США отримали ще одного безпілотного "винищувача": чим цікавий Talon Blue

Northrop Grumman повідомила про перший повністю автономний політ YFQ-48A Talon Blue у Мохаве, штат Каліфорнія. Літак без прямого втручання людини виконав руління, злетів, здійснив маневри в повітрі та самостійно приземлився.

Компанія не розкриває тривалість польоту, висоту та офіційні швидкісні характеристики, однак саме завершення всього польотного циклу переводить Talon Blue із наземного демонстратора у повноцінну програму льотних випробувань, пише The Aviationist.

Northrop Grumman програла перший конкурс, але вирішила побудувати літак сама

Історія YFQ-48A нетипова навіть для американського оборонного ринку. Northrop Grumman брала участь у першому етапі програми Collaborative Combat Aircraft, або CCA, але у 2024 році ВПС США обрали для подальшої розробки пропозиції General Atomics та Anduril.

Замість того щоб закрити проєкт, Northrop Grumman продовжила його власним коштом. Спочатку роботи проходили під назвою Project Lotus, а пізніше програму перейменували на Project Talon. У грудні 2025 року ВПС США надали літаку офіційне позначення YFQ-48A, хоча його розробку й надалі фінансує сама компанія.

Подібна зміна моделі закупівель дедалі помітніша і в інших американських програмах. Мілітарі 24 раніше розповідав, як США намагаються скоротити шлях від прототипу до серійного військового продукту і дедалі активніше залучають приватні компанії до швидких циклів розробки.

Що таке CCA і навіщо винищувачу безпілотний напарник

Collaborative Combat Aircraft можна приблизно описати як клас реактивних безпілотних бойових літаків, які мають працювати разом із пілотованими винищувачами.

Йдеться не про великий аналог звичайного FPV і навіть не про класичний розвідувально-ударний БпЛА. CCA повинні літати разом із винищувачами, працювати попереду них, вести розвідку, нести сенсори та озброєння, створювати перешкоди і брати на себе частину ризикованих завдань.

У перспективі такі апарати мають взаємодіяти з F-35, F-22 та майбутнім винищувачем шостого покоління F-47. Адже замість того, щоб відправляти один надзвичайно дорогий літак із пілотом глибоко в небезпечний район, навколо нього можна створити групу дешевших автономних машин.

Цей напрям уже перестав бути лише експериментом. ВПС США у червні 2026 року уклали контракти на розробку та виробництво першого покоління CCA з General Atomics і Anduril. Їхні літаки тепер мають назви FQ-42 Vengeance та FQ-44 Fury. У липні FQ-44 уже виконав випробувальний пуск AIM-120 по цифровій цілі, хоча рішення про застосування зброї залишалося за людиною.

Американці планують закупити близько тисячі таких машин, причому 500 CCA хочуть отримати до 2032 року.

Talon Blue намагається стати дешевшим за традиційний бойовий літак

У Northrop Grumman добре розуміють, що сенс CCA втрачається, якщо безпілотний напарник поступово перетвориться за ціною та складністю на ще один F-35.

Тому під час створення Talon Blue компанія робила акцент не лише на автономності, а й на тому, наскільки швидко та дешево його можна виготовляти.

Порівняно з раннім проєктом конструкцію спростили, кількість деталей скоротили приблизно наполовину, а масу зменшили приблизно на 1000 фунтів, тобто близько 450 кілограмів. Northrop Grumman також використовує композитну конструкцію та виробничі методи, розраховані не на одиничні дослідні літаки, а на майбутню серію.

Тут програма CCA фактично змінює традиційну логіку створення бойової авіації. Від апарата не вимагають сорок років служити після десятиліть розробки, як від класичного винищувача. Значно важливішою стає можливість швидко виробити багато машин, оновити їхнє програмне забезпечення і за кілька років замінити новішою версією.

Подібний підхід дедалі частіше з'являється і в інших країнах. Мілітарі 24 нещодавно писав, що Ізраїль також розглядає створення великого безпілотного бойового літака з характеристиками, близькими до F-35.

Всередині стоїть двигун від бізнес-джетів

Ще один спосіб знизити ризики та ціну - силова установка.

Talon Blue оснащений двигуном сімейства Pratt & Whitney PW500, яке створювалося для цивільної бізнес-авіації. Для використання на автономному бойовому літаку двигун додатково випробували у режимах, характерних для CCA. За даними Pratt & Whitney, сімейство PW500 уже накопичило понад 24,5 мільйона годин експлуатації, тому розробникам не довелося паралельно створювати абсолютно новий турбореактивний двигун.

Для сучасних оборонних програм це дедалі привабливіший шлях. Найдовшою і найдорожчою частиною створення нового літака часто стає не сам планер, а доведення двигуна, електроніки та програмного забезпечення. Використання вже серійного двигуна дозволяє прибрати одну з таких проблем.

Зовні Talon Blue має верхній повітрозабірник, рознесені основні стійки шасі та внутрішній відсік озброєння. Northrop Grumman заявляє, що така конструкція дозволяє адаптувати платформу до різних бойових сценаріїв.

Головне в Talon Blue знаходиться не в корпусі

Водночас Northrop Grumman створює не просто один безпілотний літак. Talon Blue входить до ширшого Project Talon, де окремо розвивається програмне забезпечення та автономне управління.

Поруч із ним компанія використовує Talon IQ - літаючу випробувальну платформу, на якій можна перевіряти нові алгоритми ще до їх встановлення на бойовий апарат.

Northrop Grumman заявляє про понад 500 тисяч годин досвіду автономних польотів у різних програмах. Це не означає, що сам Talon Blue налітав пів мільйона годин, а характеризує загальний досвід компанії з безпілотною та автономною авіацією.

І саме програмна частина стає дедалі важливішою для всього проєкту CCA. ВПС США навмисно розділяють закупівлю літака та системи автономності, щоб один алгоритм у перспективі можна було адаптувати до різних платформ, а виробник планера не контролював усе програмне середовище.

Такий принцип уже помітний і на менших безпілотниках. Мілітарі 24 розповідав, як українські Anubis із системою Skynode N можуть самостійно продовжувати наведення після підтвердження цілі оператором. Різниця у випадку CCA полягає в масштабі: алгоритми повинні керувати вже реактивним літаком, який діє поруч із пілотованими винищувачами.

Northrop Grumman тепер треба наздогнати Vengeance та Fury

Перший політ YFQ-48A не означає, що ВПС США вже вирішили його закуповувати.

Перший етап CCA фактично виграли General Atomics та Anduril, а їхні FQ-42 Vengeance і FQ-44 Fury вже мають виробничі контракти. Улітку обидві платформи проходили випробування разом із військовими на авіабазі Кріч, де перевіряли не лише польоти, а й заправлення, обслуговування, перевезення та повторний запуск у польових умовах.

Talon Blue увійшов у льотну фазу пізніше, але наступний етап програми ще залишає Northrop Grumman можливість повернутися у конкуренцію. Вимоги до Increment 2 остаточно не визначені, тому правильніше поки називати YFQ-48A потенційним претендентом, а не майбутнім серійним літаком ВПС США.

Саме тому нинішній політ для Northrop Grumman такий важливий. Компанія вже довела, що може власним коштом пройти шлях від програного конкурсу до повнорозмірної реактивної машини, яка самостійно виїжджає на смугу, злітає, маневрує та повертається на землю.

Тепер головна гонка буде не за сам факт автономного польоту. General Atomics та Anduril уже літають, а FQ-44 навіть перейшов до випробувань озброєння. Наступне питання значно складніше: хто з виробників зможе зробити автономний бойовий літак достатньо дешевим, щоб ВПС могли купувати його сотнями, і водночас достатньо ефективним, щоб пілот F-35 або майбутнього F-47 справді захотів мати кілька таких машин поруч.