усі ці втрати стали наслідком рішення російського диктатора Владіміра Путіна вторгнутися в Україну, однак у Москві не враховують цього, коли оцінюють причини своїх втрат.

«​​Натомість існує безліч бюрократичних стимулів, щоб показати Путіну, що його спецслужби активно працюють над тим, щоб змусити Україну та Європу заплатити за це», — йдеться у статті. 

Нарешті, у Кремлі розраховують, що з часом європейці перестануть підтримувати Україну через тиск на уряди з боку виборців, яких не цікавить доля Києва. Наразі ці очікування не справджуються, проте навіть без зміни ставлення європейців до України Росія має причини продовжувати гібридну кампанію — зокрема, намагатися завадити військовим поставкам з Європи та помститися за свої втрати.

Автор статті також наголошує, що деякі європейські політики вважають, що у відповідь на дії Росії потрібно переходити до прямих атак, оскільки Москва, на їхню думку, може відступити лише перед силою. Водночас така позиція може призвести до небезпечного розвитку подій, адже вона схожа на підхід Кремля до Заходу. 

У результаті Росія та європейські країни можуть втягнутися в неконтрольоване загострення, не маючи чітких правил для його стримування, які існували під час холодної війни у ядерній та звичайній військовій сферах. За такого розвитку подій один інцидент із великою кількістю жертв може стати кроком до масштабнішого конфлікту.

Водночас, на думку автора, Європа має й інші можливості, щоб ефективно, рішуче та водночас обережно реагувати на російську загрозу. Зокрема, на тлі масштабних інвестицій Європи у власну безпеку та військові можливості частину грошей варто спрямувати на внутрішню безпеку. Йдеться про збільшення фінансування поліції, контррозвідувальних та антитерористичних служб, які мають недостатньо ресурсів, а також про тіснішу співпрацю між цими структурами.

«Європа вступає у небезпечний період, коли багато її молодих громадян можуть зазнати органічної радикалізації під впливом зображень, що постійно надходять із Близького Сходу та Африки, — а потім стати жертвами експлуатації з боку терористів або ворожих держав, таких як Росія та Іран. Континент успішно впорався з цією проблемою після подій 11 вересня, і зараз потрібні аналогічні зусилля всього покоління», — наголошує автор статті. 

Автор також зазначає, що сучасні технології, зокрема штучний інтелект, можуть стати важливою підтримкою для Європи. Якщо політики сумніваються у надійності США, європейські країни мають власні компанії, які здатні допомогти посилити безпеку.

Крім того, увага до оборони не повинна означати відмову від посилення можливостей для відповіді на російські дії. Європа може чітко дати зрозуміти Москві, що будь-який напад матиме наслідки, зокрема у вигляді збільшення підтримки українських операцій. Такий підхід міг би стати важелем для залучення Кремля до переговорів про обмеження у сфері гібридної війни.

Хоча повністю припинити російські атаки, ймовірно, не вдасться, Росію можна спробувати залучити до обговорення переліку цивільних об’єктів, які не мають ставати цілями для жодної зі сторін. Наприклад, це можуть бути аеропорти, що використовуються лише для цивільних потреб. 

Автор наголошує, що скептичне ставлення до таких переговорів серед фахівців НАТО цілком зрозуміле, оскільки вони можуть вважати їх марною тратою часу через зневажливе ставлення Кремля до людського життя та низький рівень довіри між розвідувальними службами. Однак навіть з урахуванням ризику невдачі варто спробувати переконати Росію погодитися на певні обмеження, ведучи переговори з позиції сили, адже такий крок може допомогти зберегти людські життя.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте визнав, що російські гібридні атаки «мають вплив», але водночас заявив, що Альянс має «всі варіанти реагування: іноді видимі, іноді — ні».

Гібридна війна звучить так, ніби між миром і війною існує безпечна «сіра зона». Саме нею Росія й користується та перевіряє реакцію Заходу. Диверсії, кібератаки, провокації, дезінформація, політичне втручання та тиск на критичну інфраструктуру працюють ефективніше, коли відбуваються одночасно. Проблема в тому, що європейські держави часто реагують на них як на окремі інциденти. Чи здатна Європа побачити спільний задум раніше, ніж окремі удари складуться в системну загрозу? Про це в статті«Росія вже воює з Європою без оголошення війни. Як зупинити її гібридну стратегію» розповідавОлексій Іжак.