Коли почнуться реальні переговори про мир: Андрусів пояснив сценарій

Аналітик наполягає: поки лінія фронту тримається, а Кремль нарощує терор, апеляції до чужого історичного досвіду лише підміняють реальні розрахунки емоціями.

Дискусія про мирні переговори знову стала однією з найгостріших тем в українському суспільстві - на тлі чергових відмов Москви від часткових перемир'їв. Політолог Віктор Андрусів розділяє в ній емоційний і фактичний пласти та пояснює, чому історичні аналогії з Фінляндією і Парагваєм працюють зовсім не так, як їх подають у соцмережах. Публікуємо його колонку мовою оригіналу.

В суспільстві розгорілась дискусія щодо необхідності мирних переговорів. І ця дискусія не стільки про переговори, як про наш дуже тяжкий емоційний стан. Факти, емоції і аргументи перемішались так, що важко в таке повірити. Тож давайте розкладемо одне від іншого.

Ми всі в поганому емоційному стані. Війна триває 5 рік, і ще й навколо розказують про найгірший рік війни. Тому нас можна зрозуміти. Всіх. І військових, і цивільних. Всі виснажені по-різному, але всі виснажені. Цей стан змушує нас відключати голову і шукати будь-яку ілюзію, будь-яку надію на кінець цього жаху. І нам не важливо, наскільки це реалістично чи ні.

Однак реальність так не працює. Емоції завдають шкоди нашому виживанню, і бажання вхопитись за фальшиву надію може потім вбити. За десятки років ніхто не скаже про цей стан більше, ніж в'язень нацистських концтаборів Віктор Франкл: "Першими ламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них - ті, хто не вірив, що це коли-небудь закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях тут і зараз, без зайвих ілюзій чи відчаю".

Ми всі хочемо завершення цього жаху. Це факт номер один. Я не знаю нікого, хто б хотів воювати все життя. Навіть неймовірні воїни і герої, яких я знаю, на 5 рік втомились і виснажились.

Тепер загальні факти про мир і домовляння:

Україна постійно наполягає на проведенні мирних переговорів. Наша влада бере участь у всіх без винятку заходах, присвячених переговорам.

Ми підтримуємо будь-які мирні ініціативи. Ми пропонуємо енергетичне, морське, гуманітарне перемир'я. Але нам відмовляють. Туреччина пропонує - їй відмовляють. ЄС пропонує - йому відмовляють.

Натомість путін вирішив ще збільшити масштаб терору в Україні. Атаки на мости, школи, лікарні - ось його відповідь на будь-які мирні пропозиції.

То яких домовлянь ще не вистачає? Як ще домовлятись?

Але путіну слід віддати належне. Він прямо і чітко заявив: виходьте з Донбасу, тоді я буду домовлятись. Тобто нам треба вийти зі своїх найсильніших оборонних рубежів, бо людина, яка збрехала і кинула всіх на світі, пообіцяла нам, що тоді почне переговори? Якщо ви відкинете емоції, то невже в реальності на таке можна піти?

Почалось дуже багато спекуляцій про досвід фінів. Типу дивіться: домовились зі Сталіним - і все в них гаразд. Так, втратили трошки територій, але щасливі і незалежні. То давайте вже говорити про фінський досвід так, як це було. Фіни пішли на домовленість тільки після того, як радянська армія прорвала фронт. Але причина, чому Сталін погодився на їх незалежність, а не окупував повністю, була в тому, що божевільні втрати радянського союзу (345 тисяч вбитих і поранених, близько 2000 танків) були такими великими, що продовження війни стало надзвичайно дорогим. Саме ці втрати і досвід зберегли Фінляндію і після перемоги Радянського Союзу в Другій світовій.

Тому навіть якщо вам подобається фінський сценарій, то він розпочинається в точці нанесення росіянам божевільних втрат! А вони поки не прорвали фронт, і я б сказав, що на таке поки взагалі шансів мало.

Часто ще лунає досвід Парагваю, який втратив у війні понад 70% дорослого населення. І знову має місце перекручування. Це Парагвай оголосив війну всім своїм сусідам і відмовлявся від будь-яких переговорів. Де тут взагалі щось схоже з Україною???

Тому єдине, що ми можемо зараз зробити, - це "фокусуватись на своїх діях тут і зараз, без зайвих ілюзій чи відчаю".

Дякую за підтримку збору.

Джерело