Пальне російської війни

Примітка редакції. США поки не хочуть замінити Росію в цій галузі, але є хороші новини: а) вони можуть; б) їм доведеться.

Російські виробники добрив значною мірою уникнули санкцій, попри їхню важливість для доходів, забезпечення військовими поставками і стратегічного важеля впливу. На продукцію, що надходить до США, санкцій немає. А Євросоюз запровадив їх лише у середині 2025 року.

У результаті російська індустрія добрив після повномасштабного вторгнення в Україну насолоджувалася бурхливим експортним ринком у ЄС і США. Водночас маніпуляції Кремля з постачанням газу до Європи спустошили європейських виробників, тим самим розширивши його можливості експорту.

Власники цих бізнесів, як-от Дмитро Мазепін з «Уралхіму» та Андрій Мельниченко з «Єврохіму», не є нейтральними бізнесменами. Вони близькі до російського керівництва, перебувають під персональними санкціями ЄС і забезпечують російській армії життєво важливу для неї вибухівку.

Російська індустрія стала серйозною загрозою економічній і військовій безпеці, з якою західним союзникам потрібно розібратися.

На момент повномасштабного вторгнення ані ЄС, ані США не хотіли запроваджувати санкції проти російських добрив. Ними керував страх підштовхнути ціни на продовольство. Тоді подібна політика здавалася розумною, та вона не врахувала здатність Москви маніпулювати ринком на свою користь.

Напередодні вторгнення, а потім уже під час війни, Москва поступово виводила природний газ із європейських ринків. Так вона штовхала вгору ціни, щоб ті сягнули астрономічних 340 євро (390 доларів) за мегават-годину в серпні 2022-го.

ЄС витратив понад 500 мільярдів євро на субсидії та підтримку для захисту споживачів і промисловості. Проте збільшення цін мало величезний вплив на виробництво добрив на континенті. Природний газ є основною сировиною для аміаку, а аміак становить 70–90% від вартості виробництва азотних добрив.

Санкцій проти імпорту російських добрив не було, а Росія мала багато надлишкового природного газу. Тож її експорт добрив різко зріс. Усі основні категорії азотних добрив хлинули до ЄС після 2022 року: імпорт азотних добрив збільшився на 27%, імпорт змішаних азотних добрив подвоївся, а Росія стала головним постачальником аміаку до блоку.

Значна частина європейської індустрії добрив назавжди припинила роботу, а приблизно 70% виробництва на континенті було тимчасово зупинено через стрибок цін на газ у 2021–2023 роках.

У 2025 році ЄС зрештою запровадив тариф на російські добрива, який досі поступово зростає. Цього року експорт російського аміаку до ЄС також був обмежений.

Однак найважливішим заходом ЄС, що впливає на імпорт добрив, є не санкційний режим, а Механізм коригування вуглецевих викидів на кордоні (CBAM). Він повністю набув чинності у січні та б’є по всіх типах азотних добрив дедалі більшими зборами, оскільки їх виробляють із викопного палива.

Хоча ЄС із запізненням запровадив обмеження на російські добрива, у США немає такого санкційного режиму. У 2022 році управління санкціями Міністерства фінансів (OFAC) навіть оприлюднило повідомлення, у якому запевнило імпортерів, що російська продукція не потрапить під обмеження.

Справжній куш з’явився тоді, коли Вашингтон у квітні 2025 року запровадив широкі тарифи проти торговельних партнерів США. Хоча тарифи президента Трампа вдарили по головних експортерах добрив до США, їх не застосували до російських добрив.

Це сталося тому, що США вже покарали Росію, позбавивши її статусу найбільшого сприяння (MFN). Однак хоча MFN було торговельною санкцією проти Росії, воно залишило такі товари, як добрива й аміак, можливими для безмитного ввезення до США.

РФ раптово отримала значну конкурентну перевагу над іншими експортерами, що призвело до великого сплеску експорту добрив до США. Це тривало до лютого, коли Вашингтон скасував тарифи майже на весь імпорт добрив.

Однак США зберегли тарифи проти канадських калійних добрив. Це означає, що російський калій досі має значну перевагу.

Існує також прямий зв’язок між російським виробництвом добрив і війною. Заводи виготовляють промислові кислоти й азотні проміжні продукти, необхідні для виробництва бризантних вибухових речовин.

Серія розслідувань Reuters, Bloomberg і української громадської організації Nako в її звітах Crops and Bombs виявила промисловий цикл «добрива – вибухівка». Нині ця індустрія тільки розширюється, щоб виробляти більше вибухових речовин. Тобто тримає на плаву здатність Росії вести війну.

Двома найважливішими постачальниками вибухівки для російських військових, схоже, є «Уралхім» і «Єврохім». Обидві компанії контрольовані людьми, близькими до Кремля.

Мазепін з «Уралхіму» входить до оточення Володимира Путіна, за даними Загального суду ЄС. Ця близькість до влади була підкреслена, коли олігарх використав вплив державного апарату, щоб захопити «Тольяттіазот» — це ще один великий виробник добрив. Відбулося класичне пострадянське рейдерство.

Мельниченко, який контролює «Єврохім», також близький до російського керівництва. Наприклад, він відвідав зустріч бізнес-лідерів у Кремлі першого ж дня повномасштабного вторгнення до України. А нещодавно використав доступ до The Economist, щоб закликати Захід до розуміння інтересів Москви.

Хоч це постачання і важливе, Захід не може дозволити Росії використовувати свій сектор добрив для збільшення доходів. Такий хід подій лише допомагає воєнним зусиллям Москви через зміцнення її здатності виробляти вибухівку.

Примітка перекладача. І, звісно, приносить величезні гроші навіть у відриві від санкцій за енергоносії, які Захід також обходить.

Війна США проти Ірану також засвідчила: якщо постачальників добрив заблокувати, інші країни прийдуть, щоб заповнити прогалину. Хоча постачання карбаміду (сечовини) через Ормузьку протоку внаслідок війни впало на 85%, Єгипет і Нігерія майже подвоїли експорт, залишивши дефіцит лише на рівні 6%, повідомила FT.

США мають добрі позиції, щоб замінити Росію. Вони мають багато дешевого природного газу і могли б стати стрижнем стратегії придушення російських добрив, зберігаючи доступ до ринків, утримуючи ціни низькими й поступово витісняючи Росію з ринку.