Співець капітуляції: хто такий Олексій Гончаренко

На початку жовтня 2026 року народний депутат і член фракціх "Європейська Солідарність" Олексій Гончаренко видав у себе в соцмережах серію скандальних заяв про необхідність переговорів про завершення війни на умовах Росії та українських поступок Росії. Вони співпали з масованими російськими атаками на Київ та інші міста України.

За красивими словами про мир багато людей побачили початок нормалізації розмов про капітуляцію України, а після того, як політична сила, до якої належить Гончаренко, фактично це толерувала, – про відверту зраду. Слова Гончаренка збурили суспільство та змусили реагувати на них президента Зеленського.

24 Канал нагадує, що Гончаренко та його "мирний план" не з'явилися нізвідки, Олексій вже два десятиліття почергово відіграє в українській політиці ролі трікстера, тролля, а подекуди - і "троянської конячки". Як йому це вдається та звідки він взагалі взявся – читайте в нашому матеріалі.

Молоді роки, родина, освіта

Олексій Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі. Гончаренко - прізвище матері, вона - викладачка у школі. Батько – Олексій Костусєв. На той час – молодший науковий співробітник в місцевому Інституті інженерів морського флоту (нині це Одеський національний морський університет).

Коли маленькому Олексію Олексійовичу було три роки – батьки розлучилися і, за родинним апокрифом, Костусєв у вихованні сина участі не мав. Доказом є те, що хлопчик взяв мамине прізвище.

Це дуже важливий для біографії Олексія Гончаренка факт, оскільки після розвалу СРСР і проголошення Незалежності України Костусєв стане дуже важливою особою в Одесі. Спершу на початку 1990-х він буде відповідати в мерії міста за приватизацію, звідти залетить до Верховної Ради як соціаліст (це колишні українські комуністи), а потім по квоті своєї партії стане очільником дуже важливого та впливого Антимонопольного комітету (АМКУ).

Далі Костусєв зрадить свою партію і перефарбується в модного тоді у корупціонерів “регіонала”, знову отримає пост голови АМКУ і звідти повернеться до Одеси - вже як повноправний мер міста і номінальний головний регіонал Півдня України. Костусєв буде мером до 2013-го, поки під тиском Революції Гідності не залишить свій пост, але не вплив на Одесу. Доказом чого є численні скандали та антикорупційні розслідування.

Найвідоміша історія – масштабні розкрадання державної власності на мільярди гривень та незаконне заволодіння міжнародним аеропортом "Одеса". За це батько Олексія Гончаренка у 2025 році засудили до 8 років ув'язнення та конфіскації майна, але він відбувся умовним покарання через співпрацю зі слідством (виявляється, так можна).

Екскурс в біографію батька Гончаренка потрібний для того, щоб показати контекст, в якому жив Олексій-молодший. Бо він принципово завжди каже, що батько йому ніяк не допомагав, проте інакше пояснити те, що випускник одеського медінституту та дипломований медбрат, який декілька років дійсно працював на “швидкій”, раптово стане раптом дуже успішним та заможним молодим чоловіком, тобто, за термінологією початку 2000-х – "мажором", неможливо.

Натомість саме це і відбулося. Але Олексій Гончаренко був не зовсім типовим “мажором”, адже крім розваг і багато життя піклувався і про навчання. У 2002 році, поки його батько керував маргінальною та відверто проросійською партією "Союз", Гончаренко поїхав на навчання до Москви та навчався у Академії народного господарства при уряді РФ.

Тоді це не було “зашкваром”, адже Росію чомусь відкрито не вважали ворогом. Втім, нині цей факт критики Олексія Гончаренка активно згадують, натякаючи на можливість того, що саме тоді молодий хлопець міг бути завербовний російськими спецслужбами. Втім, прямих доказів цього наразі не існує. До того ж, після Москви Гончаренко поїхав на навчання ще до Великої Британії. Тож любителі конспірології у цій ситуації матимуть контраргумент.

Кумир "вати" за зірка шоу Шустера

З набутим багажем знань і досвідом Олексій Гончаренко повернувся до Одеси і став очільником місцевого осередка батькової партії "Союз". Ця політсила мала на меті приєднання півдня України до Росії, тобто те, про що Путін наважиться сказати лише в 2022 році. Натомість Олексій Гончаренко та його батько робили це вже в 2005 – 2006 роках.

У 2006-му Гончаренко вперше стає депутатом. В Одеській облраді. Перемогти його допомогли адмінресурс та риторика про нібито утиски російської мови в Україні (мова, на секунду, про Одесу) та захист російськомовного населення.

Ця позиція дозволила Гончаренку вийти з тіні батька і займатися власними проєктами. Якщо в батька був адмінресурс і гроші, то у сина були креативні ідеї та багатий словниковий запас. Також молодий політик добре розумівся в трендах і вчасно зрозумів силу піару та інтернету, а також їх поєднань. У 2008-му почав роботу сайт "Думська", який незабаром стане головним інтернет-ЗМІ регіону. І хоча Гончаренко ніколи не був офіційним власником ресурсу, всім в Одесі давно відомо, в чиїх інтересах працює ресурс.

Олексій Гончаренко про "наші цінності", мітинг 2009 року за Януковича – дивіться відео:

Після кількох років в Одесі на молодого проросійського депутата звернули в таборі "партії регіонів" і запросили Гончаренка до столиці України. Схоже, політтехнологи зрозуміли, що шрекоподібний і позбавлений дару красиво говорити Янукович та йому подібні політики – це тупик, а тому зробили ставку на людей з харизмою та ознаками інтелекту. Тож Гончаренка і йому подібних (серед них, до речі, був і киянин Кирило Дмітрієв) запустили на тогочасний головний політичний полігон України - шоу Савіка Шустера. Саме воно зробило з Гончаренко зірку прорегіоналівського або, як сказали зараз – "ватного" табору.

Гончаренко з самого початку на ефірах Шустера не боявся виглядати клоуном і нести відверту маячню, він часто забував текст і був багато разів битий опонентами, але згодом часто і сам брав гору, а формат "теплої ванни", яку йому надали медійники, навіть невдачі робив успіхом. Адже замовники бачили, що "хлопець старається", а значить – йому не байдуже і з нього "будуть люди". Тому взяли хлопця в "партію регіонів".

Типовий виступ Гончаренка на шоу Шустера – дивіться відео:

У 2012 році регіонал Гончаренко балотувався до Верховної Ради в рідній Одесі, але попри всю ватну риторику та адмінресурс програв. Переможцем тоді став ще більший русофіл Ігор Марков з партії "Родіна" (нині переховується в Росії). Поразка стала для Гончаренка болісним досвідом, але в майбутньому зіграла в плюс для політика. При цьому він продовжував бути зіркою шоу Шустера та рекламувати русофілію.

Перехід до проукраїнського табору

Яким же був шок "регіоналів", коли їх зірка раптово та різко "перевзулася" в 2013-му та стала на бік Революції Гідності. Так починається "проукраїнський" етап політичної кар'єри Гончаренка. Для початку він поїхав до Криму, де якраз починалася гібридна анексія півострова. Він спробував поговорити з представниками "антимайдану", але отримав кулаком в обличчя і на цьому все завершилось.

Більш успішно Гончаренко діяв у рідній Одесі. Він взяв участь у подіях 2 травня 2014 року, коли проросійські сили за підтримки місцевої міліції напали на українських мітингарів і спровокували масштабну бійку, яка заверщилась пожежею у Будинку профспілок і масовими жертвами. Гончаренко ці події фіксував і запам’ятався стрімом для Шустер LIVE з місця пожежі та відео трупів.

Далі був візит Гончаренка до Москви. Туди він приїхав нібито на марш пам'яті Бориса Нємцова та мав відповідну футболку. Його затримали з сумою в декілька десятків тисяч і допитували щодо подій в Одесі (невідомо з якого дива). Тоді завдяки втручанню українських дипломатів Гончаренка вдалося відбити з рук росіян і він повернувся до України.

На той час він вже був народний депутатом. Колишнього регіонала, який заявляв, що щиро "перевзувся", підібрала партія тоді вже президента України Петра Порошенка. Їй були потрібні голоси на Півдні України, а Гончаренко та його медійний ресурс (передовсім – "Думська") могли її забезпечити.

Спойлер проти Зеленського у команді Порошенка

У статусі народного депутата Олексій Гончаренко запам'ятався не тільки тим, що в нього чудова українська (про захист російської він тимчасово забув) та участю в спецоперації СБУ в 2017-му з інсценуванням власного викрадення, а передусім – епатажем, але до певного часу на це не звертали увагу, а про те, що депутат своїми часто хамськими витівками насправді не тролить опонентів, а дискредитує українську владу, не думали.

При цьому у штабі Порошенка цю клоунаду, схоже, дуже цінували, тому після виборів-2019 знову взяли Гончаренка, який пройшов до Ради як мажоритарник, до себе. У Верховній Раді 9 скликання Гончаренко отримав роль подразника для нового президента – Володимира Зеленського. І з цим завданням Гончаренко чудово справлявся, чого-чого, а тролінгу він навчився.

Гончаренко ефектно атакує Зеленського за провал уряду Гончарука – дивіться відео:

Зеленський намагається вгамувати Гончаренка, забувши давнє мережеве правило “не годувати троля” - дивіться відео:

Гончаренко веде свою гру

Але з часом виникало питання, а чи дійсно Порошенко контролює Гончаренка і чи не веде той власну гру під прикриттям партії, яка назвалась "Європейською солідарністю".

Ці питання посилились після повномасштабного вторгнення. Бо Гончаренко почав активно відкривати по всій країні іменні центри, які були проголошені гуманітарними та волонтерськими хабами. Але всім в Україні добре відомо, що, коли політик щось називає своїм іменем – це не про добро і бажання допомогти, а про піар і підготовку до виборів.

Про те саме свідчить і зміна риторики Гончаренка. Якщо раніше він здебільшого критикував нову версію “злочинної влади”, тобто Зеленського, Єрмака, "слуг народа", міністрів і уряд – і це цілком вписувалось в контекст опозиційного політика та представника політсили Петра Порошенка, то в останній рік головною мішенню депутата став власне сам український спротив.

Він став активно поширювати російські фейки та наративи про марність боротьби за величезною Росією, його "коником" стала тема мобілізації в Україні. Гончаренко перекручував та активно підсвічував проблемні факти, намагаючись видати поодинокі порушенння за систему. Метою ж було створення "альтернативної реальності", в якій спротив Росії не обов'язковий і навпаки зайвий. За цікавим збігом (ні) таке саме пропонує і сама Росія для українців, намагаючись пояснити, чому розв'язала геноцидну війну.

Розбір "мирного плану Гончаренко" та збіги з російською пропагандою / інфографіка Оксани Мороз

Фактично Гончаренко взяв на озброєння риторику Зеленського "треба просто припинити стріляти", як серед іншого і зробила того президентом. От тільки сам Зеленський згодом зрозумів, що помилявся і з Росією неможливо домовитися, якщо ти не погоджуєшся на капітуляцію, а Гончаренко станом на 2026-й рік намагається продати виснаженому війною суспільству саме це, вочевидь розуміючи всі наслідки.

Найгірше, що заяви Олексія Гончаренка знаходять підтримку. Не лише серед втомлених громадян чи відвідувачів "Гончаренко-центрів", але й серед політиків. 2 жовтня 2026 року Гончаренко викатив у себе в телеграмі серію постів про необхідність фактичної капітуляції України, а його власна політитчна сила – "Європейська солідарність" – не змогла достйойно обгрунтувати, чому це погана ідея, фактично підтримавши Гончаренка.

Окремі інтелектуали всередині партії, такі як історик і публіцист Володимир В'ятрович, спробували розпочати з Гончаренком дискусію, але всі вони виявились беззбройними проти потоку цинічного популізма від свого побратима. Той не відмовив собі у фірмовому тролінгу та надав "ватних конотацій" головному слогану Порошенка "Армія. Віра. Мова".

Таке саме, але ще більш гнитюче інтелектуальне фіаско у спробі поставити Гончаренка на місце (тобто - показати його суть) зазнав "головний гончаренкознавець" і відомий журналіст-розслідувач Данило Мокрик. Гончаренко буквально розмазав опонента і змусив того згодом самого це визнати.

Олексій Гончаренко в гостях у Данила Мокрика - дивіться відео:

Той ефір викликав “іспанський сором” і змусив з ностальгією згадувати часи, коли журналісти елегантно могли показати всю суть опонента під час короткого інтерв'ю, як це зробили свого часу Роман Скрипін та Наталка Якимович, змусивши того ж Гончаренка вигадувати історію про тестя-водія з "Газпрому", який позичив зятю 700 000 доларів, на які той і прийшов до успіху.

Гончаренко смішно намагаєтиься пояснити походження своїх статків – дивіться відео:

Нині Гончаренко навчився віртуозно відмахуватись від таких питань і далі гнути свою лінію, викручуючи популізм на максимум. А це значить, що на наступних виборах він буде проблемою для проукраїнських політиків.