/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F68c704949baf892a675994a9f4c365db.jpg)
Нобелівську премію з медицини присудили за відкриття, яке допоможе вивчити формування спогадів нервовими клітинами
Нобелівську премію 2026 року з фізіології або медицини присуджено Карлу Дейссероту, Петеру Геґеманну й Георгу Нагелю.За відкриття, які стосуються світлочутливих іонних каналів та оптогенетики. Про це повідомляється в акаунті премії в соцмережі Х.Як розповіли у Каролінському Інституті (Швеція), Нобелівську премію з фізіології або медицини 2026 року присуджено за оптогенетику - метод, що дозволяє продемонструвати, як нервові клітини формують спогади, почуття та поведінку в живому мозку.Геґеманн і Нагель відкрили дивовижний білок - каналородопсин - в одноклітинній водорості. Зі свого боку, Дейссерот перетворив цей білок на "керований світлом перемикач для нервових клітин".Те, як мозок керує почуттями, поведінкою та функціями організму, тривалий час залишалося загадкою.У ХХ столітті дослідники почали вивчати, які ділянки мозку відповідають за певні функції, однак застосовувані методи не дозволяли довести наявність причинно-наслідкових зв'язків.Сформована ними картина мозку нагадувала схематичну карту, повну знаків питання та невідомих елементів."Оптогенетика відкриває можливості для картування мозку, про які ми колись могли лише мріяти", - заявив Пер Свеннінгссон, голова Нобелівського комітету з фізіології або медицини.Зазначається, що все почалося з допитливості Геґеманна. Його цікавило, як хламідомонада - одноклітинна водорість - здатна плисти в напрямку джерела світла.На початку 2000-х років він разом із Нагелем відкрив каналородопсин - білок водорості з унікальними властивостями, розташований на поверхні клітини.Під дією синього світла в цьому білку відкривається канал. Заряджені іони потрапляють усередину клітини, генеруючи електричний імпульс.Дослідники виявили, що незалежно від того, в яку клітину вводили цей білок, вона ставала чутливою до світла.Зі свого боку, Дайссерот ввів ген каналородопсину в нервові клітини щурів. Опромінюючи ці клітини синім світлом, він зміг спровокувати сигнал нерву.Цей метод керування нервовими сигналами за допомогою світла отримав назву оптогенетика і швидко набув величезного значення в усьому світі.Завдяки оптогенетиці дослідникам вдалося виявити нейронні ланцюги, які керують певними спогадами, почуттями та формами поведінки, пов'язаними з неврологічними та психіатричними розладами.У клінічній медицині вчені застосовують цей метод, намагаючись відновити зір людям із порушеннями зору.