Парадокс нафтового ринку: сировини більше, а ціна не падає — Bloomberg

Постачання нафти з Близького Сходу майже повернулося до довоєнного рівня, але барель досі коштує понад 100 доларів. Збити ціни не вдалося навіть після рішення країн G7 відкрити аварійні запаси. Причин п'ять: страх нової ескалації між США та Іраном, дорогі перевезення, виснажені запаси, дефіцит дизелю і попит на нафту як захист від інфляції, повідомляє Bloomberg.

Нині нафта приблизно на 40% дорожча, ніж на початку війни з Іраном. Високі ціни розганяють інфляцію і б'ють по промисловості та споживачам. Рішення G7 і партнерів вивільнити до 100 млн барелів нафти й дизелю, оголошене в п'ятницю, ринок проігнорував.

Головний чинник — страх. Трейдери побоюються, що незавершена війна може спалахнути будь-якої миті. США та Іран досі далекі від компромісу щодо умов її завершення. Повномасштабних бойових дій, як навесні, немає, але сторони час від часу обмінюються ударами. Тепер США перекидають до Перської затоки ще один авіаносець і додаткові війська. Іран, намагаючись контролювати Ормузьку протоку, атакує окремі судна. До війни цією протокою проходило 20% світової нафти. Ще один маршрут під загрозою: підтримувані Іраном хусити в Ємені оголосили блокаду саудівського судноплавства в Червоному морі через Баб-ель-Мандебську протоку.

Частина танкерів усе ж проходить ці вузькі місця, але логістика різко подорожчала. Нафту з Ормузу вивозять човниковими рейсами через протоку, перевантажують із судна на судно, везуть нестандартними маршрутами. Фрахт танкера з Перської затоки до Китаю коштує рекордні понад 1,2 млн доларів на день.

«Головна проблема в тому, що відновлення обсягів постачання не означає повної нормалізації системи. Ринок оцінює не лише те, скільки нафти завантажують, а й те, чи можна доставити ці барелі безпечно, надійно і дешево», — пояснив старший аналітик китайської Guotai Junan Futures Чжао Сюйї.

Запаси за час війни сильно просіли. За даними консалтингової компанії Energy Aspects, нині у світі зберігається близько 4,3 млрд барелів нафти. З березня, першого повного місяця війни, резерви скоротилися більш ніж на 400 млн барелів і впали до мінімуму за п'ять років. Попит натомість відновився. Після стрибка цін він сягнув дна в травні, а тепер становить близько 104,8 млн барелів на добу, що на 6,5 млн більше.

Відновлення потоків сирої нафти не розв'язує й світового дефіциту пального, насамперед дизелю. Експорт двох найбільших центрів нафтопереробки, Близького Сходу та Росії, досі обмежений. Через війну Росії проти України заблоковано експорт із багатьох російських НПЗ. Тож заводи в інших регіонах працюють на межі можливостей і ризикують позаплановими зупинками, якщо перевантажене обладнання зламається. За стабільні поставки нафти вони готові платити будь-яку ціну.

«Ми втратили пропозицію, витратили запаси й порушили здатність переробляти нафту на дизель та інші продукти. Відновлення руху нафти не виправляє цього миттєво», — сказав головний інвестиційний директор чиказької Karobaar Capital Харіс Хуршид.

П'ята причина фінансова. Центробанки різних країн попереджають, що дороге пальне посилює інфляційний тиск і зрештою може призвести до підвищення ставок. За словами трейдерів, через зростання дохідності облігацій нафта останніми тижнями знову стала інструментом захисту від інфляції. Це не фізичний попит на сировину, але ціни він штовхає вгору так само.

2 жовтня Brent подорожчала більш ніж на 4 долари, до 102 доларів за барель, коли Китай призупинив експорт нафтопродуктів. Ринок дизелю додатково стискає Росія: через удари українських дронів по НПЗ Москва продовжила заборону на експорт дизелю, хоча раніше забезпечувала близько 10% світових морських поставок.

Наскільки українські удари по російських НПЗ насправді вплинули на ціни дизелю, у статті ZN.UA «Трамп звинувачує Київ у дорогому дизелі. Хто насправді розгойдує ринок і що робити Україні» розповідає директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.