Санкції в обмін на політв'язнів. Яку гру задумала Росія?

Кремль відмовився від угоди, яку йому ще ніхто офіційно не пропонував. І відмовився так, що двері лишилися відчиненими. 29 вересня The Atlantic написав, що Трамп підтримав ідею свого посланця Джона Коула: Москва звільняє політвʼязнів, Вашингтон за це послаблює санкції. Чекати кінця війни для цього не обовʼязково.

Наступного дня Пєсков відповів, що «в такій постановці» питання не обговорювали, бо політвʼязнів у Росії немає. «Меморіал» нараховує їх 1826. І тут же Пєсков додав, що щодо обмінів спецслужби двох країн тримають регулярні контакти. Відкинули слово, а не торг.

Схему придумали не для Росії. Коул, колишній юрист Трампа, понад рік відпрацьовував її в Мінську. Якщо рахувати звільнених, результат вражає: близько 500 людей, серед них американці. У середині вересня Лукашенко відпустив ще 25, і США того ж дня зняли санкції з «Лакокраски» та «Беллесбумпрому». Але є й друга цифра. За даними «Вясни», в білоруських тюрмах досі 912 політвʼязнів.

Арешти тривають: адвокатові Віктора Бабарики нещодавно дали три роки. Тихановська вітає кожне звільнення і щоразу повторює просту річ: Лукашенко не хоче випускати всіх.

Так працює конвеєр. На вході арешт, який режиму нічого не коштує. На виході звільнення, за яке знімають санкції. Поки вхід відчинений, стрічка не зупиняється, і кожна відпущена партія тільки звільняє місце для наступної.

Для Мінська на цій стрічці їдуть калій, авіакомпанія, фарбовий завод. Для Москви в розмовах уже звучать нафта, дизель і рідкісноземельні метали. Один з учасників переговорів пояснив The Atlantic, на що розраховує команда Трампа: «Вони вірять у магію бізнесу. Думають, що якщо укласти ці угоди, росіяни не скотяться назад у мілітаризм».

Скотитися назад важко тому, хто з мілітаризму й не виходив. Росія воює сьогодні, і кожен долар, доданий до її нафтових доходів, піде в бюджет, з якого платять за «Шахеди». Дизель у цьому списку взагалі окремий сюжет: саме його наші дрони вибивають на російських НПЗ, і саме про нього Трамп просив Зеленського ще з середини вересня.

Зеленський відповів через того ж журналіста The Atlantic: Україна намагатиметься заблокувати будь-яке послаблення санкцій до кінця війни. І визнав, що вплинути на Вашингтон буде нелегко. Оцінка твереза: американські санкції знімає американський президент, і союзників він про це не питає.

Тільки тепер у Вашингтона є запобіжник, якого ще місяць тому не було. Закон Грема, підписаний 18 вересня, переписав указні санкції в статут. Відмовитися від них президент може, але лише надіславши Конгресу письмове обґрунтування, що це в національних інтересах США. Той самий Конгрес ухвалив закон 86 голосами проти 11 у Сенаті і 262 проти 159 у Палаті.

За місяць до виборів 3 листопада пояснювати йому, чому послаблення для Путіна відповідає інтересам Америки, означає дарувати опонентам готовий ролик. Чи наважиться адміністрація підписати такий папір до виборів, питання відкрите.

Сам Коул тим часом отримав нове призначення: Білий дім висунув його спецпосланцем із питань заручників. Посада якраз під конвеєр.

Звільнення кожної людини з російської тюрми – добра справа, і сперечатися з цим ніхто не буде. Для нас ця історія важлива механікою: якщо санкції почнуть мінятися на людей, у Кремля зʼявиться джерело послаблень, яке він сам поповнює арештами.

Тому наше завдання у Вашингтоні зараз одне: щоб кожне послаблення проходило через Конгрес і привʼязувалося до припинення вогню, а не до чергової партії звільнених.