Дітей зарізали, матір знайшли тяжкопораненою: чому саме її засудили до страти

У США 56-річна Дарлі Рутьє майже три десятиліття перебуває в камері смертників у Техасі після загибелі двох її синів — шестирічного Девона та п’ятирічного Деймона. Хлопчиків зарізали в родинному будинку 1996 року. Рутьє визнали винною у вбивстві Деймона та засудили до смертної кари, однак вона від самого початку наполягає, що на неї та дітей напав невідомий.

Про резонансну справу, довкола якої досі точаться суперечки, повідомило видання A&E Crime + Investigation.

Трагедія сталася рано-вранці 6 червня 1996 року в Роулетті, передмісті Далласа. Коли правоохоронці прибули до будинку родини Рутьє, шестирічний Девон уже був мертвий від ножових поранень. Його п’ятирічний брат Деймон після ударів ножем у спину ще дихав, але врятувати хлопчика не вдалося.

Пораненою була і мати дітей. Дарлі мала травму руки та глибокий поріз на шиї. Її чоловік Дарін у момент нападу перебував нагорі разом із наймолодшим сином подружжя — немовлям Дрейком.

Що Дарлі Рутьє розповіла про ніч убивства

За словами Рутьє, того вечора вона заснула на дивані разом із Девоном і Деймоном. Жінка стверджувала, що прокинулася від крику молодшого сина та помітила в темряві чоловіка.

Дарлі нібито кинулася за незнайомцем і в підсобному приміщенні підібрала ніж, який той упустив. Чоловік утік, після чого Рутьє побачила поранених дітей і зрозуміла, що сама стікає кров’ю.

На її крики прибіг чоловік. Дарін намагався реанімувати Девона, а Дарлі тим часом зателефонувала до служби 911.

Під час розмови з диспетчером вона повідомила, що її та дітей щойно поранили ножем. Рутьє також сказала, що підібрала ніж нападника, і згадала про можливість знайти на ньому відбитки пальців. Згодом обвинувачення використало цю частину дзвінка, вважаючи її поведінку розрахованою.

Що знайшли біля будинку

Після вбивства слідчі шукали докази, які могли б підтвердити версію про стороннього нападника. Сітка на одному з вікон гаража була розрізана. Ще одна важлива знахідка чекала правоохоронців за межами будинку — в провулку лежала закривавлена шкарпетка.

Водночас у слідства виникли запитання до розповіді Рутьє. Зокрема, правоохоронців зацікавило, чому ймовірний зловмисник не забрав коштовності, які залишалися в будинку.

Сумніви виникли й щодо поранень самої жінки. Медичні фахівці, які її лікували, вважали, що травми руки та шиї могли бути завдані нею самою.

Колишній начальник поліції та доцент кримінології Університету штату Техас Говард Вільямс пояснив A&E Crime + Investigation, що під час розслідування подібних злочинів правоохоронці часто насамперед звертають увагу на близьких жертв. Водночас він наголосив, що це лише статистична ймовірність, а не доказ вини конкретної людини.

Через 12 днів після загибелі хлопчиків 26-річну Дарлі Рутьє заарештували за звинуваченням у вбивстві, що карається смертю.

Що заявило обвинувачення

Судовий процес розпочався 6 січня 1997 року. Прокуратура наполягала, що до будинку не проникав сторонній нападник, а місце злочину було інсценоване.

Одним із центральних елементів версії обвинувачення стало фінансове становище родини. Дарлі та Дарін мали дорогий човен і спортивний автомобіль, їздили на відпочинок. Однак на початку 1996 року доходи Даріна від його бізнесу скоротилися, тоді як борги родини зросли.

Прокурори припустили, що фінансові труднощі могли стати мотивом злочину. Помічник окружного прокурора Далласа Грег Девіс під час суду заявляв, що утримання дітей вимагало грошей та уваги.

Захист категорично заперечував цю версію та звинувачував прокуратуру в тому, що вона намагається сформувати негативне уявлення про Дарлі замість належної оцінки всіх доказів.

Відео з могили дітей

Окрему увагу під час процесу привернув відеозапис, зроблений на цвинтарі 1996 року. На ньому Дарлі сміялася та розпилювала «Silly String» біля могил дітей.

Ці кадри викликали значний суспільний резонанс і були використані під час судового процесу. Водночас захист заявляв, що відео показували без повного контексту.

За поясненням Рутьє, того дня родина спочатку провела скорботну поминальну службу, а потім вирішила вшанувати життя хлопчиків. Девону того дня мало виповнитися сім років.

Адвокат Річард Р. Сміт згодом заявив, що, на його думку, використання цих кадрів без контексту було неприпустимим.

Чому захист досі сумнівається у вироку

У лютому 1997 року присяжні визнали Дарлі Рутьє винною у вбивстві Деймона та засудили її до смертної кари. Вона продовжувала заперечувати свою провину.

Одним із доказів, на який протягом багатьох років звертає увагу захист, залишається закривавлена шкарпетка, знайдена в провулку за межами будинку. Захист замеречує, що поранена Рутьє могла встигнути винести її з будинку, залишити у провулку та повернутися назад

Ще один аргумент захисту стосується рани на шиї Дарлі. За словами її адвоката, поріз був дуже близько до сонної артерії. У судових документах зазначалося, що якби рана була приблизно на два міліметри довшою, Рутьє могла б померти від крововтрати протягом кількох хвилин.

Сміт, який познайомився з Рутьє 2002 року, переконаний у її невинуватості. За його словами, захист також домагається додаткової судово-медичної експертизи відбитка пальця, виявленого на журнальному столику.

Підтримують Дарлі її мати Дарлі Кі та колишній чоловік Дарін. Подружжя розлучилося 2011 року, однак Дарін також заявляв про невинуватість колишньої дружини.

Майже 30 років у камері смертників

Станом на 2026 рік Дарлі Рутьє 56 років. Дату її страти не призначено, а юридична боротьба навколо додаткових експертиз і дослідження доказів триває.

Жінку утримують у підрозділі імені Патріка Л. О’Деніела, де перебувають засуджені до смертної кари жінки в Техасі.

За даними LegalClarity, засуджені до страти в штаті проводять щонайменше 22 години на добу на самоті. Площа камер становить близько 60 квадратних футів — приблизно 5,6 квадратного метра. Усередині є металеве ліжко, туалет, раковина та невелике вікно.

Кілька днів на тиждень ув’язненим дозволяють залишати камеру для відпочинку, але навіть тоді їх тримають окремо від інших засуджених. Душ дозволений два-три рази на тиждень приблизно по 15 хвилин.

Побачення також відбуваються без фізичного контакту — відвідувача та ув’язненого розділяє скло. Кількість таких зустрічей залежить від рівня утримання: за найменш суворих обмежень можливе одне двогодинне побачення на тиждень, за найсуворіших — одне на місяць.

Чому справа досі викликає суперечки

Засудження Рутьє залишається предметом суперечок через докази, на які посилається її захист, та вимоги провести додаткові експертизи.

Професор права Х’юстонського університету Девід Доу, засновник Техаської мережі невинності, звертає увагу на небезпеку когнітивного упередження під час розслідувань. За його словами, після визначення основного підозрюваного слідчі можуть зосередитися на доказах, які підтверджують уже сформовану версію, і приділяти менше уваги фактам, що їй суперечать.

За даними Інформаційного центру про смертну кару, від 1973 року у США понад 200 людей, яких засудили до смертної кари, згодом були виправдані. Однак вирок щодо Рутьє залишається чинним.