Оце кіно! Навіщо медіагрупи взялися за виробництво прокатних фільмів

Виробництво прокатного кіно — у фокусі частини великих медійних груп. Торік напрям фільмів для кінотеатріввідкрила група «1+1 медіа» та вже випустила свої перші проєкти. Цього року в цю нішу вирішилазайти StarLight Media і заявила про створення трьох стрічок. А нещодавно Суспільний мовник оголосив мистецький конкурс навиробництво ігрового повнометражного фільму.

Компанії шукають нові способи взаємодії з аудиторією, а також прагнуть заробляти на виробництві контенту. Втім, конкуренція на українському ринку лише зростатиме, державна підтримка та проєкт «Тисячовесна» підсилюватимуть виробництво повного метру, релізів стане більше, акінотеатрів в Україні недостатньо, щоб дати змогу отримати самоокупний бокс-офіс. У коментарях «Детектору медіа» представники медіагруп розповіли, як планують відповідати на ці виклики та навіщо їм прокатне кіно.

«1+1 медіа: «Українське кіно сьогодні не є бізнесом швидких і великих прибутків»

Нішу виробництва кіно медіагрупатестувала поступово. У 2024 році група була медіапартнером «Я, “Побєда” і Берлін», «Конотопська відьма», також «1+1 media» виступила генеральним медіапартнером усього 15-го Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ). Своєю сильною стороною група бачить можливості комунікувати з глядачем різними каналами: телебачення, цифрові платформи, соціальні мережі, інформаційні ресурси.

«Ми зайшли в цей напрям кілька років тому і встигли протестувати різні моделі: інвестували в готові проєкти, створювали власні, заходили в партнерства. Зараз уже краще розуміємо, як це працює на практиці», — сказав у коментарі «Детектору медіа» Максим Кривицький, керівник телевізійного бізнесу компанії. — Треба об’єктивно говорити, що кіно сьогодні не є високорентабельним бізнесом в Україні й має довгий горизонт повернення інвестицій. До цього додаються фактори, на які ми взагалі не можемо впливати: війна, безпекова ситуація, блекаути, обмежена кількість екранів. Тому для нас тут важлива не лише фінансова, а й іміджева складова: створювати власні українські історії, працювати з талантами, розвивати ринок і власну експертизу».

У групі «1+1» у 2026 році цей напрям фактично трансформувався у напрям створення оригінального контенту — для кінотеатрів, платформ і телебачення. Тепер компанія не ставить собі завдання виробляти певну кількість фільмів на рік, а прагне шукати сильні історії з конкретною моделлю для виробництва.

У найближчі роки виробництво прокатного кіно посилиться. Адже держава запустила проєкт «Тисячовесна», де запланувала понад 4 мільярди на виробництво контенту. «Конкуренція сама по собі — це добре. Чим більше сильного українського кіно з’являється, тим більше шансів сформувати звичку дивитися його в кінотеатрах. Але треба об’єктивно дивитися на економіку. Країна перебуває у стані війни, кількість екранів обмежена. Тому питання не лише в тому, скільки фільмів ми всі разом виробимо, а в тому, чи буде разом із кількістю релізів зростати сам ринок — аудиторія, інфраструктура та, зрештою, обсяг грошей у ньому. Ми, звісно, за те, щоб цей ринок зростав. А далі саме глядач покаже, який обсяг українського контенту він готовий споживати», — каже Максим Кривицький.

Він вважає, що ще зарано робити висновки щодо «Тисячовесни» і сподівається, що державна підтримка українського кіно буде.

Після відкриття окремого напрямку в кінотеатрах вийшов перший фільм «1+1 медіа» — «Вартові Різдва». За сюжетом, троє легендарних чарівників — Святий Миколай, Санта Клаус і давній Дух Зими — вступають у суперечку, змагаючись між собою, виконуючи бажання дівчинки на ім’я Віра. Та виявляється, що її єдине бажання — щоб Різдва більше не було.

Реліз стартував наприкінці 2025 року і мав бокс-офіс у 20,8 млн грн. Збори співмірні з бюджетом, однак для виробників саме театральний кінопрокат не повернув вкладених коштів. На початку року вийшов «Випробувальний термін», однак інформація щодо його касових зборів ще не оприлюднена.

«Ми протестували цю модель на практиці й зараз значно краще розуміємо її економіку. Для нас кінопроєкти від початку були не просто творчими експериментами, ми тестували, чи може ця модель бути прибутковою і за яких умов. І цей досвід дав нам достатньо інформації, щоб сьогодні значно прагматичніше підходити до наступних інвестицій», — каже Максим Кривицький.

Він вважає, що кіновиробництво — це високоризиковий напрям із довгим періодом повернення інвестицій, і не варто оцінювати касові збори перших тижнів. Адже кінотеатральний прокат — лише один із етапів монетизації. Далі є OTT, телебачення, диджитал, міжнародна дистрибуція, продаж прав, партнерства. Для «1+1 медіа» перевага в тому, що значна частина цього ланцюжка вже є всередині бізнесу компанії.

«При цьому треба залишатися реалістами: українське кіно сьогодні не є бізнесом швидких і великих прибутків. Тому кожен наступний проєкт ми оцінюємо дуже прагматично: скільки він коштує, яку аудиторію може зібрати, які має джерела монетизації та яке подальше життя матиме після кінотеатрального прокату», — додає Максим.

Про бюджети, які може собі дозволити медіагрупа на зйомку фільмів, він відповів, що масштаб проєктів може бути різний, проте «інвестиція має бути співмірною з потенціалом її повернення, а великий бюджет сам по собі не є ані метою, ані показником якості».

Зараз у роботі медіагрупи — декілька проєктів на різних стадіях. Частина з них розробляється для кіно, частина — як originals для платформ та інших майданчиків.

«Тобто ми вже не розділяємо це на два абсолютно окремі напрями, адже це робота з оригінальним контентом, де для кожної історії шукаємо правильний формат і канал дистрибуції», — каже Максим Кривицький.

Цієї осені на платформі «Київстар ТБ» вийшов перший оригінальний ігровий фільм«Готель “Соколине сяйво”».

«Відповідно, немає й одного універсального KPI. Для кіно важливі прокат і подальша монетизація прав, для платформ — перегляди, залученість і здатність контенту працювати на залучення й утримання аудиторії. Але в кожному випадку ми рахуємо економіку конкретного проєкту та дивимося на його результат протягом усього життєвого циклу», — додає Максим Кривицький.

StarLight media: «КРІ у нас два: перший — про гроші, другий — про славу»

Навесні про наміри виробляти прокатне кіно заявилаStarlight Production. У роботі — три стрічки, кінодистрибуцією яких займатиметься Green Light Films. Перший фільм, реліз якого відбудеться в межах цього партнерства, — різдвяна комедія «Два Різдва, одна Леся» з Лесею Нікітюк у головній ролі — вийде в прокат уже 1 січня 2027 року. Після прокату прем’єра планується в ефірі Нового каналу.

Фільм «Два Різдва, одна Леся» — про історію продавчині Лесі з Білої Церкви, для якої Різдво зазвичай — про борги та вічні сварки батьків. Проте цього року завдяки різдвяному диву вона отримає шанс на інше життя. Замість «хрущовки» та побутових бід — гламурне життя телезірки. Проте є нюанс: щоночі, засинаючи в одному світі, вона прокидається в іншому.

«Для медіагрупи кіно — це диверсифікація, а не амбіції. Аудиторія фрагментується, рекламна модель лінійного ТБ змінюється разом із нею. Тож групі потрібні нові джерела доходу, й одне з найбільших — заробляти на тому, що ми вміємо найкраще: на виробництві контенту», — каже Віталій Гусєв, член правління Starlight Media, СЕО Starlight Production і Starlight Digital.

За його словами, кіно розширює виробничий бізнес медіагрупи у двох напрямах:

новий тип доходу: гроші від глядача за квиток і спонсорські інтеграції, які не залежать від телевізійного рекламного ринку;

довгий життєвий цикл: хороший фільм дивляться роками, він формує бібліотеку з реальною вартістю.

«Виклики справжні. Світовий кінопрокат досі приблизно на 16% нижчий за доковідний рівень. В Україні навіть до великої війни було близько 15 екранів на мільйон жителів, у Польщі сьогодні — понад 40. Але всередині ринку йде важливий зсув: частка українських фільмів у загальних касових зборах усіх фільмів в Україні зросла з 6% у 2020 році до майже чверті на початку 2023-го», — звертає увагу Віталій.

Він переконаний, що державна програма «Тисячовесна» виведе на ринок багато нових українських проєктів, і конкуренція за екрани й увагу глядача зросте. Але це буде лише плюсом для SLM, бо, можливо, більше людей захочуть йти у кінотеатри.

На його думку, зараз кінотеатр конкурує зі стримінгом: «Але з часом його головним суперником стане не платформа, а самотній вечір на дивані. Що більше віртуалізується наше життя, то ціннішим стає живий досвід, і тут у зали є козир, якого немає жодному домашньому екрану: люди поруч».

Віталій Гусєв теж вважає, що каса рідко буває головним джерелом доходу фільму, бо навіть у Голлівуді основні гроші приносять платформи, ТБ, ліцензії. Але в Україні ця логіка, за його словами, ще жорсткіша. Цикл окупності фільму займає орієнтовно півтора року.

У короткостроковій перспективі результати дає прокат (продюсер отримує менше половини зборів), продаж прав платформам і ТБ. Спонсорські інтеграції можуть покривати суттєву частину бюджету ще до прем’єри.У довгостроковій перспективі — повторні ліцензії, нові платформи, щорічні сезонні покази.

«Витрати вже зроблено, тому кожна наступна гривня з хвоста — майже чиста маржа. Ознаки розвитку ніші: стабільна частка українських фільмів у касі, комерційні хіти без державного фінансування, інтерес платформ до українського продукту. Ринок розвивається не тоді, коли більшає фільмів, а тоді, коли більшає фільмів, що окупилися», — каже Віталій.

За його словами, комерційне кіно з реалістичною окупністю в Україні сьогодні коштує приблизно $350—500 тис. Більший бюджет виправданий лише тоді, коли в проєкту є сильний партнер або додаткові джерела доходу, закладені заздалегідь.

Перший реліз медіагрупи «Два Різдва, одна Леся», — на фінальному етапі постпродакшну. Різдвяне кіно обрали свідомо: глядачі повертаються до нього щороку, тож фільм працює на бібліотеку.

KPI у компанії, за словами Віталія Гусєва, два: «Перший — про гроші: окупність протягом першого циклу продажів, тобто приблизно півтора року, і двозначна рентабельність. Другий — про славу: щоб років за десять Різдво без “Лесі” здавалося таким самим дивним, як Новий рік без олів’є. Далі бачимо потенціал у кіноверсіях брендів, які глядач уже знає і любить. Український книжковий і театральний бум показує великий запит на національні історії. Наступною хвилею він прийде в кіно».

Суспільне: «У планах зробити напрямок виробництва ігрового кіно стабільним»

У вересні Суспільне оголосиломистецький конкурс на виробництво ігрового повнометражного фільму. Конкурс відбуватиметься у два етапи: попередній відбір і пітчинг. Презентації проходитимуть у Києві (дата і місце проведення будуть повідомлені пізніше). За результатами конкурсу буде підтримано один художній ігровий повнометражний фільм.

Сергій Недзельський, директор департаменту зовнішнього виробництва соціально впливового контенту та копродукції Суспільного, розказав, що інтерес у цій ніші в тому, що прокатне кіно — це більші можливості доступу до аудиторії та створення історій, які працюватимуть роками.

«До цього ми робили документальні проєкти (як самостійно, так і у кооперації з незалежними виробниками та копродукції з іншими країнами). Через такий формат історії можна швидше доносити певні ідеї та історії до глядачів. Наступний крок розвитку для нас — це ігрові проєкти. Мені здається, що зараз немає перевиробництва українського продукту. Звісно, є нестача великих екранів і конкуренція. Але те, що є конкуренція — це добре, тому що це завжди піднімає якість. Проєкти “Тисячовесни” вироблятимуться тривалий час, і поки що не зрозуміло, коли вони дійдуть до глядача. Ми плануємо реліз фільму у 2029 році. Думаю, що це дуже реалістичний термін. Сподіваюся, що будуть цікаві ідеї та ми зможемо доєднатися до створення фільму», — каже Сергій.

За результатами мистецького конкурсу Суспільне планує доєднатися до проєкту. Для компанії важливо, щоб стрічка відповідала цілям СМ і була цікавою глядачам.

«Презентації на “Тисячовесні” показали, що нам є з чого обирати. Ми не обмежуємо себе напрямками чи жанрами, будемо раді розглянути всі проєкти, які подадуться: від гостросоціальних до комедійних. Для нас ключове — це якість історії», — каже Сергій.

Внесок АТ «НСТУ» у копродукцію становитиме до 2,5 млн гривень. За ці гроші неможливо зняти ігрове кіно, бо в середньому, за словами Сергія, вартість одного прокатного фільму складає 1 млн євро. Але для виробників ця пропозиція може бути цікавою тим, що СМ може забезпечити проєкту підтримку української сторони. Це важливий перший крок до пошуку партнерів для копродукції та відчиняє двері для пошуку фінансування у Європі.

«Покрити повну вартість прокатного кіно ми зараз не можемо, тому доєднуємося як копродукційний партнер. Суспільні мовники у Європі самі не створюють контент. Вони працюють із незалежними продакшн-компаніями у себе в країнах. Так само і ми будемо раді побачити, якщо до цих проєктів доєднаються інші суспільні мовники, але виробниками будуть незалежні продакшни», — каже Сергій.

Свої КРІ СМ буде визначати залежно від того, який фільм оберуть переможцем конкурсу. Бо це може бути масове кіно для української аудиторії, яке має зібрати великий бокс-офіс. А може мати фестивальний потенціал. Ідеальний варіант — це поєднання двох попередніх. Увійти у виробництво проєкту СМ планує до кінця року. Також у планах зробити цей напрямок стабільним.

Фото: magnific.com