Зима стане переломною, а навесні відкриється вікно можливостей – комбат "Лука"

Російсько-українська війна еволюціонує з великою швидкістю. Масштаб повітряного протистояння дедалі частіше охоплює великі міста.

Росія нарощує масове виробництво реактивних дронів-камікадзе і намагається виснажити Україну. Незважаючи на складну ситуацію, Сили оборони утримують фронт і завдають противнику важких дальнобійних ударів. Україна готується до складної зими та зміцнює свої позиції.

В інтерв’ю Главреду командир батальйону безпілотних систем 151-ї окремої механізованої бригади Володимир із позивним "Лука" розповів, чим небезпечні "Герань-4" та "Герань-5" і як вони загрожують великим українським містам, пояснив, до чого варто готуватися восени-взимку, спрогнозував блекаути у Росії, назвав сценарій майбутніх російських бунтів та пояснив, чому саме зима стане переламною у війні.

Дронова війна стає дедалі складнішою та виходить на новий рівень. Росія посилила удари по Україні й активно використовує реактивні "Шахеди". Найбільше потерпають Київ та область. Як протистояти російському терору? Чим особливо небезпечні безпілотники "Герань-4" і "Герань-5"?

Протистояти такому терору можна лише дзеркальними відповідями – ударами вглиб Росії. Щоб убезпечити населення, треба посилювати протиповітряну оборону.

Якщо казати про дрони "Герань-4" та "Герань-5", вони тероризують переважно цивільні міста. Тому створюють проблеми більше мирним, ніж військовим. Такі безпілотники небезпечні через високу швидкість і велику вагу бойової частини. Швидкість "Герань-4" сягає від 450 до 600 кілометрів. Бойова частина, залежно від модифікації, важить 50-90 кілограмів.

У "Герань-5" бойова частина так само 90 кг, але дальність уже до 1000 кілометрів. Натомість БПЛА оснащений здебільшого уламково-фугасною бойовою частиною, яка здатна руйнувати будівлі та завдавати шкоди цивільному населенню.

Безпілотник "Герань-5" – аналог ракети?

Загалом "Герань-5" класифікують як реактивний ударний БПЛА-камікадзе. Але якщо оцінювати тактико-тактичні характеристики, він ближче до реактивної ракети. Звичайні "Шахеди" – гвинтові, а ці – вже реактивні. Тому безпілотник прирівнюють до ракети.

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони, росіяни накопичили більше 6 тисяч дронів-камікадзе "Герань". Журналісти TheWashingtonPost вважають, що лише за серпень росіяни використали 2800 таких реактивних БПЛА. Таким чином, на Україну можуть чекати ще декілька важких хвиль атак?

Росіяни запустили масове виробництво "Гераней". У противника дійсно багато таких безпілотників, і вони можуть використовуватися досить активно. Терор для ворога – один з небагатьох важелів тиску на цивільне населення. Противник думає, що посилення атак дестабілізує ситуацію в Україні, проте помиляється. З року в рік він намагається цього добитися, але марно. Разом з тим ми модернізуємо свої дрони-перехоплючвачі, щоб ефективно знищувати ці засоби ураження.

Восени-взимку варто очікувати на комбіновані атаки Росії з використанням "Герань-4" та "Герань-5"?

Так. Буде важка зима. Але якщо нам вдасться завдавати ефективних ударів у відповідь, атаки на певний час можна буде припинити. Росія – не та країна, з якою можна про щось домовлятися. Тому треба готуватися і орієнтуватися за ситуацією. Цивільним – не ігнорувати повітряні тривоги.

Ми продовжуємо працювати, а далекобійні удари призводять до того, що росіяни у деяких регіонах, які думали, що війна їх не торкнеться, виходять в ефіри і починають говорити. Якщо ми збережемо темп і надалі будемо нарощувати атаки, то з позиції сили зможемо схилити їх до мирних переговорів. Хоча б на деякий час. Утім, ворог навряд чи прагне дипломатії, бо його мета – терор.

Подивимося, що буде взимку. Зима покаже, хто вистоїть.

Росіяни активно атакують реактивними БПЛА не лише Київ та область. Дістається й Харкову, Одесі, Херсону, Сумам, Слов'янську, Краматорську. Чи здатен ворог повторити у цих містах таку саму тактику щоденних "хвильових" атак?

На мою думку, так. Росіяни продовжують накопичувати ударні дрони.

Але що стосується масованих комбінованих ударів, ми бачимо, що їхня інтенсивність не така висока. Масштабні атаки відбуваються лише один-два рази на тиждень, тому для ворога критично важливо зробити запаси. На уламках безпілотників можна побачити, що дата виробництва – минулий чи поточний місяць. Це свідчить про те, що значного запасу нема, виробництво працює на межі можливостей: виробили – зібрали – завдали удару.

Якщо росіяни виберуть ціллю, наприклад, Одесу, то зосередяться саме на ній. Навряд чи вони здатні масштабно атакувати одразу декілька міст.

Таким чином, росіяни не здатні постійно підтримувати високий темп своїх повітряних атак?

Тримати такий високий темп вони не зможуть. Якщо говорити про масовані комбіновані удари – із застосуванням балістики, "Шахедів" та "Гераней" – влаштовувати їх день у день можливості у ворога наразі немає. Росіяни можуть влаштувати терор великого міста лише на добу-дві.

Щороку повномасштабної війни лунають попередження про небезпеку. Але цього разу загроза відчувається особливо гостро – війна еволюціонує, можливості сторін зростають. На вашу думку, чи можливий сценарій "дзеркальних блекаутів", коли проблеми зі світлом будуть як в Україні, так і у Росії?

Частина Росії опиниться у блекауті – все для цього готове. Дедалі більше прифронтових російських міст вже знають, що це таке, коли немає світла. Ми швидко розвиваємося у сфері БПЛА та нарощуємо удари вглиб: в новинах можна побачити, як Сили оборони кожні 2-3 тижні перевершують рекорди щодо далекобійності.

Якщо продовжимо працювати у такому темпі, до безпілотників доєднаються й нові вітчизняні ракети. І тоді ми зможемо запропонувати росіянам комбіновані удари у відповідь. Це взагалі переламає їхнє уявлення щодо наших можливостей. Останні місяці вони вже побачили, як ми працюємо: якщо з 300–400 дронів долітає половина, то можна лише уявити, що буде під час комбінованої атаки з тисячею БПЛА. Вороже ППО стане безсильним. На росіян чекатимуть тотальний хаос і розгубленість.

Далекобійні можливості Сил оборони дійсно вражають. Особливо нещодавня атака на Новий Уренгой. Яка там була дальність, до 3000 км?

Приблизно 2800-3200 км. Ніхто, особливо росіяни, не очікували, що ми туди дістанемо. Реальність війни передбачає нарощення безпілотної компоненти, і ми швидко працюємо. Це дуже добре. Ми здатні дати ворогу гідну відповідь на його удари. Причому на відміну від противника, який тероризує цивільне населення, ми б'ємо по об'єктах інфраструктури та вибиваємо логістику.

Удар по Новому Уренгою – показова демонстрація сили чи початок серії атак, які мають розбудити росіян?

Думаю, це показовий удар, щоб росіяни зрозуміли: на них теж чекає важка зима. Ми дістаємо туди, куди потрібно, причому атакуємо там, де вони не очікують. Вони беззахисні. Якщо Росія продовжуватиме терор, таких ударів буде набагато більше.

В українському суспільстві є дві полярні думки: перша – на території Росії треба завдавати ударів лише по важливих військових цілях. Друга – варто "вимикати" Москву, Санкт-Петербург та інші великі міста, щоб росіяни все ж зрозуміли, що таке війна. Який з цих підходів може бути більш ефективним?

Обидва ефективні. Вже зараз у Росії безліч проблем: бізнеси закриваються, дефіцит палива, та проблеми зі світлом. Населення все це відчуває. А от якщо "вимкнути" Москву та Пітер, росіяни ще більше збунтуються. Такі великі інциденти здатні сколихнути їхнє суспільство. Стілець під царем трохи б захитався.

Вважаєте, що сьогодні у Росії можливі бунти?

Відкритих та масованих бунтів поки що не буде. Там панує страх. Але у суспільстві вже почали говорити, що щось не так і їх десь дурять. Молодші покоління, які мають більше доступу до Інтернету, вже розуміють, чим це все закінчиться.

І якщо загнати росіян до глибокого блекауту, перерізати пальне (Інтернет вони вже самі відключили), це їх серйозно сколихне. Молодше покоління до 40 років почне ставити режиму дуже незручні питання.

На вашу, яку мету переслідує Росія своїми ударами по Україні? Чи може бути тут не лише терористична, але й військова та політична складові?Мета одна – навести хаос. Росіяни з року в рік шляхом терору цивільного населення намагаються вплинути на наше керівництво. Мовляв, завдамо важкого удару по Києву і почнеться бунт, який призведе до перевороту. Думають, що політики буцімто ухвалять рішення і віддадуть їм те, чого вони хочуть. Але цього не буде. Вони не розуміють нашого менталітету, не можуть нічого зробити на лінії фронту, тому тероризують великі міста та прагнуть створити хаос. А тим часом країна адаптується до складних реалій життя.

Ваша бригада працює у Харківській області, де на півдні та сході продовжують точитися бої. Що відбувається у регіоні, яка мета в окупантів?

На кожному з напрямків є свій командир, виконуються різні задачі. Можу розповісти лише про ситуацію у смузі відповідальності нашої бригади у Куп'янському районі. Ворог витрачає великий людський ресурс: майже щоденно намагається атакувати малими групами, але ще на підступах він виявляється та знешкоджується. Масштабних штурмів противник проводити не спроможний.

Ба більше, нещодавно ми повернули невеликі території між Дворічною та околицями Западного. Це дозволило посилити контроль у районі річки Оскіл і покращити наше положення.

Куп'янський напрямок дуже важливий для фронту на сході. Яка зараз ситуація у самому Куп'янську? Якщо ми подивимося карту DeepState, можна побачити, що росіяни постійно намагаються потрапити до міста.

Противник намагається просочитися до Куп'янська, але безуспішно. Якщо заходить ворожа група, вона знешкоджується. Ворог вже двічі захоплював місто: перший раз була деокупація, другий – його звідти вичистили. Звісно, ворог і надалі намагатиметься захопити Куп'янськ, але не думаю, що він зможе досягти успіху.

Наразі Куп'янськ повністю під контролем Сил оборони?

Так.

Росіяни намагаються будувати плацдарми у Харківській області. На вашу думку, якою може бути їхня мета? Це марення наступом на Харків чи все-таки прагнення потенційно посилити наступ у напрямку Слов'янська?

Думаю, що наразі ворога цікавить не Харків, а саме Слов'янсько-Краматорська агломерація. Там росіяни зосередили основні зусилля і періодично мають певні успіхи.

Можливо, плацдарми створюються для того, щоб відтягнути українські війська з інших ділянок фронту. Але на нашому напрямку їм нічого не вдасться. Тут дуже стійка і злагоджена лінія оборони.

На вашу думку, що планує робити ворог з плацдармами саме на півночі Харківщини? Ці ділянки – інструмент тиску або плани щодо можливого наступу на Харків?

У росіян марення одне – усе забрати і повісити там свою ганчірку. Харківський плацдарм – пил в очі та політична гра. Зараз вони націлені лише на повне захоплення Донеччини.

За вашою оцінкою, яка зараз ситуація в Донецькій області?

Я не можу суб'єктивно оцінювати обстановку на Донеччині, тому що не знаю поставлених задач для командирів, які відповідають за цей напрямок. Якщо аналізувати інформацію з відкритих джерел, оборона там міцна і продовжує триматися. Ворог намагається просочитися, але його знищують. Наприклад, на Краматорському напрямку наступи трохи стихли, там зараз більше діє ворожа авіація. Це свідчить або про дефіцит у ворога особового складу, або перегрупування.

Війна триває і сьогодні навряд чи можна сподіватися на її завершення у найближчому майбутньому. До чого варто готуватися? Якими можуть бути подальші плани Кремля?

У російського царька лише один план – побудова імперії. Путін хворий на імперіалізм. Всі чудово розуміють, що війна точиться не за території. У своїй голові він вигадав імперію і марить себе "собирателем земель", яких в них ніколи не було. Він хоче втілити це за будь-яку ціну, не жаліючи ані людей, ані ресурси.

Проте його плани приречені на крах, тому що справи кепські. Ворог не лише наступає, а й втрачає. Лиманський контрнаступ, про який росіяни чотири місяці нічого не знали, яскраво ілюструє ситуацію. Ба більше, з часом почнуть бунтувати й їхні еліти, тому що вони втрачають свої статки.

Ці фактори разом з нашими далекобійними ударами сформують картину, яку ми побачимо вже навесні. Після зими стане зрозуміло, коли і на яких умовах завершиться війна.

Навесні може відкритися вікно можливостей?

Думаю, так. Після зими відкриється вікно можливостей, і побачимо, на чию користь усе складеться. Якщо ми їх притиснемо і росіяни захочуть переговорів, навряд чи треба буде про щось з ними домовлятися.

Матеріал створено за підтримки Українського центру безпеки та співпраці.