Генерал, расист, политик. Как Роберто Ванначчи стал звездой в Италии и чем это грозит Украине

Парламентські вибори в Італії відбудуться аж у жовтні 2027 року, але політична боротьба за крісло прем’єр-міністра вже стартувала. Розпочавши роботу в жовтні 2022 року, уряд теперішньої прем’єрки Джорджі Мелоні вже став найдовговічнішим у повоєнній Італії. 

Однак її шанси вдруге очолити управління країною вже не гарантовані. І за будь-якого розкладу, наступний уряд буде коаліційним – тож об'єднуватиме різних гравців з різними поглядами.

У тому числі – щодо України.  

При цьому на правому фланзі з'явився новий гравець, який на наступних виборах і у наступному парламенті може отримати визначальну роль. 

Йдеться про 57-річного генерала у відставці Роберто Ванначчі. Він створив партію "Національне майбутнє" (Futura Nationale) лише влітку 2026 року й уже, згідно з опитуваннями, перебуває на четвертому місці за симпатіями виборців. Звісно, це поки не лідерство – але його підтримка продовжує зростати.

Погляди Ванначчі вражають. Вони не просто радикальні й ультраправими. Генерал-політик пишається своїми расистськими заявами, виступає проти імміграції, абортів, принципів фемінізму.

А ще закликає скоротити підтримку України у війні, та хоче відновлення співпраці з Росією. Розповідаємо про нього.

Військовий зі скандальною книгою

Роберто Ванначчі народився 20 жовтня 1968 року в регіоні Ла-Спеція, розташованому на узбережжі Лігурійського моря, а виріс у Равенні в Емілья-Романьї, в центральній Італії. Здобув три ступені магістра – зі стратегічних наук у Турині, з міжнародних і дипломатичних наук у Трієсті та з військових наук у Бухаресті. 

Протягом військової кар’єри брав участь у місіях в Сомалі, Руанді, Ємені та Іраку. У 2013 році в Афганістані Ванначчі обійняв посаду начальника штабу сил спеціальних операцій НАТО. У 2016 році отримав звання бригадного генерала і прийняв командування десантною бригадою Folgore. З 2017 по 2018 служив в Іраку на посаді командира контингенту італійської армії в рамках операції Prima Parthica та заступника командувача з питань підготовки коаліції проти ІДІЛ.

У грудні 2020 року Ванначчі став військовим аташе при посольстві Італії у Москві. 

Саме на цій посаді він перебував і на час повномасштабного вторгнення Росії до України, і вже у травні 2022-го був оголошений Москвою персоною нон грата через погіршення стосунків РФ з країнами Євросоюзу. 

Після повернення до Італії Роберто Ванначчі очолив 2023 року італійський Військовий географічний інститут у Флоренції.

Того ж року ж він видав книжку Il mondo al contrario (з італійської – "Світ навпаки"). Робота вийшла скандальною, автора звинуватили у сексизмі та гомофобії і расизмі. Наприклад, Ванначчі стверджує, що гомосексуальні чоловіки не є нормальними, та сумнівається, чи можуть чорношкірі люди бути італійцями.

Як приклад своїх расистських поглядів Ваначчі сгадує у книзі про волейболістку Паолу Егону, що народилася в Італії в сім’ї нігерійців. "Хоча вона є громадянкою Італії, очевидно, що її фізичні риси не відображають італійську приналежність", – пише він. Примітно, спортсменка позивалася через це, але не змогла довести у суді, що ця фраза принижує її гідність. 

Нагадаємо, тоді Ванначчі працював у військовій системі Італії. Резонанс від його книги був таким, що міністр оборони Гвідо Крозетто публічно відсторонився, назвав його погляди "такими, що дискредитують армію, оборону і конституцію". Проти Ванначчі навіть розпочали розслідування всередині збройних сил. 

Водночас книжка здобула популярність серед читачів.

Проти імміграції та євровалюти

У 2024 році Ванначчі пішов у політику. На виборах до Європарламенту він, лишаючись позапартійним, балотується у списках партії Маттео Сальвіні "Ліга" – ультраправої та проросійської за поглядами – і успішно отримує мандат. Уже наступного року він офіційно вступив до "Ліги" й майже одразу отримав посаду заступника партійного секретаря.

Втім, це тривало недовго. Уже на початку лютого 2026 року Роберто Ванначчі оголосив про вихід із "Ліги" та намір створити власну партію.

Лідер "Ліги" Маттео Сальвіні сприйняв цю новину не надто позитивно, заявивши, що партія підтримала Ванначчі тоді, коли інші його цуралися, надавши широкі виборчі можливості та високу посаду.

"Бути частиною партії, спільноти, родини – означає не лише отримувати, а й працювати, жертвувати і передусім зберігати лояльність", – заявив Сальвіні, згадавши про сварки та напругу між ним і Ванначчі протягом останніх місяців перед виходом генерала з "Ліги".

Вже у червні 2026-го Роберто Ванначчі заснував свою партію "Національне майбутнє", яка, за його словами, сповідує ще радикальніші ультраправі погляди, ніж "Ліга".  

Наприклад, генерал пообіцяв скоротити кількість іноземців в країні з 12% до 4%.

Крім того, заявив, що хоче обговорити питання участі Італії в єврозоні. Ванначчі також запропонував відмовитися від "Зеленого курсу" ЄС, спрямованого на різке скорочення викидів вуглецю, та скасувати заборону на використання атомної енергії в Італії.

Серед першочергових пріоритетів політик назвав безпеку та оборону, пообіцявши нульову толерантність до злочинців та будівництво нових в'язниць.

Також серед поглядів генерала-політика – "природна сім’я", "християнська ідентичність", "недоторканість життя від зачаття до природної смерті" (тобто нетерпимість до питань абортів і евтаназії).

На додачу принципи "Національного майбутнього" заперечують термін "феміцид" (вбивство жінок за ознакою статі) та здобутки фемінізму.

"Сьогодні статистика показує, що в Італії рівень вбивств жінок, скоєних чоловіками, хлопцями, колишніми хлопцями та залицяльниками, є одним із найнижчих у світі. Навіть дані щодо домашнього насильства свідчать, що в таких країнах, як Італія та Греція, показники є значно нижчими, ніж у скандинавських країнах, де панує фемінізм та міф про рівність, що заперечує відмінності та особливості статей", – йдеться в програмі партії.

"Троянський кінь Росії"

Щодо війни Росії проти України позиція "Національного майбутнього" чітка і подібна до інших проросійських рухів у Європі: мовляв, постачання зброї лише затягує війну, а мир може принести тільки дипломатія. На думку партії, "в інтересах Італії – уникнути військової ескалації, зосередившись на дипломатії та захисті національної економіки, яка постраждала від санкцій". 

"… Ми, як країна, маємо вміти вести діалог з усіма можливими міжнародними партнерами. Згадаймо, наприклад, про важливість відновлення каналів зв’язку з Російською Федерацією задля зниження енергетичних витрат для наших сімей та підприємств, а також для захисту довгострокових інтересів Заходу в контексті прагнення Росії до зближення з Китаєм, яке було спровоковано злочинною політикою протистояння, що проводилось Європейським Союзом та адміністрацією Байдена", – вважають у партії Ванначчі.

І хоч сам Роберто Ванначчі заявляє, що він не є прихильником Путіна, а просто відстоює інтереси Італії, аналітики називають його троянським конем російського впливу в країні. 

Та його погляди лягають на підготовлений в італійському суспільстві ґрунт. 

Наприклад, нещодавній аналітичний звіт Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) підтвердив, що італійці схвально ставляться до відновлення імпорту російських газу та нафти.

Також Італія стала єдиною з 15 досліджених країн ECFR, де переважало негативне ставлення до надання військової допомоги Україні. Проти висловилися 58% опитаних, за – лише 28%.

Тим часом станом на кінець 2025 року Італія надала Україні військову допомогу на понад 3 млрд євро. Звісно, це менше, ніж, скажімо, Німеччина, яка допомогла на понад 15 млрд євро. Та все ж італійська підтримка України зберігається: Рим надав уже 12 пакетів військової допомоги Києву, зараз готує 13-й.

Коаліція з Мелоні?

Попри різке зростання рейтингів на початку, партія Ванначчі не претендує на те, щоби очолити італійську політику.

За останніми опитуваннями дослідницької групи SWG, які опублікувала 29 вересня La Reppublica, рейтинг "Національного майбутнього" поки припинив зростання. Зупинився на понад 8% і на четвертому місці серед партій.

Найбільшу популярність наразі зберігає партія Мелоні "Брати Італії", що входить до консервативної коаліції в уряді – за неї готові проголосувати понад 24% виборців. Її наздоганяє опозиційна Демократична партія на чолі з Еллі Шляйн – депутаткою з ліберальними поглядами – за яку готові віддати голоси майже 21%.

На третьому місці – "Рух 5 зірок" (Movimento 5 Stelle) з майже 13%, очолювана колишнім прем’єр-міністром Джузеппе Конте. Партію описують як популістську, яка тяжіє до лівого крила. Вона бореться за збільшення соцзахисту, підтримку малозабезпечених і теж вважає за необхідне скорочення військової допомоги Україні.

Щодо інших, то підтримка правоцентристської партії покійного Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє" (Forza Italia) опустилася до 6,9%. "Альянс зелених та лівих" досягає 6,6%, тоді як "Ліга" Маттео Сальвіні дещо втратила симпатії й зараз набирає 5,1%.

Тим часом на тлі зменшення солідарності з Україною серед італійців Джорджа Мелоні заявила, що не поступиться підтримкою України навіть заради політичних чи передвиборчих розрахунків.

"Коли ти називаєш себе патріотом, перше запитання, на яке ти маєш відповісти: чи здатний ти поставити Батьківщину вище за себе? Для мене за ці роки з виборчої точки зору було би вигідніше не підтримувати Україну. Та я підтримувала її не заради Києва, а заради Рима", – наголосила вона.

Втім, політсила Мелоні – чи не єдина в Італії чітко дотримується проукраїнських поглядів.

Наразі як праві, так і ліві партії декларують необхідність скоротити військову підтримку України та перейти до дипломатичного врегулювання війни.

Тим часом поява нового гравця – ультраправого Ванначчі – може відтягнути частину виборців у теперішньої правої коаліції на користь партії "Національне майбутнє".

І якщо на наступних виборах партії "Брати Італії", "Ліга" та "Вперед, Італіє" не отримають сукупно достатньо для створення більшості – саме партія Ванначчі може стати четвертим партнером.Таку думку уже висловлював заступник міністра закордонних справ від "Братів Італії" Едмондо Чіреллі.

Відповідно, є ризик – чи не стане питання підтримки Києва може стати розмінною монетою в майбутніх коаліційних переговорах.

І чи не здасться прихильниця України Джорджа Мелоні? Це стає питанням, на яке сьогодні вже немає відповіді.

Авторка: 

Ольга Романська, журналістка "Європейської правди"