Чому на Покрову дівчата моляться про заміжжя: як віддавна просили про кохання і ворожили на судженого

Покрова в українській народній традиції була особливим днем для незаміжніх дівчат. Вважалося, що саме після нього починається пора осінніх весіль. Саме тому дівчата просили Пресвяту Богородицю про доброго чоловіка, щасливий шлюб і родинне життя.

Чому саме Покрова і звідки сягає традиція, читайте у матеріалі ТСН.ua.

Причина була не лише у вірі, а й у традиційному сільському календарі. До Покрови завершували основні польові роботи, збирали врожай, і в селах починалася пора весіль, сватань та вечорниць. Весільний сезон зазвичай тривав до початку Пилипівського посту.

Втім, особливого значення святу надавала сама назва — Покрова — тобто покривало. Адже з давніх-давен в традиційному українському весіллі покривання голови молодої було одним із важливих обрядів. Дівочий вінок змінювали на хустку, очіпок чи інший головний убір заміжньої жінки. Це символізувало перехід дівчини до нового сімейного статусу.

Саме тому народне побажання «покрити головоньку» фактично означало: вийти заміж і стати дружиною. Звідси й відомий образ Покрови, яка «покриває» дівчину шлюбним вінцем.

Як дівчата просили про судженого

У народній традиції незаміжні дівчата йшли до церкви на Покрову та молилися Богородиці про шлюб. Особливо відомим було прохання: «Свята Покровонько, покрий мені голівоньку…»

У різних регіонах слова відрізнялися. Наприклад, на у Чернігівській області просили: «Святая Покровонько, покрий мені голівоньку хоч онучею, бо дуже дівкою надокучило». На Поділлі звучало: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку… най ся дівкою не мучу».

Були й більш розгорнуті побажання — не просто про заміжжя, а про щасливу родину: «Покровонько, Покровонько! Покрий мені головоньку, щоб я жінкою була, щоб мені весело жилось з чоловіком молоденьким, з дитятком веселеньким».

Дівчата просили не стільки «будь-якого» нареченого, скільки доброго чоловіка, щасливого подружнього життя та дітей.

Як ворожили на Покрову

У різних регіонах України існували народні ворожіння та дівочі обряди, пов’язані з майбутнім шлюбом. Зауважимо, що йдеться саме про фольклорну традиція, а не церковний обряд. Дослідники народної культури фіксували на Покрову різні способи «дізнатися» про майбутнього чоловіка або наблизити заміжжя.

Наприклад, в одному з описів народної традиції згадується ворожіння з рушником: дівчата вішали його на дерево, співали обрядову пісню, а після її завершення бігли до рушника. Вважалося, що та, яка першою схопить його і накриє ним голову, найшвидше вийде заміж.

Також напередодні Покрови дівчина могла промовити побажання: «Покрий землю сніжком, а мене женишком», а потім чекати віщого сну про судженого.

Як дівчата моляться на заміжжя

Ці практики теж належать до народних вірувань, а не до християнського богослужіння. Адже Церква не встановлює окремого правила, мовляв, незаміжня дівчина повинна саме на Покрову прочитати певну молитву, щоб вийти заміж. Т

радиція молитися про шлюб на Покрову є передусім народною. Водночас звертатися до Богородиці з проханням про добру сім’ю, любов, злагоду та майбутнє подружжя цілком природно для християнської молитви:

«Пресвята Богородице, моли Бога за мене. Допоможи мені зустріти людину, з якою зможу створити добру, люблячу та міцну сім’ю. Даруй мені мудрість розпізнати справжню любов, терпіння, взаємну повагу та мир у майбутній родині».

Зауважимо, нехай народні ворожіння нехай залишаються частиною фольклору. Адже сама Покрова для християн — це передусім свято молитви, заступництва та довіри до Бога, а не день магічних ритуалів.