Україна — Угорщина. Наші оцінки

Футбольна доля любить цікаві сюжетні повороти, тому для тих уболівальників національної збірної України, хто після ганьби проти Північної Ірландії (0:3) казав, що "краще програвати в боротьбі, аніж таким чином, як було в тому матчі", одразу ж випала нагода пережити ці відчуття. Так, ми програли Угорщини в боротьбі й за футболу, який багатьом сподобався. Однак, можливо, програли разом із тим і місце в другому кошику кваліфікації на Євро-2028, про що багато хто зараз воліє не розмірковувати, а дарма!

Хоча в сухому залишку цей матч насправді жодної нової інформації не дав. У захисті в нас знову виникали позиційні проблеми в простих ситуаціях, ланка півзахисту не відпрацювала належним чином у контексті створення гольових моментів у достатній кількості, а пара нападників, на чому знову зробив акцент Мальдера, не спромоглась забити гол. Хоча нагоди були. Сподобався лише настрій, але якось не спостерігається в турнірній таблиці окремий стовпчик для балів за артистизм. Хтось скаже, що результат — не головне? А якщо б це були дев’ять очок і перша сходинка, а не чотири й третє місце, така сама б думка була?

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на стадіоні ім. Антона Малатинського (за 10-бальною шкалою).

Україна

Анатолій Трубін — 5,0. Чотири удари в площину наших воріт обернулись на два забитих м’ячі. Трубін відпрацював надійно там, де мав усі шанси врятувати команду, а там, де ситуація була 50/50, як під час першого пропущеного, чи all-in проти нього, як під час другого — просто не пощастило.

Ілля Крупський — 7,0. Повноцінний номінальний правий захисник повернувся на позицію в своєму другому матчі за національну команду й це вже був дійсно справжній Крупський перед нами. Звичайно, можна бажати ще більше атакувальних дій від молодого гравця й, як мінімум, точних навісів, проте кілька цікавих загострень він запропонувати зміг, а фланг у захисті не провисав.

Ілля Забарний (4,0) — Едуард Сарапій (5,5) — 5,0. Центр оборони в підсумку виявився традиційно найбільш проблемною нашою ланкою в цьому циклі, і черговий матч залишив купу питань щодо виступу Забарного. У епізоді з пропущеним Ілля побіг ледь не воду передавати Собослаю в технічну зону, а під час другого розгубився в позиційній грі під час флангової передачі. Цього разу без "баскетбольних заслонів" від суперників. Сарапій теж, до речі, у тому епізоді застиг у напів позиції, але загалом виступ Едуарда викликав менше нарікань.

Тарас Михавко — 6,5. Усе добре, окрім епізоду з другим пропущеним м’ячем, коли на лівому фланзі нашого захисту втратили концентрацію одразу кілька гравців. Для Михавка ця роль не є дивиною, тому він спокійно впорався як із захисною роботою в переважній більшості ігрового часу, так і вертикальними передачами кілька разів перспективно запускав наші атаки. І оскільки перевага в молодості над тим-таки Матвієнком є очевидною, то в тонусі Тарас дав помітно більше команді загалом.

Віктор Циганков — 5,0. Дивно бачити, але правому вінгеру в його актуальній формі просто не вистачає впевненості. Епізод із невдалою спробою добивання на початку матчу був лише першим дзвіночком, а от те, що в подальшому Циганков виконав лише два передача до чужого штрафного, відверто здивувало в негативному плані.

Олег Очеретько (6,0) — Єгор Назарина (6,0) — 6,0. Цій парі в центрі поля не вистачає вертикальності під час передач, бо навряд чи хтось скаже, що Очеретько чи Назарина не викладались на повну в боротьбі в цій грі. А от коли справа доходила до побудови атак, то пас уздовж поля, звісно, справа не зайва, але й зловживати цим не слід. На рахунку Олега при цьому був шалений постріл із рикошетом у поперечину на початку гри, а от Єгор свій найкращий момент змарнував за мить до нашого забитого гола. А міг і Собослаї вразити своїм штрафним, якби в нього ж і не поцілив.

Владислав Велетень — 5,0. Надто прямолінійні, спорадичні та загалом нецікаві дії від гравця, який може створювати різницю на футбольному полі своїми здібностями.

Матвій Пономаренко (6,0) — Ігор Краснопір (6,0) — 6,0. Знову пара нападників від Мальдери в доволі дивному поєднанні, із огляду на їх навички гри попереду. Потрібен був хтось, хто запускатиме передачі на Пономаренка чи Краснопіра, а ті вже потім мали б робити те, що вміють чи не найкраще в нашому чемпіонаті. Бо було помітно, наскільки обидва голодні до м’яча та гольових моментів, але коли ті виникали, то в останню мить чогось бракувало. Або взагалі не виникали, якщо комусь бракувало вчасної передачі. Не вистачило доданої вартості у вигляді гола бодай від когось.

Максим Хлань — 6,0. Друга поява за національну збірну на пів години ігрового часу, і точно значно більш упевнена за першу. Хлань більше тягнув гру на себе, намагався обігравати суперників, навіть гольовий момент мав. Але в підсумку запам’ятають лише програний епізод боротьби під час другого пропущеного, у якому нам показали лише завершальну фазу.

Роман Яремчук — 6,5. Форвард з одним ударом по воротах та одним забитим м’ячем за підсумком нього. Вибачте, але такими в нас не розкидаються в теперішні буремні часи. Але загалом робота Яремчука в окремих епізодах безперечно бажала кращого.

Владислав Ванат — 5,5. Інший наш центральний нападник вийшов на поле на ті самі пів години, але в підсумку запам’ятався лишень одним успішним та одним не дуже відкриванням за спини захисникам.

Олександр Піхальонок — 6,5. Можливо, центральний півзахисник і мав стати саме тим, хто вантажив би м’ячі на Пономаренка чи Краснопіра, але через обмежений вплив Піхальонка в контексті оборони знайти йому місце в стартовому складі за такої тактичної схеми не вбачається можливим. Натомість, коли треба було й стандарти виконувати, і просто віддавати передачі до штрафного, Олександр розкрився з кращого боку. Ще б ударів із другого темпу додати більш якісних.

Іван Варфоломєєв — дебют за національну команду на дуже обмежений час наприкінці матчу. Утім, своїх п’ять ідеальних передач Варфоломєєв таки встиг віддати.

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.