Біля популярних курортів шириться отруйна риба-прибулець: її зуби прогризають дерево й кістки

На вигляд тетраодон сріблястий не справляє враження великого морського хижака. Як і інші представники родини скелезубих, у разі небезпеки він здатний набирати воду й роздувати тіло, перетворюючись на характерну "кулю", пише Discover Wildlife.

Однак значно небезпечнішими виявляються його щелепи. Чотири передні зуби зростаються у дві міцні пластини, якими риба може пошкоджувати рибальські снасті й перекушувати тверді матеріали. Відомі й випадки нападів на людей, після яких постраждалі втрачали частини пальців.

До Середземного моря Lagocephalus sceleratus потрапив з Індо-Тихоокеанського регіону через Суецький канал і за останні десятиліття поширився його східною частиною. Але сильний укус – лише одна з причин, через які ця риба створює проблеми.

Чому у цієї риби настільки небезпечні зуби?

Тетраодони не мають звичних окремих передніх зубів. На кожній щелепі по дві зубні пластини зростаються разом, утворюючи щось схоже на міцний дзьоб. У природі така будова дозволяє розгризати твердий корм, проте ті самі щелепи легко пошкоджують сітки, волосінь і навіть улов рибалок. У випадку з людиною наслідки укусу також можуть бути серйозними.

До цього красеня краще не наближатися / Скрін з відео

Окреме дослідження нападів інвазивних риб-фугу у східному Середземномор'ї зібрало 28 інцидентів за 2014 – 2023 роки. Частина травм була важкою, а у трьох випадках укуси завершилися ампутацією частини кінцівки. Один із добре задокументованих випадків стався у Туреччині, де після укусу дитина втратила частину пальця.

Водночас це не означає, що риба систематично полює на людей. Біологи описують її як вид, що зазвичай уникає людини, хоча випадки агресивної поведінки щодо плавців і дайверів справді зафіксовані.

Чому тетраодона не можна сприймати як звичайну їстівну рибу?

Небезпека не закінчується на зубах. У тканинах тетраодона накопичується тетродотоксин – потужний нейротоксин, добре відомий за іншими рибами-фугу. Найбільші його концентрації зазвичай виявляють у статевих залозах і печінці, однак токсин знаходили також у м'язах та шкірі. Дослідження особин із Середземного моря показали, що навіть м'ясо може містити концентрації, небезпечні для споживання.

Поява виду у Середземномор'ї вже супроводжувалася випадками отруєння. Особливий ризик виникає тоді, коли люди не впізнають незнайому рибу або помилково вважають, що токсин можна прибрати звичайним приготуванням.

Як ця риба взагалі опинилася у Середземному морі?

Шлях для неї відкрив Суецький канал, який у XIX столітті безпосередньо з'єднав Середземне та Червоне моря. Разом із кораблями цим коридором почали переміщуватися й морські організми, які раніше були розділені суходолом. Тетраодон сріблястий походить з Індо-Тихоокеанського регіону.

Потрапивши через Червоне море до Середземного, він успішно закріпився передусім у його східній частині – біля Туреччини, Кіпру, Греції, Єгипту, Лівану та інших країн. Для рибалок його поширення стало окремою проблемою. Потужні зуби пошкоджують снасті, а сама риба поїдає місцеві види та вилов, що вже потрапив у сітки.