Вибір на шкоду майбутньому: чому в БіГ не змогли подолати розкол та позбутися "друзів Путіна"

Чи здатна Боснія і Герцеговина позбутися іміджу держави на грані розвалу та нарешті розблокувати шлях до членства в ЄС?

Шанс на це країні давали вибори, що відбулися 4 жовтня. У БіГ обирали відразу трьох президентів та двох віцепрезидентів, спікерів трьох парламентів, а також понад 500 депутатів.

Вже сама ця кількість показує, наскільки складною є політична система Боснії і Герцеговини – і як легко її розбалансувати. 

Останнє стосується насамперед Мілорада Додіка та його політичної сили – саме тому перед виборами були сподівання, що сепаратисти в сербському ентитеті (Республіці Сербській) підуть в минуле разом з ідеєю знищити цілісну БіГ.

Оновленню мав сприяти ухвалений раніше пакет змін до виборчого законодавства. Запровадили біометричну ідентифікацію виборців через зчитування відбитків пальців; кожну дільницю забезпечили цифровими сканерами бюлетенів та відеокамерами; з'явилися електронні реєстри виборців; ускладнили можливість партіям "вести торгівлю" місцями у комісіях.

Та чи вдалося БіГ скористатися цією можливістю?

Такі різні президенти

Політична структура БіГ та особливо виборче законодавство базуються на етнічному поділі. У Дейтонських угодах, які лягли в основу державної системи Боснії і Герцеговини, визначено три конституційні народи: бошняки, серби та хорвати. Тих, хто до них не належить, прописано "іншими" – вони мають суттєві обмеження можливості обирати та бути обраними.

Натомість бошняки, серби та хорвати обирають по одному члену Президії БіГ – такого собі "колективного президента" країни.

За крісло від бошняцького народу вели боротьбу чотири кандидати. Згідно з попередніми результатами переможцем став Денис Бечирович, чинний член Президії та кандидат від коаліції "Об'єднання за державу БіГ" (ОД БіГ), яка поєднує аж 14 партій. В цілому ця політична сила сповідує громадянський (пробоснійський) центризм, є проєвропейською та відданою демократичним інститутам – на противагу етнонаціоналістичному радикалізму. 

Втім, ідеологічно коаліція дуже різнорідна, що відчутно ускладнить діяльність Бечировича.

Він відстоюватиме нову проєвропейсько-громадянську модель БіГ та засуджує прагнення Мілорада Додіка та його Союзу незалежних соціал-демократів (СНСД) відокремити від БіГ Республіку Сербську. А також дотримується проукраїнської позиції та засуджує російську агресію проти України, бачить Росію загрозою і для БіГ, не має контактів з Кремлем.

Бечирович розглядає євроатлантичний курс як єдиний надійний інструмент довгострокової безпеки, стабільності та територіальної цілісності держави в умовах складної внутрішньої та регіональної ситуації.

Сенсаційним стало обрання члена Президії від хорватського народу.

Перемогла Даріяна Філіпович з Хорватського демократичного союзу – побратима однойменної хорватської партії. ЇЇ очолює прем’єр Андрей Пленкович, саме тому боснійська ХДС має значну підтримку від влади Хорватії. А відповідно, ця політична сила має чітку прозахідну орієнтацію – виступає за членство БіГ в ЄС та НАТО, засуджує російську агресію та підтримує західні антиросійські санкції.

Тож у зовнішній політиці позиції президентів від бошняків і хорватів подібні. Але у внутрішній – все набагато складніше.

Зараз БіГ складається з двох ентитетів: боснійсько-хорватської Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської. Філіпович не відкидає ідею створення третього, хорватського – що часто уможливлює тактичні альянси хорватів із сербськими сепаратистами Додіка. 

І в цьому питанні нова президентка є повною протилежністю своєму попереднику – лідеру "Демократичного фронту" Желько Комшичу. Останній підтримував відмову БіГ від поділу на конституційні та неконституційні народи, що вимагало повного перезавантаження її політичної системи (про це можна почитати вінтерв'ю Комшича "ЄвроПравді").

Втім, такий підхід залишається не дуже популярним у БіГ.

"Очевидно, що відбулася етнічна гомогенізація (в даному контексті – голосування за етнічною ознакою. – Ред.) на всій території країни. Результати показують, що ідея громадянської держави наразі не має широкої підтримки у виборців", – так Комшич прокоментував свою поразку.

Непозбувний Додік

Втім, головною загрозою для існування БіГ як єдиної держави є не так прагнення хорватів додатково підвищити свій конституційний статус, як сепаратизм Республіки Сербської.

І тут принципово важливо, що членом Президії БіГ від сербського народу була переобрана Желька Цвіянович – представниця партії "друга Путіна" Мілорада Додіка та його багаторічна соратниця.

Вона повністю поділяє погляди Додіка. 

Зокрема, Цвіянович підтримує російську агресію проти України, виступає проти вступу БіГ в НАТО, була в Белграді на державному похованні воєнного злочинця Ратко Младича, підтримує "дружбу" з Росією, є прихильницею "сербського світу".

Щоправда, формально вона не проти членства БіГ в Євросоюзі, однак висловлює до цього низку застережень – виконання яких фактично унеможливлює вступ.

Перемога Цвіянович означає, що робота ключового конституційного органу БіГ буде й далі фактично заблокована. Адже всі рішення там ухвалюють консенсусом трьох президентів – а тактика Додіка полягає саме у блокуванні роботи спільних органів БіГ.

Сам Мілорад Додік, який раніше також займав посаду члена Президії БіГ від сербського народу, наразі відсторонений від політичних посад на шість з половиною років через ігнорування рішень високого представника щодо Боснії і Герцеговини (посада, також передбачена Дейтонськими угодами). Саме тому ці вибори були шансом послабити його вплив, що могло би дати БіГ шанс на розвиток.

Втім, Додік хоч і формально не брав участі у виборчій кампанії, насправді залишався найбільш активним її гравцем у Республіці Сербській. В результаті його партії вдалося також зберегти перше місце і в регіональному парламенті. Союз незалежних соціал-демократів здобуває там 39% голосів, що дає йому 34 мандати з 83 – на 5 більше, ніж ця партія має зараз.

За п'ять днів до виборів Додік злітав до Москви, де мав зустріч із Владіміром Путіним. Вони в один голос співали про "несправедливе ставлення" до сербів та їхню "дискредитацію"; про "зло, яке йде з брюссельських канцелярій".

А на вибори у Республіку Сербську приїхав цілий десант російських "спостерігачів".

Слово "десант" не виглядає перебільшенням – адже, як пишуть місцеві ЗМІ, більшість із них пов'язана з російською армією та спецслужбами.

Показово, що після виборів Додік подякував за перемогу не лише Путіну, а й президенту США Дональду Трампу. Той минулого року зняв санкції як із самого Додіка, так і з членів його родини. 

"Якби не чудова перемога Дональда Трампа… ми, ймовірно, сьогодні були б політичними трупами. Але тепер, завдяки новим обставинам, ми є політичними переможцями", – стверджує він.

Перемога на виборах 4 жовтня демонструє, що Додік, попри судові обмеження, повністю контролює ситуацію у Республіці Сербській. А разом із тим – дає йому можливість продовжувати тиск на центральну владу БіГ. Додік вже оголосив, що Республіка Сербська добиватиметься створення окремої армії, прикордонної поліції, розвідки, а також самостійного збору непрямих податків.

А відповідно, шансів у БіГ вийти із сірої зони стане ще менше.

Автори:

Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди",

Володимир Цибульник, кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан