/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Ff8933c376683662df00590189d6440ff.jpg)
Несподівано брутальний екшен: рецензія на фільм “Перевізник”
Не рідко останніми роками трейлери фільмів вміють добряче ввести глядача в оману. Ти дивишся ролик, приблизно розумієш, що на тебе чекає, налаштовуєшся на один тип кіно, а потім приходиш у кінотеатр і отримуєш взагалі щось інше. Саме така ситуація сталася у мене з фільмом “Перевізник”. Побачивши Алан Річсона, Оуена Вілсона, назву, постер і трейлер, я очікував доволі стандартну екшн-комедію з брутальним здоровилом, балакучим напарником, тупими гегами заради гегів і все. Та чи правий я? Нумо розбиратися!
Плюси:
Алан Річсон та Оуен Вілсон; хімія між головними героями; брутальний і видовищний екшен; автомобільні погоні; динаміка; вдалі сюжетні сюрпризи; хороший баланс гумору та серйозного тону
Мінуси:
слабкий головний антагоніст; жанрові кліше; деякі надто прості сценарні рішення; окремі персонажі залишаються недостатньо розкритими
ITC.ua
“Перевізник” / Runner
Жанр екшен, трилер, комедія, драма
Режисер Скотт Во
У ролях Алан Рітчсон, Оуен Вілсон, Родріго Санторо, Лейла Джордж, Пета Сержант, Салліван Степлтон, та ін.
Прем’єра 1 жовтня, 2026 року, кінотеатри
В основі історії лежить досить проста зав’язка. Генк Мелоун, колишній військовий із проблемним минулим, працює кур’єром і отримує завдання терміново доставити донорський орган, від якого залежить життя маленької дівчинки. Його вимушеним напарником стає Бен Бішоп — абсолютно інша за характером людина, яка опиняється поруч із Генком у той момент, коли звичайна поїздка дуже швидко перетворюється на смертельно небезпечну гонитву. За ними починають полювати озброєні люди, час невблаганно спливає, а сама місія поступово стає значно складнішою, ніж могла здатися на старті.
Стрічка “Перевізник” дійсно знайомить нас із двома героями як із повними антиподами, і класичний прийом “протилежності притягуються” тут працює напрочуд добре. Генк у виконанні Алана Річсона — мовчазний, жорсткий і максимально прямолінійний чоловік, який явно носить за собою цілий багаж минулого.
Бен Оуена Вілсона — його абсолютна протилежність. Він балакучий, нервовий, трохи незграбний і значно легший у спілкуванні. Але саме хімія між цими двома стає однією з головних переваг фільму. Вони постійно конфліктують, доповнюють одне одного і поступово починають працювати як команда, причому без відчуття, що сценарій просто змушує їх дружити.
Чим далі рухається фільм, тим більше розумієш, що перед тобою взагалі не така вже й типова комедія. “Перевізник” виявляється цілком непоганим і, що особливо приємно, доволі брутальним екшеном.
Річсон роздає ворогам так, що іноді реально стає трохи не по собі: комусь ламають кінцівки, комусь прилітає настільки сильно, що краще не думати про наслідки, а в одному моменті герой взагалі дуже наочно пояснює противнику, чому дробовик — не найкращий предмет для дискусії.
Загалом стрічка має значно серйозніший тон, ніж можна було припустити після трейлера. Ставки поступово підвищуються, час іде, герої розуміють, що будь-яка затримка може коштувати комусь життя, а переслідування стають дедалі масштабнішими. Гумор нікуди не зникає, але його тут рівно стільки, скільки потрібно.
Частину жартів витягує саме Бен Бішоп, частину — постійні розбіжності між ним і Генком, і саме тому вони не виглядають чужорідними вставками. Прижємно також, що фільм не перетворює кожну небезпечну ситуацію на привід для чергового анекдоту, через що напруга не зникає.
“Перевізник” вміло й поступово нагнітає ситуацію. Майже кожна сцена тут рухає історію вперед, а разом із цим скорочується і час, який залишається героям. Через це фільм дивитися дуже легко: ти не встигаєш особливо замислюватися над тим, скільки вже минуло часу, бо персонажі постійно кудись їдуть, від когось тікають, когось відстрілюють або намагаються знайти спосіб не загинути самим.
А ближче до фіналу стрічка взагалі відпускає гальма. Крові, вибухів і безбашенного екшену там стільки, що я в якийсь момент реально зловив себе на думці: “Стоп, а це точно та сама комедія, яку я очікував побачити?” Навіть у “Річері” мені не завжди здавалося, що Річсон так активно тестує міцність людських кісток.
“Перевізник” дозволяє собі трохи погратися з очікуваннями глядача. У такого кіно є дуже зрозуміла схема, за якою воно зазвичай рухається до фіналу. Ти бачиш певних персонажів, розумієш, до чого все йде, приблизно уявляєш, хто що зробить у потрібний момент, і вже подумки ставиш галочки навпроти знайомих жанрових пунктів.
Але тут фільм кілька разів свідомо звертає не туди, куди його веде стандартний шаблон. Не скажу, що всі ці сюрпризи геніальні, але вони працюють достатньо добре, щоб у потрібний момент справді здивувати. І коли кіно такого жанру примудряється обдурити тебе там, де ти вже впевнений, що все зрозумів, це приємне відчуття.
Щодо постановки трюків та екшену питань взагалі немає. Стрічку поставив колишній каскадер Скотт Во, який уже працював із великим екшеном у “Нестримних 4”, “Жазі швидкості” та “Законі доблесті”. Не скажу, що його попередні роботи щоразу вражали мене історіями чи персонажам
Тут же Во, здається, вирішив просто відпустити себе з повідка. Автомобільні погоні поставлені дуже драйвово, бійки з Річсоном виглядають жорстко й енергійно, камера часто залучена до екшен-сцен і виробляє кульбіти разом із тілом якогось поганця, якого Річер (вибачте, я мав так пожартувати) жбурляє головою в асфальт чи гіпсокартонну стіну лікарні.
Ну а тепер про проблеми, бо, звісно ж, їх тут вистачає. Найбільша — головний злодій. Це настільки картонний і пафосний антагоніст, що часом його репліки викликають не страх, а бажання засміятися. Він убиває людей направо й наліво, говорить високопарні, але максимально дурні речі та поводиться так, ніби сценаристи дуже хотіли зробити з нього нового великого кінозлодія, але забули написати йому нормальний характер.
Слабше пропрацьовані деякі звичайні сюжетні речі. Проблеми героїв часом вирішуються надто просто, ніби за кадром справді стоїть той самий чарівний персонаж на ім’я “сценарист”. Фільм сильно страждає від жанрових кліше, а деякі рішення персонажів легко передбачити задовго до того, як вони їх приймуть.
Але тут є нюанс, адже подібні стрічки без кліше практично не існують. Питання лише в тому, наскільки добре вони їх використовують. І “Перевізник” далеко не завжди обходиться з ними елегантно, але водночас рідко дозволяє цим проблемам повністю зламати темп.
Висновок:
“Перевізник” виявився дуже приємним сюрпризом. Я йшов на, здавалося б, звичайну екшн-комедію з Оуеном Вілсоном та Аланом Річсоном, а отримав значно брутальніший, динамічніший і серйозніший фільм, який при цьому не забуває розважати.