«Україна була змушена перетворитися на ефективну бойову машину»: яким буде її шлях до ЄС

Майбутнє розширення ЄС — єдиний спосіб інтегрувати системи безпеки України та Європи. Ці слова заступниці директора Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Весели Черневої пролунали саме тоді, коли розпочався офіційний переговорний процес щодо вступу. Також до вступу готується Молдова. Експерти та журналісти болгарського видання Mediapool розказали ТСН.ua про гарантії безпеки, кластери та шлях країн на шляху до євроінтеграції.

Огнян Мінчев, політолог, професор і виконавчий директор Інституту регіональних і міжнародних досліджень — незалежного аналітичного центру в Болгарії, — вважає, що Україна має велике значення, а питання її інтеграції надзвичайно складні.

«Наразі Україна має єдину по-справжньому боєздатну армію на європейському континенті. Армії країн Західної Європи мають дуже обмежену чисельність особового складу і до недавнього часу отримували вкрай мало фінансування. Брак реальних ресурсів, зокрема озброєнь, для подолання викликів військовій безпеці робить Україну привабливішим партнером», — стверджує він.

Хоча багато експертів назвали б внесок України в європейську безпеку найбільшою перевагою її вступу до ЄС, країна також може сприяти розвитку інших сфер.

Чим Україна цікава ЄС

Безперечно, великий потенціал для розвитку мають сільське господарство та аграрний сектор. Країна володіє величезними площами оброблюваних земель і належить до провідних світових виробників низки зернових культур, як-от пшениця, кукурудза, ячмінь, рис та інші. Вона експортує цю продукцію до третіх країн, а членство посилило б економічний вплив Союзу в цих регіонах.

Вступ України також міг би сприяти співпраці між різними секторами та привести до збільшення виробництва м’яса й молочної продукції завдяки зростанню виробництва зернових.

Крім сільського господарства, фармацевтична промисловість України могла б дати ЄС можливість зменшити залежність від імпорту генеричних лікарських засобів із Китаю та різних країн Азії. Завдяки сприятливому клімату Україна також має великий потенціал для розвитку різних видів відновлюваної енергетики. Поклади галію, рутилу, графіту, магнієвих руд, літію та інших корисних копалин, життєво необхідних для зеленого переходу, могли б сприяти європейському виробництву та допомогти ЄС конкурувати з Китаєм.

За словами Огняна Мінчева, інтеграція України становить серйозний виклик, адже йдеться про велику країну зі слабкими інституціями, високим рівнем корупції, незадовільною організацією економіки та значними недоліками у функціонуванні суспільного життя.

«Україна була змушена перетворитися на ефективну бойову машину, але в інших аспектах вона залишається пострадянським суспільством із серйозними проблемами у згаданих вище сферах. Це надзвичайно ускладнює її швидку інтеграцію до ЄС», — зазначає політолог.

Молдова й надалі перебуває в тіні Росії?

«Щодо Молдови можна сказати, що вона є невеликим, але важливим елементом ширшого ефекту доміно у сфері безпеки Чорноморського регіону, яка стає дедалі важливішою складовою загальної європейської безпеки. Адже протистояння між кремлівським режимом і Європою фактично розгортається вздовж лінії нової залізної завіси, що формується через Україну та Чорноморський регіон», — каже Мінчев.

За словами Черневої, вступ Молдови також має вирішальне значення саме тому, що країна є буферною державою, а Росія продемонструвала, що не терпить буферів.

«Росія прагне завойовувати й контролювати такі буферні зони. Якщо Молдова не хоче розділити долю Білорусі чи Грузії, вона повинна швидко просуватися до європейської інтеграції», — каже вона.

Протягом багатьох років Молдова була випробувальним полігоном для гібридної війни Росії. У той час як країни Західної Європи лише зараз стикаються з усім масштабом російських гібридних атак, Молдова вже багато років зміцнює власну стійкість і розробляє заходи протидії. Країна привносить у європейську безпеку цінний досвід боротьби з російською дезінформацією та протидії неодноразовим спробам Кремля втрутитися в її внутрішні політичні процеси.

Однак наслідки вступу Молдови виходили б далеко за межі безпеки. Хоча країна має набагато менше сільськогосподарських земель, ніж Україна, вона здатна зробити вагомий внесок у європейський аграрний сектор. Молдова поступово інтегрується до єдиного ринку ЄС через Поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ). Минулого року вона стала найбільшим постачальником насіння соняшнику до Європейського Союзу, забезпечивши 57,5% імпорту, а обсяги експорту її фруктів до ЄС також досягли значного рівня. Повноправне членство в ЄС дало б молдовським фермерам змогу повною мірою брати участь у єдиному ринку та сприяти розширенню аграрного потенціалу Європи.

Молдова також має відносно кваліфіковану робочу силу, яка могла б допомогти пом’якшити дефіцит працівників, спричинений демографічним спадом у значній частині Європейського Союзу. Те саме стосується України. Оскільки багато держав-членів стикаються зі скороченням і старінням населення, вступ обох країн міг би забезпечити вкрай необхідний людський капітал і підтримати зростання в низці секторів економіки.

Вступ України та Молдови не буде легким завданням. Від початку XXI століття Європейський Союз уже пережив найбільшу хвилю розширення — приєднання країн Центральної та Східної Європи. Тепер, коли блок стоїть на порозі ще одного історичного розширення, він має оцінити досягнення й недоліки попередніх розширень та засвоїти їхні уроки. Ці уроки можуть стати вирішальними у формуванні шляху України та Молдови до членства в ЄС.

Проблеми, уроки та епоха орбанівської Угорщини

За словами Черневої, розширення 2004 та 2007 років стали «романтичним моментом» для Європейського Союзу. Однак сьогодні їх оцінюють неоднозначно, адже вони також породили такі виклики, як політичний курс багаторічного прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який роками стримував ЄС.

Вона зазначає, що нині критерії вступу до Союзу набагато суворіші, ніж у минулому, саме через деякі помилки, допущені під час попередніх розширень. ЄС також працює над механізмами, які дали б змогу повертати переговори про вступ на попередні етапи, якщо країна-кандидат почне відступати від демократичних цінностей.

За словами Черневої, ЄС засвоїв кілька важливих уроків із трьох раундів розширення у XXI столітті та поступово впроваджує механізми, необхідні для того, щоб не повторювати помилок минулого.

«Перший урок полягає в тому, що держава-член не повинна мати можливості підривати принцип поділу влади й водночас блокувати ключові європейські рішення. Саме так діяв Віктор Орбан після того, як ЄС заморозив фінансування Угорщини в межах Механізму відновлення та стійкості», — пояснює Чернева. Вона додає, що Союзу потрібен ефективний механізм реагування на занепад демократії в державі-члені, і вважає, що дедалі частіше цього досягатимуть за допомогою багаторічної фінансової рамки ЄС.

«Другий важливий урок, особливо у зв’язку з Орбаном, стосується зловживання правом вето. Дедалі активніше обговорюють поширення голосування кваліфікованою більшістю навіть на такі ключові сфери, як безпека та оборона», — каже вона.

На її думку, третій важливий урок стосується здатності Союзу запобігати паралічу критично важливих рішень під час криз. За її словами, цього досягатимуть завдяки коаліціям країн-однодумців за моделлю Коаліції охочих, які, ймовірно, ставатимуть дедалі поширенішим явищем у європейській політиці.

Вплив криз

За словами Весели Черневої, найсерйозніші виклики, що супроводжували розширення ЄС, виникли всередині самого Союзу — а саме через те, як нові держави-члени використовували правила самого ЄС. Натомість Огнян Мінчев стверджує, що головною перешкодою стала низка великих міжнародних криз, які збіглися в часі з процесом розширення.

На його думку, кожне наступне розширення дедалі більше ускладнювало ухвалення спільних рішень, які узгоджували б інтереси щораз більшої кількості держав-членів, а ефективне управління цими інтересами ставало ще складнішим. Виклик стає ще серйознішим, коли до цього додаються послідовні кризи.

Політолог зазначає, що знакове розширення ЄС у 2004 році, за яким у 2007 році відбувся вступ Болгарії та Румунії, невдовзі опинилося в тіні світової фінансової кризи 2008–2010 років.

«Для Європейського Союзу це також була криза його інституційної архітектури, спільних фінансів, єдиної валюти — євро — і того, як він мав реагувати на глибоку фінансову кризу в Греції та зростання боргового тягаря країн Південної Європи. Це був ще один процес, який поглибив труднощі інтеграції нових держав-членів», — каже Мінчев.

Він додає, що на розвиток ЄС також вплинула трансформація міжнародної системи протягом другого десятиліття XXI століття.

За словами Весели Черневої, через це складне середовище питання вступу України та Молдови стало нагальнішим, ніж питання вступу країн Західних Балкан, які донедавна були головним пріоритетом розширення ЄС.

Вона вважає, що обидві країни можуть розпочати впровадження всіх заходів і законодавчих ініціатив, яких вимагає Європейська комісія, попри те, що Україна водночас веде війну, а Молдова захищається на гібридному фронті.

На її думку, розширення не є ані таким простим, ані таким оптимістичним процесом, яким здавалося в минулому, а найбільший ризик полягає в розширенні без справжньої готовності.

Автори: Десислава Колева, Радослав Александров