Не зробити з оцінки вирок: як у швейцарських школах визначають, що насправді знає дитина

Від редакції: В Україні не вщухають дискусії про те, як і за що оцінювати школярів у НУШ. Оцінка має бути «калькулятором, що враховує лише кількість помилок і середній бал у семестрі», чи все ж таки конкретно описувати, що учень вже вміє, у чому в нього помітний прогрес, а над чим ще треба працювати? Цікаво, як з цим дають раду в інших країнах? Українська вчителька Мирослава Косар, яка зараз викладає у швейцарській школі, розповідає, як ставлять оцінки там. 

У Швейцарії правила шкільного оцінювання залежать від кантону. У більшості дітям починають ставити оцінки за 6-бальною шкалою вже з 2-го класу з основних предметів (математика, рідна мова та NMG — предмет, який дещо перегукується з «Я досліджую світ»). Як підраховують підсумковий середній бал для переходу до наступного класу, вирішують також на рівні кантону.

Однак є й спільні принципи щодо оцінювання.

Щоденника немає

Звичного нам паперового щоденника, куди вчитель ставить оцінки, а батьки розписуються раз на тиждень, — тут немає. Натомість батьки підписують контрольні роботи, які дитина несе додому і має повернути наступного дня з підписом.

Як і в Україні, результати контрольних учитель вносить до електронного журналу, у якому автоматично підраховується поточний середній бал, але не лише за контрольні роботи, а й за усні відповіді, презентації, письмові роботи тощо.

Шкала оцінювання є незвичною для української школи: 6 — найвища оцінка, а 1 — найнижча. Четвірка означає, що дитина загалом впоралася із завданням.

Контрольна робота — з переліком цілей

Коли вчитель планує контрольну роботу, він має чітко визначені цілі: що саме потрібно перевірити. А у Швейцарії ці цілі знають і учень, і батьки: вони записані на аркуші із завданнями контрольної одразу на початку роботи. При цьому завдання перевірної роботи обов'язково мають збігатися з цими конкретними цілями. Наприклад, не може бути цілі «вивчити тему „Дроби“», — адже це надто загальне формулювання. Натомість навчальна ціль описує, що саме учень повинен уміти зробити з дробами.

Також цілі публікують на шкільному сайті та роздають на початку чверті. Це дуже важливий момент під час підготовки до контрольної роботи, завдяки такому підходу оцінювання стає зрозумілішим: учень знає, чого від нього очікують і за що саме виставлятимуть оцінку.

Не у всіх учнів однакові умови на контрольній

Під час контрольної роботи всі учні мають показати свої знання. Але це не означає, що умови для кожного завжди будуть однаковими.

Діти з особливими освітніми потребами можуть отримати більше часу на виконання завдання. Їм можуть дозволити писати контрольну в окремому приміщенні, користуватися більшим шрифтом або отримати іншу потрібну допомогу.

Часто, якщо дитині важко дається контрольна робота, вчителі можуть дозволити користуватися підручними засобами (наприклад, таблицею множення), але під час оцінювання бал знижують. Це також зазначають на аркуші контрольної роботи.

Наприклад, дитині з труднощами читання може знадобитися більше часу, щоб прочитати умову. Адже знання з математики перевіряють як знання з математики, а не як уміння швидко читати. Якщо дитина дуже погано читає, вчитель або помічник вчителя може зачитати завдання вголос. Це стосується здебільшого 1–2-х класів, але може бути й у старших.

Учневі, якому складно зосередитися в шумному класі, можуть запропонувати спокійніше місце. Але дитину буде супроводжувати асистент чи інший вчитель.

Такі зміни не означають, що дитині ставлять кращу оцінку або дають простіше завдання. Вони лише допомагають прибрати перешкоду, яка не стосується самого предмета.

Оцінюють не лише знання

У шкільному свідоцтві є не лише оцінки з математики, німецької чи інших предметів. Окремо вчитель оцінює, як дитина працює і поводиться у школі.

Наприклад, чи може вона виконати завдання самостійно, чи вміє планувати свою роботу, чи дотримується правил і чи доводить розпочате до кінця. Також враховують, як учень спілкується з іншими, працює у групі та розв’язує конфлікти.

Під час вибору наступного шкільного рівня (після початкової школи або перед вступом до академічної гімназії — старшої школи) дивляться не лише на бали. Беруть до уваги також розвиток дитини, її поведінку, сильні сторони та здатність учитися самостійно.

Це також може вплинути на підсумкову оцінку з теми. Наприклад, дитина написала контрольну роботу дуже добре (на 6), але в темі передбачалася ще проєктна робота з іншими дітьми. І якщо учень не брав участі в обговоренні або не допомагав групі, оцінка може знизитися.

Дуже-дуже рідко, але буває таке, що дитині не рекомендують йти до гімназії (хоча оцінки в неї відповідають вимогам), бо вона не може працювати довго над великими обсягами інформації самостійно. А в гімназії це відіграє ключову роль. У таких випадках часто останнє слово залишається за батьками.

Деякі учні тимчасово звільнені від оцінок

Окремі правила можуть діяти для дітей, які нещодавно приїхали до Швейцарії й лише почали вивчати місцеву мову.

Якщо дитина ще погано розуміє німецьку, французьку чи італійську, оцінка не завжди показує її справжні знання. Учень може добре розуміти математику, але не прочитати умову завдання. Або знати відповідь, але не мати достатнього запасу слів, щоб її пояснити.

Тому протягом певного часу (зазвичай двох років) цій дитині можуть не ставити оцінок із місцевої мови та предметів, для яких ця мова особливо важлива. Замість оцінки вчитель описує, чого учень уже навчився й над чим ще працює.

Це не діє автоматично для всіх новоприбулих дітей. Учитель і школа дивляться на мовний рівень, час навчання у Швейцарії та особисту ситуацію учня.

Чому оцінки стають важливими у п’ятому класі

У Швейцарії перехід із початкової школи до середньої відбувається після 6-го класу, але готуватися до нього починають раніше. Тому приблизно з другого семестру п’ятого класу ставлення до оцінок починає змінюватися. Вони вже впливають не лише на бал у свідоцтві досягнень, а й на вибір подальшого шляху навчання: до якого типу школи дитина зможе перейти після початкової, чи готова вона до складнішої академічної програми, чи їй краще підійде загальний або практично орієнтований напрям; які предмети є її сильними та слабкими сторонами та яку підтримку потрібно надати до переходу.

Проте було б неправильно казати, що оцінка в п’ятому класі вирішує, чи вступить дитина до університету в майбутньому. Вона може вплинути на найближчий вибір, але він не остаточний. Бо у швейцарській системі є кілька шляхів до вищої освіти, а не лише академічна гімназія.

Після обов’язкової школи (те саме, що в Україні 5–9-ті класи) багато підлітків за результатами своїх оцінок ідуть на Lehre — професійне навчання. Воно поєднує роботу в компанії, з якою учень укладає договір, і навчання в професійній школі. Кілька днів на тиждень підліток працює, а решту часу навчається. За свою роботу він отримує невелику зарплату. Через Lehre можна здобути одну з багатьох професій: від кухаря, продавця чи перукаря до банківського працівника, програміста або медичного помічника. Таке навчання зазвичай триває від двох до чотирьох років.

Після завершення навчання є два шляхи: піти працювати або навчатися далі. Адже випускний іспит із професійної школи — «професійна матура» — дає змогу вступити до вищої професійної школи, а після додаткового іспиту — і до університету.

Коли оцінку сприймають як квиток у майбутнє

Багато батьків цілком задоволені, якщо дитина не йде навчатися до гімназії та розпочинає Lehre. Для них це означає, що підліток здобуде професію, досвід роботи й досить рано почне сам заробляти. Водночас у великих містах із численною міжнародною спільнотою, наприклад у Цюриху чи Женеві, можна побачити й іншу тенденцію. Для частини батьків вступ дитини до гімназії стає питанням статусу. А оскільки до гімназії йде невелика кількість дітей (приблизно 4–7 із 50–60 учнів на паралелі), то деякі родини сприймають її як єдиний справді успішний шлях. Через це зростає тиск і на дитину, і на вчителя.

Батьки можуть просити переглянути оцінку, сперечатися через результат контрольної або вимагати докладного пояснення, чому дитина отримала 4 бали, а не 5,2. Адже саме 5,2 — прохідний бал до гімназії в багатьох кантонах. Особливо гострими такі розмови стають у п’ятому та шостому класах. У ЗМІ інколи можна прочитати новину про те, як та чи інша дитина потрапила до лікарні через хронічне виснаження, або про судову тяганину через погану оцінку.

І саме тут стає видно межу будь-якої системи оцінювання: якою б продуманою вона не була, все залежить від того, яке значення дорослі надають самій оцінці.

Як і в Україні чи іншій країні, оцінка не може розповісти про дитину все. Вона показує результат за певний час, але не завжди передає старання, розвиток, сильні сторони чи труднощі, які подолав чи з якими стикається учень. Тому важливо, щоб оцінка залишалася способом перевірити знання, а не перетворювалася на оцінку самої дитини та її майбутнього.