Катування струмом та обвинувачення у тероризмі: наслідки отримання допомоги в Олешках

Україна вже вдруге доставила до окупованих Олешок тонни продуктів і ліків за допомогою дронів. Представники руху спротиву Херсонщини вийшли на зв’язок із Фокусом і розповіли, що за попередню таку допомогу місцевим довелося заплатити надто високу ціну. Чому гуманітарна операція могла перетворитися на пастку та що сьогодні відбувається з людьми, які залишаються на окупованому лівобережжі, — у матеріалі.

Окуповані Олешки вже кілька місяців фактично відрізані від нормального постачання та можливості безпечного виїзду. У місті залишаються близько двох тисяч людей, ще кілька тисяч — у селах громади. Люди живуть без стабільного електро- і газопостачання, мають проблеми з питною водою, ліками та медичною допомогою, а найгострішою проблемою залишається нестача їжі. Регулярного завезення продуктів до міста немає ще з кінця травня.

Організувати гуманітарний коридор також досі не вдалося. Українська сторона ще влітку готувала евакуацію цивільних, були складені списки людей та попередньо узгоджений алгоритм операції за участю міжнародних посередників. Однак Росія зрештою не підтвердила готовність забезпечити її проведення. У результаті люди, які хочуть залишити Олешки, змушені шукати небезпечні шляхи самостійно.

При цьому українська сторона неодноразово заявляла, що російським військовим вигідно, аби цивільні залишалися в місті. Як раніше пояснювали Фокусу представники Херсонщини та військові експерти, окупанти використовують житлову забудову для розміщення особового складу, операторів БПЛА та логістики, а цивільний транспорт і гуманітарні перевезення можуть слугувати прикриттям для військових потреб. У таких умовах люди фактично опиняються в ролі живого щита, адже будь-які удари по російських позиціях у місті несуть додатковий ризик для тих, хто там залишається.

Через фактичну ізоляцію міста допомогу до Олешок доводиться доставляти буквально з повітря. Наприкінці вересня українські військові вперше провели масштабну операцію з доставки гуманітарного вантажу важкими безпілотниками — до міста переправили близько чотирьох тонн продуктів і медикаментів.

У ніч на 4 жовтня таку операцію провели вдруге. Цього разу до окупованих Олешок за допомогою дронів доставили майже 400 пакунків загальною вагою близько чотирьох тонн — продукти, медикаменти та дитячі набори. За даними МВС, усі вони дісталися адресатів.

Проте чи можна вважати таку операцію стовідсотково успішною — питання. Після попередньої доставки гуманітарної допомоги частині жителів Олешок, які намагалися її отримати, за це довелося заплатити надто високу ціну. Як розповіла Фокусу представниця руху спротиву Херсонщини, яка з міркувань безпеки попросила не називати її імені, після скидання допомоги російські військові почали переслідувати місцевих.

За її словами, інформація надходить безпосередньо від жителів окупованої території, які підтримують зв’язок із людьми на правому березі Херсонщини. Двох людей після спроби отримати українську гуманітарну допомогу росіяни звинуватили у “пособництві тероризму” та “зраді Батьківщини”.

“Кажуть, що їх розстріляли. Але ми дуже сумніваємося, що їх справді розстріляли саме за такою статтею. Скоріше за все, ці дві людини зараз перебувають або в Чонгарі, або в одному із сімферопольських СІЗО. Поки ми точно не розуміємо, де вони”, — розповідає співрозмовниця Фокусу.

Водночас, за її інформацією, щонайменше троє людей загинули безпосередньо під час спроби забрати скинуту гуманітарну допомогу.

“Трьох людей було розстріляно під час спроби взяти гуманітарну допомогу. Велика частина цієї допомоги зараз, схоже, перебуває в руках росіян”, — каже вона.

Співрозмовниця припускає, що окупанти могли заздалегідь знати про операцію. На це, за її словами, може вказувати і те, що значна частина важких безпілотників змогла пройти над окупованою територією та доставити вантаж.

“Ми теж спочатку думали, що все добре пройшло. Але вони дозволили цим дронам перелетіти повітряний простір. Не просто так це все відбулося. Якби вони не дали їм пройти, велика частина була б знищена. Але більшість долетіла. І знову ж таки — її вже чекали. Чи то хтось чергував, чи хтось серед цивільних передав інформацію — ми поки що не розуміємо”, — говорить представниця руху спротиву.

За її словами, зараз серед місцевих шириться інформація, що захоплену гуманітарну допомогу окупанти можуть спробувати видавати вже від свого імені. Однак співрозмовниця сумнівається, що весь вантаж узагалі дійде до цивільних.

Окреме питання — наскільки публічно взагалі можна говорити про подібні операції до моменту, коли вони завершені, а люди, які отримали допомогу, опинилися в безпеці. Представниця руху спротиву переконана: у випадку з окупованою територією будь-яка передчасно оприлюднена інформація може створити додаткову загрозу для цивільних.

“Людей могли підставити саме тим, що трохи раніше про це сказали, ніж можна було. Так не можна”, — наголошує вона.

Співрозмовниця наводить приклад евакуацій із прифронтових територій, інформацію про які волонтери намагаються приховувати до останнього моменту. За її словами, навіть родичам іноді не повідомляють точний час, коли забиратимуть дітей чи інших цивільних, оскільки витік такої інформації може зірвати операцію або зробити людей мішенню.

На її думку, саме цього принципу потрібно дотримуватися і під час доставки допомоги на окуповану територію: результат операції — це не лише те, скільки дронів долетіло та скільки пакунків було скинуто, а й те, чи змогли цивільні безпечно їх забрати.

Історія з гуманітарною допомогою, за словами представниці руху спротиву, відбувається на тлі різкого посилення репресій на окупованому лівобережжі Херсонщини. Вона каже, що якщо упродовж червня-серпня серед людей, пов’язаних із рухом спротиву, фіксували приблизно по одному затриманню на місяць, то лише за останній тиждень таких випадків було вже п’ять.

Людей звинувачують у “пособництві тероризму” та “зраді Батьківщини”. Однак після затримання вони можуть опинитися не лише у підвалах чи СІЗО.

“Якби просто “на підвал” забирали, тоді ще можна було б щось робити. Людину можна було б оголосити цивільним полоненим, після вироку намагатися її шукати. А їх відправляють у психіатричні установи. І тоді ми фактично нічого не можемо зробити”, — говорить співрозмовниця.

За її словами, жорстоке поводження із затриманими настільки поширене, що побиття люди, які пережили окупацію, вже навіть не сприймають як найтяжче з можливих знущань.

“Побиття — це ми вже навіть не вважаємо за знущання. Стріляти під ноги, водити на розстріл — це вже, як би страшно це не звучало, стало нормальним для окупації”, — розповідає вона.

За словами співрозмовниці, російські силовики застосовують до затриманих і значно жорстокіші методи катувань. Серед них — удари струмом, зокрема через статеві органи, а також інші способи фізичного та психологічного тиску.

Сама співрозмовниця Фокусу також пережила окупацію і, за її словами, кілька разів проходила через імітацію страти.

“Мене два рази водили на розстріл. На третій раз я вже сказала: панове, ми тут сидимо чотири години, давайте вже — чи розстрілюємося, чи не розстрілюємося. Не розстрілюємося — тоді я піду додому. Отак воно працює. Це жахливо звучить, але коли ти довго перебуваєш в окупації, ставлення до цього змінюється”, — згадує вона.

За її словами, звернення щодо цивільних полонених передають українському омбудсмену та Міжнародному комітету Червоного Хреста. Проте можливості міжнародних організацій вплинути на ситуацію на окупованій території вона оцінює вкрай скептично.

“Ми робимо запити до омбудсмена, робимо запити до Червоного Хреста. Але ми були в окупації й знаємо, що таке звернення Червоного Хреста для росіян і як вони на нього дивляться. Ніяк”, — говорить представниця руху спротиву.

Вона згадує, що на початку повномасштабного вторгнення сама організовувала постачання ліків на окуповану територію. Уже тоді, за її словами, доступ до базових продуктів був різко обмежений: на одну адресу могли продавати лише дві буханки хліба незалежно від кількості людей у родині, а ціни на овочі зростали в кілька разів.

Те, що Олешки протрималися в умовах фактичної ізоляції так довго, співрозмовниця називає показовим. На її переконання, проблема не лише в складності логістики — російські військові свідомо не дають цивільним вільно залишати стратегічно важливу для них територію.

“Вони блокують. Вони тримають людей як живий щит. Олешки — стратегічно дуже важлива територія. Люди кажуть, що намагалися виїхати, але їх просто не випустили”, — підсумовує представниця руху спротиву Херсонщини.

Нагадаємо, колишній голова Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони (РНБО) Андрій Коваленко написав, що мирні ініціативи, які озвучує Росія, у майбутньому призведуть до того, що долю Олешок відчує на собі вся Україна.

Також омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що з РФ було узгоджено списки людей для евакуації з Олешок, однак росіяни не підтверджують свою готовність провести гуманітарну місію.