Страх і бізнес з Путіним: чому Європа та США просто спостерігають, як Росія добиває Україну

Поки західні медіа наввипередки пишуть, що Путін готується до затяжної війни проти України й накопичує тисячі ракет, щоб знову спробувати залишити українців без світла, тепла та води цієї зими, союзники та партнери України заклякли чи-то в очікуванні, чи-то від страху.

Кадри російських ударів по мостам у Києві, які зʼєднують лівий та правий береги Дніпра, за останні дні розлетілися по всім соціальним мережам. Проте суттєвої допомоги в посиленні нашої ППО, щоб Україна мала змогу збивати ворожі реактивні шахеди, ми не бачимо ні від США, ні від Європи.

Про причини ТСН.ua розпитав у Марії Золкиної, голови «Регіональної безпеки та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», асоційованої дослідниці LSE Ideas, головного аналітичного центру з питань зовнішньої політики при Лондонській школі економіки.

Business as usual: санкцій проти Росії не буде

Марія Золкіна підкреслює, що основна причина, з якої США не вживають санкційного чи тарифного тиску ні на Росію, ні на її партнерів — Китай, Індію, Туреччину, Угорщину (тих, хто наповнює російський бюджет, купуючи російські енергонерсурси) — в оптиці цього Білого дому Росія є партнером, з яким бажано раніше, ніж пізніше, відновлювати бізнес.

І ця бізнесова логіка за півтора роки дипломатії Трампа не стала менш важливою, ніж була на самому початку. Змінився формат, в якому США хочуть добитися цього відновлення бізнесу з РФ.

«Якщо спочатку американці вели переговори про політичні умови завершення війни, підготовку до пом’якшення санкцій і відновлення бізнесу, то зараз стало зрозуміло, що укласти пакетну політичну домовленість неможливо. Для відновлення бізнесу з РФ доведеться шукати інші аргументи, щоб навіть такій нігілістичній команді Трампа було можливо показати, на основі чого вони раптом без мирної домовленості, режиму припинення вогню починають з Росією якось контактувати по бізнесових питаннях і, відповідно, послаблюють для цього санкції», — говорить експертка.

Саме тому виплила на поверхню «білоруська схема» — можливість послаблення певної частини санкцій за згоду Росії відпустити людей, які засуджені і перебувають в російських в’язницях.

Тобто, як наголошує Марія Золкіна, головна причина для американців, з якої вони не вживають жодних заходів проти Росії, — вони не мають на меті підвищувати напругу з росіянами, добиватися сталого миру, який би дійсно позбавляв Росію варіантів застосування сили. Їх ці деталі просто не цікавлять. Натомість їх цікавить бізнес з росіянами. Вони зацікавлені в послабленні санкцій, відновленні економічних звʼязків з Росією, що Росія їм може запропонувати по енергоресурсах, мінеральних добривах, проєктах в Арктиці тощо. Тому «закону Грема-Блюменталя» застосовано не буде ні щодо Росії, ні щодо покупців російських енергоресурсів.

Страх війни з Росією: Європа не дає Україні зброю

Причини, з яких Європа не застосовує заходів, потрібних, щоб зупинити Путіна, за словами Марії Золкіної, інші. Вони також вкорінені в оптику сприйняття Росії. Але ними керують не бізнес інтереси, а страх перед повномасштабною війною з РФ, що вона почнеться раніше, ніж Європа буде до цього готова.

Тому Європою зараз керує неправильна мотивація — створювати менше приводів для звинувачення їх у провокуванні Росії, які б вона могла використати для розвʼязання якоїсь кампанії проти одного з членів ЄС чи НАТО в Європі.

«Ми бачимо цей страх і бажання відтермінувати війну в Європі, яка вважається вже неминучою. Питання лише часу, коли вона почнеться. І їхня задача зараз — не рятувати Україну від цієї смертоносної тактики по знищенню українських міст, чим зараз займається Путін, а врятувати себе від передчасного початку військової кампанії Росії проти країн Європи», — вважає Марія Золкіна.

Експертка нагадує, що в червні Кільський інститут опублікував дослідження про темпи європейського переозброєння — виробництва та строків поставок замовленої військової техніки. Найменший строк фактичної готовності основної частки такої зброї, якщо брати Німеччину, Британію та Польщу, — це 2-3 роки. Тобто, вони планували виконати ці замовлення під 2030 рік, який скрізь фігурує як час потенційного зіткнення Росії з НАТО.

«Але Росія навряд чи чекатиме 2030 чи 2035 року, щоб вдарити по якійсь із країн Альянсу, зважаючи на дронові атаки в Німеччині, провокації у Польщі тощо. Тож Європа хоче відтермінувати початок військової кампанії Росії проти країн НАТО. Тому вона не може зважитися на застосування наявних у неї трьох основних інструментів», — зауважує дослідниця.

По-перше, треба нарешті дати Росії ляпас з експропріацією понад 200 мільярдів євро її заморожених активів.

По-друге, важливо заблокувати рух танкерів з російською нафтою через Балтійське море, в тому числі територіальними водами вздовж берегів Північної Європи. Цей крок реально би кинув зашморг на шию росіянам.

По-третє, звичайно, треба посилювати українську ППО. На жаль, відкритих даних немає щодо кількості та темпів поставок. Але збивати реактивні шахеди, якими Росія бʼє по Києву, не обов’язково винятково ракетами до Patriot, з якими дійсно велика біда. Проте є інші засоби та комплекси, які має Європа.

«Чому вони зараз не поставляються в якихось притомних кількостях Україні? Окрім як страхом, що вже в найближчі місяці вони знадобляться Німеччині, Польщі та іншим, я пояснити не можу. Вони не вміють користуватися цими засобами так вміло, як Україна, відповідно, вони хочуть взяти кількістю. Чи можемо ми на це вплинути? Навряд чи. Це питання ірраціонального сприйняття — вони бояться війни з РФ», — підсумовує Марія Золкіна.