"Це підготовка до вторгнення в країни Балтії": інтерв'ю Лариси Волошиної про плани Путіна та ядерні погрози

Росія знову посилює ядерну риторику на тлі розмов про можливу загрозу країнам Балтії, однак за цими погрозами можуть стояти значно ширші плани Кремля. Журналістка і психологиня Лариса Волошина в інтерв'ю 24 Каналу проаналізувала, навіщо Володимир Путін знову використовує тему ядерної зброї та який сценарій Росія може готувати щодо Балтії.

Вона пояснила, чому Москва може робити ставку не на пряме вторгнення, а на гібридні операції, диверсантів і спроби дестабілізації зсередини. Окремо експертка розібрала, чи здатна Росія повернутися до міжнародної політики через економічні домовленості зі США та що заважає скасуванню санкцій.

Погрози Калінінграду і країнам Балтії

Путін знову говорить про те, що Росія нібито не хотіла і не починала війну. Він повторює стару риторику: мовляв, не треба було нас провокувати. Тобто риторика не нова, але подача вже інша?

Очевидно, що нинішні погрози ядерною зброєю через Калінінград пов’язані з розмовами про те, що у випадку нападу на країни Балтії цей регіон можуть "відрізати". Але давайте згадаємо, звідки взагалі взялася ця тема.

Росія демонструє підготовку до вторгнення в країни Балтії. У відповідь Британія заявила, що в разі нападу країни альянсу будуть захищати Балтію, а Калінінград першим постраждає. І ось у відповідь Путін каже: якщо ви відріжете Калінград, ми застосуємо ядерну зброю.

Але чому ми чуємо це тільки як відповідь на Калінінград, а не як щось про сам напад на країни Балтії? Бо сам Калінінград тут – це реакція на балтійський напрямок. І коли Путін говорить про "наші історичні землі", то він фактично вже переходить до претензій на країни Балтії.

Нагадаю, на території України ніяких російських баз немає. Але якщо він говорить про "історичні землі", то в його логіці можна знайти і Курляндію, і ті землі, які колись належали Російській імперії, зокрема й Варшаву. Тобто він уже намацує претензію не лише на Україну, а на ширший простір Східної Європи.

Безумовно, ми бачимо і відповідь Марка Рютте, який каже, що рівень небезпеки суттєво не змінюється. Тобто всі ці приготування – це лякалки. На сьогодні Путін не наважився застосувати ядерну зброю проти України, яка не є захищеною, то він точно не наважиться робити це там, де отримає відповідь.

Інтерв'ю Лариси Волошиної про агресивну політику Росії: відео

Тим більше, що ми знаємо: Пекін категорично проти такого сценарію. А це означало б, що Путін залишився б взагалі без будь-якої допомоги, а довго війну в такому разі він не витримає.

Мені взагалі здається, що вся ця риторика адресована його внутрішній аудиторії. У путінських колах зараз дуже багато говорять про превентивний ядерний удар. І він відповідає не Заходу, який і так усе розуміє, а своїм поплічникам, яких він збирається далі "ощипувати", щоб продовжувати війну.

Превентивний ядерний удар як елемент кремлівської пропаганди

У путінських колах зараз постійно лунає тема превентивного ядерного удару. Здається, знову говорили з Карагановим, і він заявив, що радий, що його чують щодо превентивного удару, а Лавров на Генасамблеї ООН заговорив про швидку війну з Європою.

Але Путін говорить про ядерну зброю лише тоді, коли в нього вже немає інших способів впливу. І тут виникає питання: чому зараз знову так активно витягують на поверхню ядерну риторику?

Я думаю, що це підготовка до вторгнення в країни Балтії. Причому вторгнення не класичного, а перманентного, гібридного. Саме про це говорять і данська розвідка, і американська розвідка, і звіти самих країн Балтії. Найбільша загроза – це спроба зробити вигляд, що там є якісь російськомовні, яких нібито "притісняють", вони повстають, а потім з’являються якісь "Гіркіни" та інші персонажі, які "випадково" знаходять зброю, дрони або щось подібне в штольнях.

Саме такий сценарій розвідки вважають найбільш вірогідним. І тут постає головне питання: що робити, якщо у відповідь тебе не збираються терпіти і не збираються гратися у вигадані "народні республіки"?

Путін намагається пояснити країнам Балтії й Заходу: "Не смійте нам заважати, навіть якщо ми рушимо на ваші території". Але він не збирається переходити до ядерного удару. Суть у тому, що до цього і не дійде.

Треба розуміти, що ядерна зброя не застосовується так просто. Для неї потрібні випробування, перенаправлення, підготовка. Вона не лежить поруч із пусковими установками, і якщо Марк Рютте каже, що рівень загрози не підвищується, це означає, що жодної реальної підготовки до ядерного удару немає. Це лише слова, а Путін цими словами намагається налякати. Але ніхто не лякається – і ми це бачимо.

Європа вже реагує. Фінляндія заявила, що припиняє пускати російських туристів, які їдуть "на рибалочку" без вудочок. Країни Балтії припинили транзит зерна з Росії та Білорусі, згорнули видачу частини ліцензій, пов’язаних із російськими біженцями, і готують евакуацію районів, що межують із Росією.

Якщо згадати, як усе відбувалося на Донбасі, то там росіяни користувалися хаосом і наявністю місцевих колаборантів. Але уявіть собі, що приходять 50 бойовиків, а там немає ні місцевої поліції, ні регіоналів, які б кричали: "Наші ребята!". Там є армія, і тому довго вони б не прожили.

Саме тому країни Балтії зараз готуються, блокують, висилають, прибирають зайве населення з прикордонних територій, щоб не допустити псевдоколаборації й імітації "народних республік". Це єдиний сценарій, який Росії нині доступний.

Просто рушити танками вони не можуть. У них проблема на українському фронті, у них сиплеться ситуація вже і в районі Сум. Нема кого знімати з фронту.

Як країни Балтії можуть реагувати на агресію Росії

А от запуск безпілотників, тих самих реактивних дронів, мені здається, Європі буде складніше відбивати?

Ну як? Пустили дрони, вони прилетіли, щось підірвали, всі зняли відео, всі плачуть, кричать, що вони хочуть. Ми ж це вже проживали.

Але якщо армія по землі не йде, то через тиждень люди оговтуються, виходять з укриттів і йдуть бити морди. Ми ж знаємо, як це було у нас. Ми пам’ятаємо і перші дні паніки, і реакцію після неї.

То чому ви думаєте, що країни Балтії, які чудово знають, що таке російське вторгнення, які пам’ятають табори, і які, попри скромні бюджети, дуже багато спонсорують Україну, не знайдуть у собі сили дати відсіч?

У Росії просто немає достатньо сил. Вони не можуть зняти армію з фронту, бо фронт сиплеться. Тому й робиться ставка на диверсантів, на гібридну війну, на людей, які будуть імітувати місцевих мешканців.

Ми пам’ятаємо історії, як із Білгорода приїжджали люди, захоплювали наші будинки під виглядом місцевих мешканців, а потім їх клали мордою в підлогу. На цьому все закінчувалося.

Путін зараз намагається зупинити країни Балтії погрозами: не смійте, бо інакше ми вдаримо ядерною зброєю. Але це не про реальний удар. Це про спробу захопити землю іншим способом, якщо солдатами не виходить – тоді диверсантами.

Самі по собі дрони – це не той інструмент, яким можна зламати Європу. Ми в Києві живемо під масованими атаками, і при цьому продовжуємо жити: ходимо, п’ємо каву, зустрічаємося, лаємося, коли десь щось гримить. Те саме робить Харків.

Організувати удари аналогічного рівня по ще одній, двох чи трьох країнах Росія не може – у них немає для цього сил, немає виробництва в такій кількості.

Українці, до речі, теж у свій час зібралися з переляку. Було тихо, "АТО іде", війна називалася не війною, а потім раптом люди штурмували військкомати і кричали: "Дайте автомат, піду вбивать".

Чому так не може бути в країнах Балтії? Ще як може. Але російський сценарій там буде інший: не армія в півтора мільйона, а кілька десятків диверсантів, які імітуватимуть місцевих мешканців. І таких просто пустять у розхід.

У Путіна є звичка: коли він щось планує, то намагається втілити цей сценарій. Він ніби має план, але цей план уже летить шкереберть, а він цього ще не розуміє. Тому якщо він нападе, це буде його кінець.

Війна з країнами Балтії означатиме для нього величезний ризик, а НАТО і так не збирається чекати 90 днів на роздуми, коли йдеться про безпеку Європи.

Більше того, Британія вже заявила про ядерний щит для дев’яти країн, які межують із Росією. Це вже альянси поза межами НАТО, і вони створюються саме для взаємного захисту.

Чи може Росія повернутися в міжнародну політику через бізнес із США

Зараз дуже багато говорить Пісков про можливі міжнародні зустрічі Путіна, зокрема про те, що готуються зустрічі з Сі Цзіньпіном на полях саміту АТЕС. І нібито американці теж говорять, що можна торгувати з Росією ще до завершення війни. Як ви бачите цю загрозу? Чи може Росія знову стати "рукопожатною" в дипломатичному контексті?

Для того щоб вести бізнес із американцями, треба зняти санкції. А американські санкції прямо забороняють інвестиції, співпрацю в енергетичній і фінансовій сферах. Російські банки в Америці заблоковані, перекинути гроші – це вже злочин.

Щоб зняти санкції, є процедура їх скасування. Президент США має довести, що війна проти України припинилася. Закон CAATSA, ухвалений у 2017 році, і зараз закон Грема чітко кажуть: президент США подає до Конгресу заявку на зняття санкцій і протягом 30 днів має надати докази, що агресія Росії припинилася. Він також має представити мирний договір, підписаний чинним українським урядом. А мирного договору у Трампа немає і не буде.

Путін пропонує йому: "Ось тут трильйон, тут трильйон, тут трильйон, давай бізнес, але змусь українців підписати мирну угоду". Трамп мечеться і каже: "Дайте мені кілька російських політв’язнів, а я скасую частину санкцій".

Але Путіна це не влаштовує, бо Трамп може відмінити тільки ті санкції, які прямо підпадають під окремі механізми. Він не може скасувати санкції за воєнну агресію просто в обмін на політв'язнів – це буде прямим порушенням закону.

Трамп може лише частково блокувати санкції, саботувати їх виконання або видавати ліцензії на роботу окремим компаніям чи особам, апелюючи до національної безпеки США. Але навіть це – складна процедура, і знову ж таки рішення проходить через Конгрес.

Тобто сам по собі Трамп не може нічого. Те, що він міг зробити для Путіна, він уже зробив, зокрема демонтуючи в Міністерстві юстиції підрозділ, який займався санкціями.

Європейські санкції теж не відміняються, поки не припиниться агресія проти України. Там ще й окремо прописано відновлення територіальної цілісності України.

Операція "Вівальді" і російські втрати

Ведуча: Путін дуже любить міряти все ситуацією на землі. Зараз третій армійський корпус заявив про завершення третього етапу операції "Вівальді", взяли в заручники 250 російських полонених, триває їхній допит. Водночас Росія продовжує бити по Києву, Київській області, Чернігівщині, Одещині та інших регіонах реактивними безпілотниками. Як ви оцінюєте ситуацію на лінії бойового зіткнення?

Путін, звичайно, блефує. Але ситуація явно покращується. Ми перехоплюємо балістику, ті ж самі "Онікси". І це не тільки "Петріоти". Десь, можливо, ми знайшли і інші засоби.

Під час операції "Вівальді" російські військові здавалися в полон / скриншот

У останньому пакеті від США були так звані С-300 clone – ракети для С-300 з американськими компонентами, які випускають спеціально для нас. Це не Patriot. Але через те, що там західні компоненти, така зброя може перехоплювати балістику.

Плюс ми бачимо, що реактивні дрони теж перехоплюються. І на російському боці починаються істерики: сьогодні у сльозах була Кашеварова, яка розповідала про нібито небачений рій українських реактивних дронів зі швидкістю 800 км/год.

Я нагадаю: російські реактивні дрони летять зі швидкістю 500 км/год. І взагалі Україна першою придумала реактивні дрони – наші "Паляниця", "Барс" та інші працюють уже багато місяців і навіть років.

Проблема була в тому, що їх не можна було масштабувати. Ще одна проблема – в матеріалах. Європейці, які оплачують виробництво нашої зброї, ставлять умову: там має бути мінімум китайських компонентів. Росія ж робить свої реактивні дрони на дешевих китайських двигунах. Ми могли б купити те саме в Китаї, але тоді європейці не оплатять виробництво.

Я так розумію, що зараз із цього приводу ідуть торги з Європою, і їм пояснюють, що вони не справляються з постачанням двигунів у потрібній кількості.

Тобто з одного боку наші дрони літають, ми їх накопичуємо, і росіяни це відчувають. З іншого боку, у нас є протидронові компоненти, яких у росіян немає і не буде ще роки три. Вони тільки-но допетрали до свого "Герань-5", а наша "Паляниця" існує вже кілька років. Коли вони нарешті дійдуть до перехоплювачів, ми вже встигнемо спалити їм всю Москву.

На тлі того, що відбувається, і нестачі зброї Україна зараз отримала дуже залізобетонні підстави переглянути ті обмеження, які були на нас накладені. І це може суттєво збільшити обсяг того, що ми виробляємо, і того, що Росія перехоплювати не може.

Тут із усіх компонентів спостерігаються дуже позитивні речі. Київ, зрештою, перебуває в зовсім іншому стані, ніж Нікополь, Запоріжжя, Суми, Херсон чи Одеса. Так, по Одесі летіли КАБи, а тут – дрони. Це неприємно, дратує, треба ховатися, і це дуже не окей. Але це все ж не те, що вони влаштовують нашим містам на інших напрямках.

Коли Путін говорить про "реалії на землі", треба розуміти, що в міжнародному праві це означає зовсім інше. Це категорія, яка фіксується мирною угодою між країнами, що воювали. Мирна угода фіналізує війну і засвідчує територіальні реалії на землі, які склалися внаслідок збройної агресії.

Іншими словами, дві країни, які воювали, мають засвідчити нові кордони. Путіну ж насправді байдуже, хто там наступає, а хто відступає: він уже записав Запоріжжя, Херсон і все це до своєї конституції й хоче, щоб ми це засвідчили як російську територію.

Тому те, що ми наступаємо, – це не про те, щоб Путін зупинився по лінії зіткнення. Він не може і не хоче цього робити. Ми звільняємо свої території, тому що можемо, і я сподіваюся, що ця тенденція буде тільки посилюватися.