Ядерні перегони на Місяці: США проти Росії та Китаю за першість

Наприкінці серпня космічне агентство NASA звернулося до підрядників із проханням підготуватися до створення місячного реактора, який зможе витримати космічний переліт та працюватиме без обслуговування поблизу південного полюса Місяця. Американська сторона прагне запустити свій реактор до грудня 2030 року, щоб випередити російсько-китайський проєкт, який заплановано на 2036 рік.

Це прагнення Вашингтона розгорнути енергетичну інфраструктуру на Місяці першим викликане побоюваннями, що реактор конкурентів може перетворити Місяць на фактичну зону відчуження. Як США, так і Китай прагнуть створити перші місячні бази, шукати ресурси, зокрема замерзлу воду, та запускати місії далі в Сонячну систему, вважаючи ядерний реактор ключовим елементом цих планів.

Проте поспіх у реалізації цих амбітних проєктів викликає занепокоєння серед провідних науковців. Існують серйозні технологічні та безпекові ризики, такі як загроза аварій під час запуску та можливість виникнення незахищених радіоактивних зон. Доцент Массачусетського технологічного інституту Р. Скотт Кемп зазначає, що на Місяці аварії ймовірніші через складнощі зі створенням захисної оболонки та низьку гравітацію, що призведе до значного розльоту уламків у разі вибуху.

Історичний досвід свідчить про реальність таких загроз: у 1978 році радянський супутник «Космос-954» розсіяв радіоактивні уламки на значній території Канади після неконтрольованого повернення на Землю. Найбільший ризик виникає під час старту, оскільки падіння реактора в океан може спричинити ланцюгову реакцію. У 2019 році подібна ситуація, ймовірно, сталася в Білому морі під час підйому крилатої ракети з ядерною установкою, що призвело до ядерної реакції та загибелі щонайменше п'яти працівників.

Крім того, для США існує проблема з паливом. NASA планує використовувати високопробний низькозбагачений уран (HALEU), якого бракує в Америці. Основний виробник цього палива — Росія, проте імпорт російського урану був заборонений ще у 2024 році через війну проти України. Це змушує американських розробників розглядати використання високозбагаченого урану, що викликає занепокоєння експертів через ризики його потенційного збройного використання та загальну дестабілізацію міжнародної безпеки, адже таке паливо можна перетворити на зброю, використовуючи лише механічну майстерню та трохи вибухівки.

Космічна гонка за ядерні реактори на Місяці є лише частиною ширших планів освоєння космічного простору. NASA також планує витратити значні кошти на програму ядерного двигуна для місій на Марс, виділивши 640 мільйонів доларів у 2026 фінансовому році, 890 мільйонів доларів у 2027 році, 415 мільйонів доларів у 2028 році та 180 мільйонів доларів у 2029 році. Ці кошти будуть вилучені з дослідницького рахунку агентства та фінансування, отриманого за законопроєктом про узгодження партійної лінії.

У грудні 2025 року Китай представив свої плани щодо атомної електростанції на Місяці в рамках спільної з Росією станції ILRS, яку вони планують збудувати до 2035 року. Окрім Місяця, NASA також планує наприкінці 2028 року запустити першу місію до Марса з космічним кораблем, оснащеним ядерним двигуном, який доставить на Червону планету три гелікоптери для пошуку води та збору наукових даних.

«У перегонах ніхто не хоче морочитися зі складною проблемою, розв'язку якої ні в кого немає», — зазначив професор Гонконзького університету науки і технологій Жульєн де Трульйу де Ланверсен, коментуючи відсутність перевірених методів встановлення реакторів в умовах низької гравітації.

«Для цього не потрібно нічого, крім механічної майстерні й трохи вибухівки», — застеріг конгресмен-демократ і фізик Білл Фостер щодо потенційної небезпеки високозбагаченого урану.

Попри амбітні плани та значні інвестиції, реалізація проєктів ядерних реакторів на Місяці стикається з безліччю викликів. Заборона на імпорт російського палива та технологічні складнощі можуть уповільнити прогрес, а ризики, пов'язані з ядерною енергетикою в космосі, вимагають ретельного вивчення та відповідального підходу. Результати цієї гонки визначать не лише лідера в освоєнні Місяця, а й майбутнє міжнародної співпраці у космічній сфері.