Олена Кравець запустила книжковий рехаб і одразу потрапила у скандал через російську книжку

Зараз буде наша постійна рубрика «зірки та граблі». 

На сторіночках нашого токсичного видання ми не один раз і не двічі розповідали жалісливі історії про наших нещасних знаменитостей, яких цькують, булять, хейтять і знецінюють на кожнісінькому кроці їхнього стражденного життя. А вони ж ні в чому не винуваті. Вони ж усе роблять для країни, для перемоги, для патріотизму, для тепла, світла і добра. А дурноверхе українське суспільство до них чогось повсякчас має якісь претензії. 

Ось і знову на арені нашого цирку – Олена Кравець. Яка, відколи пішла у вільне плавання без «95 кварталу», встигла потрапити одразу у кілька колотнеч. Звісно, не зі своєї вини. То знялася у рекламі бренду нижньої білизни, який використав цитату військової Юлії Малої без її згоди. Цю цитату «за Юлію» говорила саме Олена. Тоді також бурхливо обговорювалося, чому за військових взагалі хтось має говорити. 

То встрягла у розбірки з приводу програми «Тихий вечір з Оленою Кравець», яка виходила на каналі «ДОМ» і фінансувалася з держбюджету у розмірі 27 мільйонів гривень. Оскільки наше видання спеціалізується на аналізі публічних комунікацій, мусимо відзначити, що реакції Олени на усі ці неприємні інциденти, зазвичай лише погіршували її репутацію, яка за часів «Кварталу» була доволі позитивною.

Зокрема тому, що наша сьогоднішня героїня вперто стоїть на позиції жертви, на яку несправедливо накинулися. Це одна з найбільш програшних позицій у роботі з аудиторією під час криз. Що там казати, Олена заперечує навіть те, що у сценках «95 кварталу» були російські наративи. 

Нині ж для Олени знову настав час скандалу, причому максимально по дурості та на рівному місці. Оголосила вона, значить, в інстаграмі про те, що запускає книжковий рехаб. Називається він «Читуни» і ось як авторка описує концепт і мету:

«Раніше я багато читала, але останніми роками книжки не завжди потрапляють у список моїх справ. Телефон, новини й "ще одне відео" часто перемагають, а тим часом на полиці зростає бібліотека непрочитаного.

Саме для тих, хто впізнав себе в описі вище, я створила ЧИТУНИ — книжковий рехаб для тих, хто хоче повернути читання у своє життя.

«Упродовж місяця в закритому Telegram-каналі ми читаємо разом одну книжку невеликими відрізками: я читаю вголос фрагменти й залишаю записи, а ви самостійно читаєте до наступної домовленої сторінки».

Ну, чудова ідея, скажете ви. Та й ми в «Антоніні» усіляко підтримуємо нові книжкові ініціативи, особливо зараз, коли наші видавництва так страждають через обстріли і потребують нашої підтримки. Клуб, до речі, платний, тому саму авторку учасниці теж будуть підтимувати.

Але є один маленький моментик. В матеріалах анонсу є фото, яке й викликало обговорювання – Олена тримає у руках книгу, дуже схожу на ті, які виходять у російській серії «Азбука классика». Пам'ятаєте, такі по три копійки у нас теж продавалися.

Господи милостивий, навіщо?

Обкладинка дуже схожа на «Нестерпну легкість буття», але із зміненими кольорами. Аби пасувало під образ, я так розумію. 

Ясна річ, понеслося. Комікеса Вєста Гунченко вважає, що це – репутаційний заліт. 

Один з улюбленців нашої редакції військовий Сергій Гнезділов не міг втриматися, аби не дофотошопити до ідеалу.

Ресторанний маркетолог, журналіст та письменник Всеволод Поліщук теж не зміг пройти повз. 

Зовсім недавно Всеволод писав про те, що підозрює Олександра Пономарьова у блокуванні його акаунту у Threads. Усе через критичний допис про його нову скандальну книжку. І у цьому письменника звинувачує одразу кілька людей, тому я сподіваюся бодай Олена Кравець не буде усіх банити. 

А, ні. Буде. Але, хвала богам, лише у своєму акаунті. Її у коментах почали запитувати, а що ж це робиться. Утім зі сторінки вони швидко видаляються. Бо усякий знає, якщо видалити коментарі із запитаннями, то запитання також зникнуть! 

Фото з цією книжкою також нині видалене з каруселі у дописі. Ну а на сайті самого книжкового рехабу вже маємо іншу фотку, яку явно пофіксив хтось із фантастичним талантом дизайнера. 

Рукавички Олени «попливли», а що ж до автора, то це вже не Мілан Кундера, а Кучанка. Так, просто одне слово. Знаменитий письменник Кучанка. 

Коротше, у Антоніни вашої розболілася від цього всього голова і вона негайно почала дзвонити Олені Кравець прямо по телефону у вечір п'ятниці. Подаю вам усю цю розмову повністю.

Олена Кравець: Дивіться, цій фотографії років 16 може, якщо не більше. Так, я її обробила в ШІ і мені хотілося… В мене немає фотографій з книжками. Якось так вийшло. Я обробила її в ШІ, бо вона була чорно-біла і так, там був Мілан Кундера. Я цього, чесно, навіть не помітила, бо тоді ж продавалися різні книжки, ми читали різні книжки. А зараз помітила, що це не дуже коректно, тому видалила її і замінила.

Антоніна: А скажіть, будь ласка, от просто з комунікаційної точки зору, ви коли це робили, хіба не розуміли, що багато людей також мають цю книжку, пам'ятають серію, впізнають її і почнеться скандал?

Олена Кравець: Ні, не помітила цього, не помітила. Мені здавалося, що сама ідея проєкту – просто повернутись до читання в такі не дуже спокійні часи. Взагалі, моя ось ця така, не знаю, спрямованість і повага до книжок, моя співпраця з видавництвами і бажання підтримати їх.

Я про це не думала, чесно скажу. Фотографії були зроблені за допомогою штучного інтелекту, тому що я робила все сама. Ідея прийшла раптово, випадково і захотілося почитати класні книжки і, можливо, таким чином підтримати людей. Тому, ну так, я тут не догледіла, але вже все виправила. Бо фото старе, як я вже сказала.

Антоніна: Так, фото я бачу вже немає. А ще скажіть, ви видаляєте коментарі, в яких люди запитують про це. Чому ви вирішили видаляти їх, а не просто пояснити так само, як мені зараз? 

Олена Кравець: Вони агресивні дуже, дуже агресивні. І я там все переробила, видалила її [фото з книгою, – Ред], звернула на них увагу. Ви знаєте, коли до мене в мій простір, умовно кажучи, приходять як додому, і не з повідомленням: "Олено, там певна помилка, зверніть увагу». А коли це нахрапом, то я не хочу витрачати час і енергію на пояснення. Я зробила висновки. Я прощаюся з людьми одразу, ну, одразу. Якщо вони одразу заходять в брудному, метафорично висловлюючись, взутті до мене, я видаляю одразу. 

Антоніна: Я просто читала деякі коментарі і особисто нічого не бачила брудного, користувачі просто писали, що це книжка російського видавництва, писали назву і все. Вони вас ніяк не обзивали, не казали, що ви якась там погана.

Олена Кравець: Ну, отакий в мене підхід. Я не розумію. Мені можна в особисті написати, мені можна все сказати нормально, людяно. А коли одразу, знаєте, з претензією з такою... Я не хочу витрачати час. Це дуже світлий проєкт, багато людей в нього прийшло. Ми завтра починаємо. 

Ідея проєкту, вона точно не про російську літературу і не про читання російською мовою. Просто це така помилка, знаєте, яку, ну, от таке відчуття, що іноді їх чекають просто. Чекають, щоб хтось там трошки схибив.

Антоніна: А скажіть, Олено, у вас є комунікаційник?

Олена Кравець: Нє-а. 

Антоніна: А ви не думали собі його найняти? Тому що у вас вже було занадто багато скандалів і майже всі, як мені здається…

Олена Кравець: Так, я розумію про що ви 

Антоніна: Ви, мені здається, просто постійно робите комунікаційні помилки.

Олена Кравець: Які саме? 

Антоніна: Ну от, наприклад, пам'ятаєте, був скандал із брендом «brabrabra».

Олена Кравець: Так, там не моя помилка.

Антоніна: Ну, але ви були причетні.

Олена Кравець: Моє обличчя було причетне. 

Антоніна: Але ж, бачите, для цього потрібні комунікаційники, щоб перевіряли, куди ви йдете. 

Олена Кравець: Так як комунікаційник може це перевірити? Ну, тобто, це не було погоджено і вийшло. Не було погоджено це зі мною, чи з моєю комунікаційницею – яке це має значення? Це просто не було погоджено і вийшло.

Ви ж розумієте, що завжди публічне обличчя, публічна людина, вона відповідає за помилки інших іноді. Тому дивіться, тут розумієте яка штука? В мене є моя внутрішня правда. І є моя внутрішня чесність. Я не порушую закон. От просто не порушую закон. Тому можу відповісти за будь-яку, як ви називаєте, скандальну ситуацію.

Антоніна: Тобто тут я зрозуміла, що ви покладаєте на себе відповідальність? 

Олена Кравець: Звісно. 

Антоніна: І погоджуєтесь, що зробили помилку? 

Олена Кравець: Саме де? В чому? 

Антоніна: Ну, в анонсі цього читацького клубу. 

Олена Кравець: Так, звісно, звісно. І виправила її. 

Антоніна: Але чи погоджуєтесь на репутаційні ризики, які ви зараз несете?

Олена Кравець: А знаєте, що треба робити, щоб не нести ризиків сьогодні в Україні?

Антоніна: Мати комунікаційника і думати перед тим, що робите? 

Олена Кравець: Треба не робити нічого. Нічого треба не робити, нічого не створювати не помилятися, не пробувати – нічого не робити. От коли ти нічого не робиш, у тебе немає репутаційних ризиків.

Комунікаційники, хоч три піарника, хоч агенція – вони будуть все потім вигрібати. Треба не робити нічого просто. Ну от нічого, ну просто нічого не давати, не пробувати, ні в чому себе не тестувати. І от тоді буде зашибісь.

Ох, складні у мене емоції після цієї короткої розмови, скажу я вам. З одного боку – дуже підтримую ідею Celebrating mistakes, коли помилки сприймаються не як приниження, а як досвід, коли людина розуміє, що зробити щось неправильно – це ок. Ну, в певних межах, звісно. На помилках ми вчимося, розвиваємося, створюємо щось нове. 

І ця ідея виховує також вчасне й легке визнавання цих помилок. Якщо ж ми говоримо про публічні комунікації, то важливість такої філософії зростає врази. І ви самі можете простежити те, про що ми тут постійно пишемо, – публічна людина, яка потрапила у скандал через свою помилку і одразу виходить її щиро визнати й пояснити, зазвичай отримує позитивні реакції та розуміння. Тут лиш головне все не зіпсувати й не перейти на звинувачення, газлайтинг та виправдовування із серії «а ви бачили скільки я доначу?!». 

З іншого боку – Олена, на жаль, так не зробила. Не помітити російську книжку у наш час, коли майже все російське викликає ненависть, – це треба постаратися. Але, ок, ваша авторка теж часом може таке не догледіти, що хай бог милує. Але ж можна було після перших коментів не видаляти їх, а навпаки – дружньо відповісти, подякувати людям за уважність і пообіцяти все видалити. Тим паче, що особисто я агресивних, хамських коментарів справді не бачила. 

А тепер от маєш, як казав один з героїв Винниченка. 

До речі, стосовно такої реакції Олени на мінімально критичні коментарі. У шоу «95 кварталу» роками лунали (і продовжують це робити) жарти на межі фолу – коміки доволі жорстко висміювали різних людей, зокрема за зовнішність, насміхалися із дикції Луценка та Парубія, їм було весело, коли згорів будинок Гонтаревої, часто це було політично мотивовано. Напевне, було б справедливо, аби ці люди приймали такі ж різкі наїзди і на свою адресу. Але усе відбувається рівно навпаки – вони, схоже, прагнуть жити у затишній бульбашці, а навіть недостатньо ніжні вказівки на помилки сприймати як хамство і бруд. Ось такі подвійні стандарти, якими грішить доволі багато людей. 

Ну а наприкінці нагадаю, що хороші піарники намагаються не допустити скандалів, аби їх потім не тушити.