Малина та ожина будуть усипані ягодами: що додають у лунку восени

Ви дізнаєтеся:

• Навіщо сипати мікоризу на дно ями під ягідні кущі
• Чому восени препарат приживається найкраще
• Які добрива руйнують симбіоз рослини з грибом

Ягідні кущі, висаджені восени без мікоризного препарату, ризикують не пережити безсніжну морозну зиму: у малини, ожини та лохини американської корінь поверхневий і щільний, тож у спеку він погано тягне воду, а в холоди - промерзає. Внесення грибної вакцини безпосередньо на дно посадкової ями є одноразовою інвестицією на весь термін життя рослини, повідомляє WP Dom.

Ідеться про симбіоз коріння з ґрунтовими грибами, який у дикій природі виникає сам по собі - саме тому під певними породами дерев у лісі ростуть маслюки, підберезники та білі гриби. На присадибних ділянках, де землю регулярно перекопують і обробляють хімією, корисних спор зазвичай просто немає.

Гіфи проникають у найдрібніші мікротріщини ґрунту, недоступні самій рослині, і транспортують у її клітини вологу та важкозасвоювані мінерали - передусім фосфор, калій і азот. Натомість кущ віддає грибу вуглеводи, вироблені під час фотосинтезу.

Окремий випадок - лохина американська, яка позбавлена кореневих волосків і тому вкрай безпорадна у добуванні живлення.

"У природі вересові взагалі не здатні нормально функціонувати без ерикоїдної мікоризи", - йдеться в матеріалі видання.

Чому вікно для процедури зачиняється в жовтні

Терміни тут мають вирішальне значення, і пізня осінь для щеплення вже не підходить. Земля після літа ще зберігає потрібну температуру, тож спори встигають прорости та інтегруватися у тканини коренів, а часті дощі й менше випаровування захищають молоду грибницю від пересихання, яке для неї згубне.

Є й зимовий аргумент. Щеплений кущ встигає набрати стійкості до приходу приморозків і надалі отримує захист від так званої фізіологічної посухи - стану, коли замерзлий ґрунт блокує подачу води, тоді як пагони на морозному вітрі продовжують її втрачати.

Техніка внесення залежить від форми препарату - порошку, гранул, рідини чи гелю, але принцип єдиний: грибниця має фізично торкнутися живого коріння. Яму копають удвічі ширшою за земляну грудку, на дно висипають 1-2 ложки засобу або ж занурюють кореневий ком у розчин, після чого рослину рясно поливають - саме волога запускає проростання спор.

Не варто забувати й про агрофон: лохина потребує винятково кислого торфу з pH 3,5-4,5, тоді як малині підходить родючий водопроникний ґрунт із pH 5,5-6,5. Зверху підкладку мульчують сосновою корою чи тирсою.

Що здатне знищити грибницю

Мікориза - це живі організми, тож перекреслити весь ефект можна одним необережним рухом. Головним ризиком видання називає хімічний захист від хвороб.

"Обприскування або поливання фунгіцидами вб'ють корисні мікоризні гриби. Щонайменше 2-3 місяці після внесення уникайте будь-яких протигрибкових препаратів у зоні коріння", - застерігають автори публікації.

Другий фактор ризику - надмірна підгодівля. Велика доза легкозасвоюваних мінеральних добрив, передусім фосфорних, фактично "розбещує" рослину: вона припиняє співпрацю з грибом, і симбіоз згасає. Восени від азотних підживлень радять відмовитися повністю.

Помилкою є й універсальний препарат: лохині потрібна ерикоїдна (вересова) мікориза, малині - арбускулярна, і підміна одного типу іншим бажаного результату не дасть. Також грибниця швидко гине, якщо її нанесли на пересушене коріння та залишили під прямим сонцем.

Для вже висаджених кущів ситуація не безнадійна - рідку форму препарату вводять у кореневу зону через глибокі проколи в землі.