Наступні вибори пройдуть у стрічці соцмереж. Але готуватися до них треба вже зараз

Тема виборів під час війни в українських соцмережах схожа на морські хвилі. Припливи настають після чергової заяви з Вашингтона чи якогось із факапів Банкової або після слів політика, який щойно пішов у відставку, — і так само швидко настають відпливи. Тому коли мій колега Олексій Півторак узявся за своє дослідження, ми свідомо не прив’язувалися до останнього на той момент (великого) інфоприводу — відеозвернення ексміністра оборони Михайла Федорова. Нам хотілося побачити ширшу картину.

Для дослідження ми використали масив із понад 83 тисяч публікацій у телеграмі, X, тредсі, тіктоку з 1 січня 2025 до кінця серпня 2026 року з ключовим словом «вибори» та його похідними. Вибірка у 5000 дописів, яку Олексій детально проаналізував, показала, що лише у 23% дописів про вибори у соцмережах є чітка позиція (будь-яка, за чи проти) щодо проведення голосування під час активної фази бойових дій. Але заява Федорова 18 серпня обвалила частку нейтральних згадок до мінімуму за весь період дослідження. До того ж провідна частина дискусії (8 дописів із 10) стосувалася саме президентських виборів, а вибори до парламенту й місцеві вибори залишаються майже невидимими.

Спершу про позицію

Моя позиція однозначна: під час активних бойових дій провести вибори неможливо у жодному форматі. Голосування, проведене повністю через застосунок або онлайн, цього не змінює, навпаки, додає ще один вимір, інший тип викликів, до яких не готова, боюся, ні держава, ні українське суспільство.

Я не юрист і не фахівець із виборчого права, хоч і мав досвід роботи в кількох виборчих кампаніях у минулому. Сьогодні він відносно мало важить. Тож тут я згоден із позицією експерток, Ольги Айвазовської та Юлія Кириченко, які наголошують: демократичні вибори під час війни Україна провести не зможе, але готуватися до них треба вже сьогодні.

Народний депутат Микита Потураєв, який вважає вибори під час війни технічно можливими, визнає, що недовіра до їхніх результатів може розколоти суспільство. Олексій Кошель із Комітету виборців України називає компромісним орієнтиром парламентської робочої групи строк у приблизно шість місяців від моменту скасування воєнного стану до проведення голосування. Я б додав: не менш як шість, і лише за умови стійкого перемир’я без безпекових інцидентів. Погоджуюся з логікою щодо черговості виборів, запропонованою експертками: спершу парламентські вибори, потім президентські, потім місцеві. Тим показовіше, що у соцмережах, навпаки, майже вся увага прикута до президента.

Чому «пунктик» саме на президенті

Персоніфікована політична культура, що склалася в Україні, та роль верховного головнокомандувача — це очевидні пояснення, чому коли йдеться про вибори, всі тримають в голові думку про «зміну Президента». І наше дослідження ці причини називає. Я додам ще одне пояснення, суб’єктивне: після корупційних скандалів минулого й цього року, після зміни уряду, після того, що ми бачили, моніторячи реакцію соцмереж на відставку Михайла Федорова, складається відчуття подвійного цугцвангу. Ситуація lose-lose: з одного боку, в суспільства зараз немає легальних механізмів змінити чи ротувати владу. З іншого, якщо вдатися до аналогії з комп’ютерних ігор, влада, схоже, вже витратила всі «життя», кредит довіри на помилки й у рішеннях, і в комунікаціях вичерпано. А розділити відповідальність Володимиру Зеленському зараз уже ні з ким, адже Верховна Рада в кращому випадку «напівфункціональна» — і за результатами роботи, й у сприйнятті людей. Саме це живить маніпуляції, які Олексій знайшов серед найбільш тиражованих у соцмережах дописів, пов’язаних із темою виборів, хоч це і не якісь нові чи унікальні наративи: про «узурпацію влади», «концтабір» і «розміщення ТЦК біля кожної дільниці».

Наступні вибори пройдуть у тредс і тіктоці

Щодо телеграму ілюзій у мене немає. Опитування (наприклад, Socis, серпень 2026) показують: близько 70% українців називають телеграм джерелом щоденного отримання інформації. Десятки анонімних телеграм-каналів мають мільйонні аудиторії. Парламент поки не просунувся в питанні регулювання телеграму ні на йоту, і я не вірю, що до наступних виборів щось зміниться.

Тому працювати треба з тими, з ким діалог принаймні можливий, — із «цивілізованими» цифровими платформами: Meta (фейсбук, інстаграм, тредс), X (колишній твіттер) і ByteDance (тікток). В іншому нашому дослідженні, про реакцію на відставку Федорова, ми бачили, наскільки активними були дискусії у тредс, X і тіктоку. Звичайно, різні аудиторії сидітимуть у своїх бульбашках на різних платформах, але логіка впливу Росії, навіть якщо вона не впливатиме на вибори кінетично, буде схожою у різних соцмережах. Кремль впливатиме через FIMI-кампанії, дезінформацію, фейки, дипфейки та використовуватиме купу інших тактик, щоб якщо не завадити провести вибори, то принаймні поставити під сумнів їх результати.

Що можна і варто зробити вже зараз, так це на рівні держави та громадянського суспільства почати діалог із Meta, X і ByteDance щодо протоколів реагування на FIMI, атаки ботів і дипфейки у виборчий період. А після того, як буде відома дата виборів (з усіма застереженнями), домогтися від платформ, щоб, принаймні, офіційні акаунти ЦВК (які мають бути на всіх ключових платформах, так, у тіктоку також!), були захищені від атак, а їхні публікації мали посилену видимість.

Новий виборець сам себе не знайде

Наступні вибори будуть незвичними й за складом виборців. Голосуватимуть молоді люди, які подорослішали за роки ковіду й повномасштабного вторгнення та ще жодного разу не голосували, демобілізовані військові, переселенці, українці, які опинилися за кордоном, і не лише в ЄС. Щоб ніхто з них не став «виборцем другого сорту», за кордоном потрібна велика й розгалужена мережа дільниць, насамперед у державах, де українських біженців найбільше.

«Опора» проводила інформаційну кампанію з закликом перевірити свої дані в Державному реєстрі виборців. З боку держави ця історія досі працює досить «криво»: кабінет виборця на сайті ЦВК складно назвати дружнім до користувача, процедура перевірки може видати помилку навіть тим, хто голосував на виборах у 2019 році, й не кожен захоче повторити спробу кілька разів. Це може відлякати саме тих, кому така перевірка буде найпотрібнішою: тих, хто голосуватиме вперше, або тих, чий дім в окупації та фактична адреса прописки залишається на захоплених Росією землях, хто виїхав і зараз перебуває за кордоном і, ймовірно, голосуватиме з-за кордону. Швидко переробити інтерфейс, мабуть, не вийде, але це приклад, що комунікувати треба не лише серед експертної спільноти, а і на всіх можливих платформах (не втомлюся повторюватися і про тікток теж), хоча у самого ЦВК такого ресурсу наразі немає. Можливо, саме персоналізована комунікація переконає бодай ще якусь частину громадян узяти участь у перших повоєнних виборах, коли б не було оголошено про їх проведення.

Замість висновку

Хоч вибори й не на часі, доки тривають бойові дії, експерти радять готуватися до них уже зараз. Але, на мою думку, ключову роль для визначення дати виборів (окрім безпекового фактору) зіграє сприйняття суспільства. Значна частина обговорень і сприйняття формується завдяки стрічкам соцмереж, тому раджу прочитати дослідження Олексія Півторака повністю — щоб не «хитатися», коли хтось учергове запустить «хвилю» обговорень на тему виборів, щоб викликати у вас емоційну реакцію.