Як "друг Путіна" посилив свій вплив після виборів в Боснії і Герцеговині і чого очікувати

4 жовтня у Боснії і Герцеговині (БіГ) відбулися вибори, на яких обрали трьох президентів та двох віцепрезидентів, спікерів трьох парламентів, а також понад 500 депутатів.

Вже сама ця кількість показує, наскільки складною є політична система країни – і як легко її розбалансувати. 

Перед виборами були сподівання, що сепаратисти в сербському ентитеті (Республіці Сербській) підуть в минуле разом з ідеєю знищити цілісну БіГ. Оновленню мав сприяти ухвалений раніше пакет змін до виборчого законодавства. Проте, сподівання не виправдалися. 

Детально про результати виборів і те, чого очікувати далі, – в статті Юрія Панченка і Володимира Цибульника Вибір на шкоду майбутньому: чому в БіГ не змогли подолати розкол та позбутися "друзів Путіна". Далі – стислий її виклад. 

Політична структура БіГ та особливо виборче законодавство базуються на етнічному поділі. У Дейтонських угодах, які лягли в основу державної системи Боснії і Герцеговини, визначено три конституційні народи: бошняки, серби та хорвати. Тих, хто до них не належить, прописано "іншими" – вони мають суттєві обмеження можливості обирати та бути обраними.

Натомість бошняки, серби та хорвати обирають по одному члену Президії БіГ – такого собі "колективного президента" країни.

Від бошняцького народу, згідно з попередніми результатами, переміг Денис Бечирович – чинний член Президії.

Він відстоюватиме нову проєвропейсько-громадянську модель БіГ та засуджує прагнення Мілорада Додіка та його Союзу незалежних соціал-демократів (СНСД) відокремити від БіГ Республіку Сербську. А також дотримується проукраїнської позиції та засуджує російську агресію проти України, бачить Росію загрозою і для БіГ, не має контактів з Кремлем.

Сенсаційним стало обрання члена Президії від хорватського народу.

Перемогла Даріяна Філіпович з Хорватського демократичного союзу – побратима однойменної хорватської партії. ЇЇ очолює прем’єр Андрей Пленкович, саме тому боснійська ХДС має значну підтримку від влади Хорватії. А відповідно, ця політична сила має чітку прозахідну орієнтацію – виступає за членство БіГ в ЄС та НАТО, засуджує російську агресію та підтримує західні антиросійські санкції.

Тож у зовнішній політиці позиції президентів від бошняків і хорватів подібні. Але у внутрішній – все набагато складніше.

Філіпович не відкидає ідею створення в Боснії і Герцеговині ще й третього, хорватського, ентитету. Це часто уможливлює тактичні альянси хорватів із сербськими сепаратистами Додіка. 

Втім, головною загрозою для існування БіГ як єдиної держави є не так прагнення хорватів додатково підвищити свій конституційний статус, як сепаратизм Республіки Сербської.

І тут принципово важливо, що членом Президії БіГ від сербського народу була переобрана Желька Цвіянович – представниця партії "друга Путіна" Мілорада Додіка та його багаторічна соратниця. 

Перемога Цвіянович означає, що робота ключового конституційного органу БіГ буде й далі фактично заблокована. Адже всі рішення там ухвалюють консенсусом трьох президентів – а тактика Додіка полягає саме у блокуванні роботи спільних органів БіГ.

Додік хоч і формально не брав участі у виборчій кампанії, насправді залишався найбільш активним її гравцем у Республіці Сербській. В результаті його партії вдалося також зберегти перше місце і в регіональному парламенті. Союз незалежних соціал-демократів здобуває там 39% голосів, що дає йому 34 мандати з 83 – на 5 більше, ніж ця партія має зараз.

За п'ять днів до виборів Додік злітав до Москви, де мав зустріч із Владіміром Путіним. Вони в один голос співали про "несправедливе ставлення" до сербів та їхню "дискредитацію"; про "зло, яке йде з брюссельських канцелярій".

Показово, що після виборів Додік подякував за перемогу не лише Путіну, а й президенту США Дональду Трампу. Той минулого року зняв санкції як із самого Додіка, так і з членів його родини. 

Перемога на виборах 4 жовтня демонструє, що Додік, попри судові обмеження, повністю контролює ситуацію у Республіці Сербській. А разом із тим – дає йому можливість продовжувати тиск на центральну владу БіГ.

А відповідно, шансів у БіГ вийти із сірої зони стане ще менше. 

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка і Володимира Цибульника Вибір на шкоду майбутньому: чому в БіГ не змогли подолати розкол та позбутися "друзів Путіна".