До Дня учителя: харчування передусім і на роботу під «шахедами» - проблеми освітян у вересні

Цього року в багатьох гімназіях та ліцеях не планують урочистостей на День учителя. Кажуть: дай Боже в спокої завершити черговий робочий тиждень, дай Боже, щоби жовтень був не тяжчий за вересень, хоч на те мало сподівань. Початок 2026/2027 навчального року став для шкільних педагогів суцільним викликом і випробуванням на міцність. Які основні перешкоди доводиться долати в реаліях сьогодення - у матеріалі Коротко про.

Ота злополучна морквина

Першим серйозним випробуванням стали безоплатні гарячі обіди для школярів, які запровадили за державні субвенції. Якщо в минулі роки такі обіди готували переважно для початкової школи та пільгових категорій учнів, то з 1 вересня ними охопили всіх - від 1-го до 10-го класів. З перших же днів гуманітарна кампанія почала давати збої.

Все почалося з сирої морквини на «голому» шматку хліба, до якого додавався кубик запіканки. З гарячого був чай, трапеза завершувалася кількома сливами.  Це фото шкільного обіду в одному з ліцеїв у Чернівцях поширив військовий Віталій Олійник, і мережа вибухнула. «У в’язницях готують краще», - поширювалися обурені коментарі. І хоч помірковані громадяни зазначали, що харчовий баланс загалом дотримано, світлина викликала не тільки громадський осуд, а й переполох серед чиновників - від облдержадміністрації до апарату самого прем’єра Сергія Корецького. По всій країні були оголошені перевірки шкільного харчування, а за фактом тої морквини навіть порушена кримінальна справа щодо недотримання санітарних норм.

Виправдання адміністрації ліцею, що овоч не встигли потерти через велику кількість їдоків, потонули в дискусіях, чи повинна школа взагалі перейматися харчуванням і як це правильно має бути. Половина батьків виступали за те, щоби 60 гривень, виділені на учнівський ніс, віддавали у сім’ю, бо мама краще знає, що дати дитині. Половина відстоювала шкільні перекуси як надію, що діти не полюватимуть за хот-догами. Половина з цих половин скаржилася на «убогість» меню, інша половина лаяла батьків, які не привчили дітей до простої здорової їжі. І це не тільки на словах: Міносвіти оприлюднило контакти для відгуків про якість шкільного харчування.

Саме навчання відійшло на другий план. Школи зобов’язали публічно звітувати про виконання державної програми, фейсбук заряснів котлетами, макаронами, гречкою, половинками бананів. Директори жалілися, що перетворилися на керівників «харчувально-навчальних» закладів. Вчителі обурювалися, що змушені зриватися з уроків, аби накривати столи в кілька змін чи носити їжу в укриття, а ще й припрошувати дітей, щоб вони жували, і залагоджувати батьківські претензії.

«А в школі, бачте, трагедія. Усім однаковий обід дають. Уявляєте? І Петрику, і Васильку, і Марічці – однакова котлета. Ніякої поваги до індивідуальності. Один хоче піцу без цибулі, другий – суші без риби, третій – гамбургер без котлети, четвертий узагалі нічого не хоче, але щоб було смачно. А найбільше шкода вчителів. Колись учитель мав навчити дитину читати, писати, рахувати. Тепер він ще й офіціант, дієтолог, психолог і спеціаліст із переговорів», - іронічно змалював ситуацію директор ліцею на Рівненщині, поет і гуморист Василь Титечко.

- Програму можна гарно написати на папері і виділити гроші. Але коли доходить до закладу, де вона має реалізуватися, починаються реалії: комусь бракує кухарів, комусь - обладнання, а комусь всього до купи ще й коштів. У кожній школі своя унікальна ситуація. Хто отримав дотації із місцевих бюджетів або має підтримку з боку спонсорів, там і продукти нормальні закуплені, і кейтеринг можна замовити. Хто не отримав - той викручується в межах 60 гривень на учня і двома - це в оптимальному разі - працівниками їдальні, - підсумовує юрист громадської організації «Батьки SOS» Роман Бондаренко. - За все, що відбувається в школі, відповідає директор, але не завжди його вина в тому, що в тарілках у дітей.

Зараз емоції трохи стихають, але перевірки шкільних харчоблоків тривають, до 16 жовтня Державна служба якості освіти проводить опитування родин щодо якості продуктів та меню. За проміжними результатами 80,8% батьків повідомили, що їхні діти регулярно харчуються у школі, ще 14,9% - харчуються іноді. Втім, коментарі в соцмережах і фото свідчать про велику кількість відходів, які просто йдуть на смітник.

- Треба годувати тих дітей, які мають в цьому потребу і хочуть їсти. Якщо дитина не хоче їсти, то не треба на неї тратити державні гроші і псувати нерви директорам, учителям і кухарям, - висловила свою думку голова Одеської обласної організації профспілки працівників освіти Любов Корнійчук.

Питань більше, ніж відповідей

До уроків під час повітряних тривог столичні школи були готові, але режиму нон-стоп загрози ніхто не очікував. 13 вересня МОН оприлюднило методичні рекомендації щодо організації навчання в умовах воєнного стану, де пріоритетом визначено безпеку учнів та педагогів.

Однозначно і за «жовтого», і за «червоного» рівня всі учасники освітнього процесу мають перебувати в укриттях - в школі чи поза школою. І саме це породило більше питань, ніж відповідей. Як бути, коли тривога з 7-ї ранку і до обіду, а в школі не передбачене дистанційне навчання? Як при дистанційному переконатися, що дитина в укритті, а не в квартирі біля вікна? Що робити батькам з дитиною, коли тривога застала дорогою у школу? Як вести урок з підвалу без інтернету або метро?

- На початку вересня кожна школа на педраді визначала формат роботи залежно від місткості укриття. Ми обрали очний, бо можемо проводити уроки за розкладом, - розповідає директор гімназії №150 Юрій Гришко. - У нас в укритті для всіх вистачає місць. Є навіть умовне розмежування по класах. Без ширм чи перегородок, бо це заборонено правилами протипожежної безпеки, але обладнані сектори з учнівськими дошками, працює вентиляція.

Директор каже, що особисто він їде в школу, незалежно від того, є тривога чи немає. Так само  вчителі. Бо батьки теж приводять дітей на уроки під час тривог.

- Батькам треба на роботу, для них велика проблема залишити дитину в безпечному місці, особливо це стосується початкової школи. А наші умови вони знають, спокійні, що ми весь час на зв’язку. Самі можуть залишитися в укритті, щоб перечекати загрозу. Якби ми проводили уроки онлайн, то не мали б певності, що дитина в цей час знаходиться в укритті.

Невеличким школам, до яких належить і гімназія №150, легше вирішувати проблеми безпеки, ніж закладам із наповненням у тисячу учнів і більше. Батьки скаржаться, що діти не можуть засвоювати науку у підвалах, де через велику скупченість стоїть задуха, із меблів тільки лавочки і вчителі змушені перекрикувати один одного.

Ще більша проблема у шкіл, де немає підвалів, які б відповідали умовам сховищ. Наголос все одно робиться на очному навчанні, вчитель має вести підопічних до найближчого прихистку, а діти є діти, особливо підлітки. Як тільки вивели за двері школи, частина розбігається.

Суцільна непевність і щодо прав вчителів. «У моєму випадку директор вимагає, щоб я під час повітряної тривоги покинув безпечне місце, сів у транспорт і прямував до ліцею, щоб особисто перебувати там. Саме так було сьогодні. Я почав рух до ліцею, коли над головою працювала ППО та збивали «шахеди». Але в певний момент зупинився і повернувся до безпечного місця, тому що здоровий глузд переміг бюрократію», - написав Артем Перевозник із Крюківщинського ліцею «Лідер». І протилежна ситуація:  «Я класний керівник. Починається тривога до уроків. Пишу батькам і учням, що вони вдома і чекають на відбій. Ніяких уроків. Навіть дистанційних», - поділилися Ірина Маруна з Чернівців.

Про що нова петиція

- На превеликий жаль, ні уряд, ні ДСНС не розробили єдиного алгоритму щодо роботи шкільних закладів в умовах тривалих повітряних тривог, - каже юрист і психолог Лілія Орел. - Є лист Міністерства освіти, він розлогий, але, по суті, нічого не врегулював. Все покладено на заклади освіти з розрахунком на їх автономію. За фактом школярі нормально не навчаються, вчителі через тривоги не можуть дійти до роботи, і справді є такі школи, де від них вимагають, щоб за будь-яких обставин були на робочому місці, бо батьки приводять дітей.

Більше того, ці тривоги можуть вимушено подовжувати робочий день учителя.

- Якщо уроки закінчилися, але немає відбою і батьки не приходять, вчитель не має права відпускати дітей з укриття. А віддавати чи не віддавати дитину батькам - це питання теж не врегульоване. Якщо станеться щось трагічне, освітянина можуть визнати винуватим, - зазначає експерт.

Ще до початку навчального року у батьківських та освітянських спільнотах обговорювали потребу повернутися до дистанційного навчання. Принаймні в регіонах, де підвищена загроза ракетно-дронових атак. Це питання порушується і зараз. 26 вересня на сайті Кабінету міністрів зареєстрували петицію з вимогою перевести заклади загальної середньої освіти на дистанційну форму навчання або офіційно гарантувати батькам безумовне право обирати такий формат для своїх дітей. Подібний документ ще у вересні був оприлюднений на сайті КМДА.

За словами Лілії Орел, проти зміни формату не заперечують і вчителі.

- Принаймні ті, з ким я спілкуюся, не проти перейти на дистанційне, якщо буде бажання батьків. Дистанційне навчання підтримують здебільшого родини учнів середньої і старшої школи. Очне - батьки з початкової школи, бо там дітям потрібен «живий» учитель.

- Син повертається зі школи з головним болем через задуху в укритті та купою матеріалів, які має опанувати самостійно, - каже Катерина, мати 11-класника з Києва. - Наступного року нам здавати НМТ, і ми вже готуємо гроші на підготовку. Чомусь усім байдуже, де діти займатимуться з репетиторами, у якому підвалі чи не підвалі. Головне, щоб вони прийшли в школу і пообідали.

Води та їжі на 48 годин

Тим часом на школи чекає нове випробовування - підготовка до зими. 26 вересня Міносвіти опубліковало чергові рекомендації. Тепер - щодо забезпечення безперервного навчання в кризових ситуаціях. Школам, зокрема, рекомендовано:

• підготувати друковані навчальні матеріали на випадок відсутності електроенергії чи інтернету,
• передбачити асинхронний формат навчання (коли учні та вчителі взаємодіють із затримкою в часі),
• за потреби розглянути шестиденний навчальний тиждень або навчання у дві зміни,
• облаштувати укриття обладнанням і техзасобами для проведення занять.

Передбачено 5 рівнів реагування на блекнути залежно від їх тривалості: 

• "зелений" - до 2 годин: школа продовжує роботу з локальними обмеженнями,
• "жовтий" - від 2 до 6 годин: скорочені уроки,
• "помаранчевий" - від 6 до 24 годин: очно працюють енергонезалежні заклади, інші переходять на дистанційний або асинхронний формат,
• "червоний" - від 24 до 72 годин: навчання організовують на базі освітніх хабів та енергостійких закладів,
• понад 72 години: засновник затверджує тимчасову мережу освітніх хабів, а громада організовує закріплення учнів за ними або за школами, які продовжують працювати. Учням забезпечують консультації.

З розрахунку щонайменше на 48 годин школи мають сформувати запас питної та технічної води, харчових продуктів. Закладам з автономними котельнями рекомендовано забезпечити генератори або інші резервні джерела живлення.

«Чому директор школи має бути одночасно педагогом, кризовим менеджером, енергетиком, логістом, комендантом укриття, психологом, та ще й відповідальним за воду, продукти, тепло, генератори і стабільний зв'язок? Колись директор думав про розвиток школи. Тепер він думає, чи вистачить пального для генератора і де взяти воду на дві доби», - прокоментувала завдання директорка Наукового ліцею міжнародних відносин Університету митної справи та фінансів в Дніпрі Наталія Власова.