Сердючка знайшла у шафі композитора Поклада «Траву». Як Палац «Україна» вшанував легенду

4 жовтня у Національному палаці мистецтв «Україна» відбувся великий концерт-триб’ют до 85-річчя від дня народження Ігоря Поклада. Легендарного і титулованого композитора, автора численних суперхітів не стало у 2025 році.

У цей вечір на сцені Палацу «Україна» зібралися артисти, які переспівували пісні Поклада у супроводі Національного президентського оркестру. Все було наживо, крім маленьких винятків, які завжди можна пробачити артистам, що роблять ставку на шоу. «Главком» побував на концерті і ділиться враженнями.

Фактично це був великий триб’ют – із телезйомкою (показ буде на каналі СТБ), жорстким таймінгом (два відділення по 60 хв, без конферансу), десятками артистів і добре знайомими українцям піснями, які цього вечора отримували нове прочитання.

В афіші були заявлені Ірина Білик, Вєрка Сердючка, Дзідзьо, Наталя Могилевська, Оля Полякова, Віталій Козловський, Dantes, Dorofeeva, Jerry Heil, Kola, Shumei, Yaktak, Tayanna, Марта Адамчук, Хор «Гомін» та інші виконавці. Із заявлених артистів на сцену не вийшов лише Олександр Пономарьов.

Для кожного з артистів участь у такому проєкті – екзамен. Пісні Поклада за пів століття активної творчості потрапляли до репертуару найвідоміших артистів України та СРСР. Тому, очевидно, задачі перевершити виконання голосистих і вже канонізованих Василя Зінкевича, Софії Ротару, Назарія Яремчука, Віталія Білоножка, Ніни Матвієнко, Лілії Сандулеси, Алли Кудлай чи Тамари Гвердцителі й не стояло. Глядач побачив абсолютно нові версії славетних творів в новій оркестровці й часом геть іншому вокальному оздобленні.

Загалом концерт вийшов саме таким, яким і мав бути триб’ют автору з величезною музичною спадщиною. Як зауважував сам Поклад у своєму інтерв’ю, яке вийшло на «Главкомі» до 80-річчя маестро, «У моїй шафі – кілометри музики». Тому поруч із піснями, які давно стали естрадною класикою, звучали композиції, які можна вважати забутими. Нове покоління артистів та глядачів тільки відкриває цю музичну «шафу» для себе лише тепер.

Почався концерт з музичної увертюри, у виконанні Президентського оркестру під орудою Дмитра Саратського (музичний продюсер шоу на честь Поклада), та щемливого вступного слова вдови композитора Світлани Поклад.

Далі на сцену вийшла Наталя Могилевська. Народна артистка виконала маловідому драматичну пісню-сповідь «Біль» (сл. Юрія Рибчинського). У фіналі виступу співачка оголосила хвилину мовчання за тими, хто не повернувся з війни.

Далі у режимі нон-стоп артисти з оркестром виконували відомі хіти Поклада та Рибчинського, а також шлягери написані маестро у співавторстві з іншими відомими поетами: Борис Олійник («Мамо, вечір догора», Міла Нітіч), Михайло Ткач («Не питай», Віталій Козловський), Ігор Барах («Кохана», Вадим Яценко)...

Ірина Білик – квіти попри заборону

Перше відділення концерту закрила Ірина Білик. Столична публіка традиційно тепло вітає свою улюбленицю. Овації розпочинаються ще до того, як артистка щось промовить у мікрофон.

Співачка наживо з оркестром виконала легендарну «Хай щастить вам, люди добрі» на слова Вадима Крищенка. Поет-пісняр півтора року тому відсвяткував 90-річний ювілей. Його велике інтерв’ю вийшло на «Главкомі» і зібрало загальну аудиторію в понад 1 млн читачів.

Історія пісні, яку обрала для себе Білик, дуже цікава: написана вона була фактично на замовлення партії. Але на відміну від переважної більшості таких творів, ця композиція про дружбу, братерство, стала по-справжньому народною. Її виконували Василь Зінкевич, Алла Кудлай, Віктор Шпортько. Версію Білик, з легкими мотивами «кантрі», зал відразу сприйняв схвально.

Через телезйомку і жорсткий таймінг глядачів просили не виходити до сцени і не виносити артистам квіти між номерами. Але прихильники Білик все ж знайшли способи, і співачка з оберемком в руках закрила перше відділення концерту. Режисери шоу точно прорахували момент, коли зал буде готовий до антракту.

Сердючка: «Траву знайду»

Після антракту відкривати перше відділення було доручено Вадиму Яценку. Він тепер, окрім Хору «Гомін», очолює Хор Верьовки, встигає опікуватися комерційним проєктом «Рок-симфонія» та ще й виступати сольно. Цього вечора Яценко деригував «Гомоном» та сольно виконав пісню «Кохана».

Звісно, окремою подією шоу став вихід Вєрки Сердючки. Для свого номера артистка  обрала пісню «В лісі зозуля», також відому як «Сон-траву я знайду» (сл. Юрій Рибчинський, перший виконавець Костянтин Огнєвой). Композиція не належить до тих пісень Поклада, які найчастіше згадують першими. Але Сердючка зробила з неї один із найбільш помітних номерів вечора. А словосполучення «Траву знайду», на якому навмисно робив акцент Данилко, має потенціал стати новим мемом.

Тут знову спрацювали широкі можливості триб’юту: замість просто відтворити стару пісню, артист наклав неї власний сценічний образ. Зала Сердючку, звісно, і зустріла, і провела бурхливо. «Трава» взяла своє.

Артист Yaktak ризикнув і взявся за «Очі на піску». Цей вокально надскладний твір посідає особливе місце в історії творчого тандему Юрія Рибчинського та Ігоря Поклада. Саме з цієї пісні почалася їхня спільна робота. Автори написали «Очі на піску» під час служби в армії. Чи впорався Yaktak, широкий глядач вже побачить у телеверсії.

Що полякова зробила з «Диких гусей»

Фінал вечора виявився несподіваним. Крапку у триб’юті поставив легендарний хіт Юрія Рибчинського та Ігоря Поклада «Ой, летіли дикі гуси». Версії Ніни Матвієнко та Руслани, яка 30 років тому здобула з цим хітом гран-прі «Слов’янського базару», вже давно стали канонічними. Але Оля Полякова з тих артистів, які не бояться будь-яких викликів.

Співачка пішла своїм шляхом. Це вже не фольклорна чи традиційна естрадна «Ой, летіли дикі гуси», а справжня рокова балада – драматична, з виразною сценічною подачею.

Показово, що саме цим номером організатори вирішили завершити концерт. Очевидно, режисерська команда шоу оцінювала цей номер як один із ключових. Після виступу Полякової залишалося питання, наскільки далеко можна відійти від звичної версії пісні, не втративши самої пісні. У випадку Полякової відповідь була максимально гучною.

Але тут є одна пікантна деталь. Ігор Поклад за життя вже чув, як Оля Полякова переосмислює його пісні. У 2021 році після концерту до 30-річчя Незалежності України композитор прокоментував виконання Поляковою «Чарівної скрипки» на слова Юрія Рибчинського. На її сценічний образ та трактування він відреагував фразою: «Я художник, я так вижу!» – і додав: «Нехай! Вона так «бачить». Ще жорсткіше Поклад висловився тоді про виконання Таяною «Диких гусей». Він зізнався, що без слів не впізнав би власну пісню, і навіть зазначив: «Так ще ніколи і ніхто над моєю творчістю не знущався». Минуло п'ять років. І тепер, уже без можливості почути реакцію самого автора, і Таяна, і Полякова знову взялися за переосмислення Поклада.

Концерт пам’яті Поклада є продовженням дуже успішної серії «Національна легенда», проєктів на честь видатних українських митців, які організовує Палац «Україна» під керівництвом Сергія Пермана. Торік в такому форматі тут вже відзначали 80-річчя Юрія Рибчинського. Позаторік – 85-річчя керівника ансамблю Вірського Мирослава Вантуха. Але цього разу є одна важлива деталь: проєкт «Національна легенда Ігор Поклад» виборов грант у рамках проєкту «Тисячовесна» у категорії «Сучасна музика».

«Главком»