ЄС планує змінити правила вступу для України: що це означає для майбутнього євроінтеграції?

Вівторок 6 жовтня мав стати особливим днем для кандидатів на вступ до ЄС. Цього дня Європейська комісія офіційно оголосила своє бачення, як мають змінитися правила розширення ЄС. Раніше Комісія вже виступала з пропозиціями, що мали прискорити вступ України і дозволяли перетнути точку незворотності ще до виконання Києвом усіх зобов’язань. Втім, ту революційну ідею поховав опір держав-членів.

Новий підхід – значно обережніший. Тепер у Єврокомісії пропонують не змінювати правил, а використати лазівки, які вже є у праві ЄС. У тому числі – через механізм “поступової інтеграції”. Утім, є елемент доповіді ЄК, який прозвучав уперше і дійсно має значення.

Брюссель офіційно визнав: Євросоюз має “простір для розширення”. Вступ нових членів, навіть таких великих, як Україна, не загрожує дієздатності ЄС, а за розумної політики ця дієздатність може навіть зрости. Досі скептики стверджували протилежне, та висновок ЄК ставить крапку в цій дискусії.

А ще профільна комісарка Марта Кос заявляє, що нові члени матимуть ті самі права, що і старі – але деталі її пропозиції пропонують протилежне. Найбільші обмеження пропонують накласти на Україну, яка має отримати урізані права у ключовій сфері – агросекторі.

У Києві цю пропозицію зустріли скептично, але позиція ЄС достатньо сильна. І офіційні, і неформальні (політичні) підстави цієї ідеї не позбавлені ґрунту.

Наразі пропозиція ЄК не містить фінальних параметрів і лишає рішення на розсуд держав-членів. Попереду непроста дискусія. А робочі документи, з якими ознайомилася “ЄвроПравда”, пояснюють, яких елементів можуть стосуватися ці обмеження та де їхня межа.

Ідея про те, що Європейський Союз має змінити правила вступу нових членів, обговорюється як мінімум із 2023 року, і у Брюсселі визнають, що ці дискусії почалися через та задля України. З початком великої війни ЄС повернувся до ідеї розширення, яка до того була темою-табу, і дедалі гучніше звучить думка, що процес треба прискорити.

Та якщо про вступ України у принципі столиці вже готові говорити, то зміна правил вступу і далі викликає опір.

Новий поштовх стався у кінці 2025 року, через так звані “мирні переговори” з РФ за участю адміністрації Трампа. Тоді у “мирних планах” з’явилася теза про швидкий вступ України до ЄС як шлях отримати гарантії безпеки після припинення вогню.

Та річ у тім, що стандартні правила вступу до Євросоюзу з цією ідеєю несумісні – процедура дуже повільна, не гарантує фінального результату і може бути заблокована будь-якою столицею з політичних міркувань (наприклад, на прохання Москви). Як відповідь на цей виклик на початку року з’явилася дійсно революційна ідея “зворотного вступу”, за якою Україна могла пройти незворотну точку і набути статусу члена ЄС ще до виконання усіх реформ та умов членства.

Звучало непогано, але виявилось нереалістичним.

Деталі ініціативи, а передусім те, що Єврокомісія вийшла з нею у публічний простір без узгодження – викликало обурення багатьох держав-членів, і вони “поховали” ініціативу, заборонивши ЄК повертатися до цієї ідеї.

Те, що відбувається зараз, – це спроба зайти з іншого боку.

Нову ініціативу Брюсселя представила профільна єврокомісарка Марта Кос, але усі співрозмовники “ЄП” стверджують, що це знову ідея особисто президентки Урсули фон дер Ляєн. І дійсно, вона навіть виступила з окремою заявою, переконуючи ЄС перейти до дій.

“Майбутнє Європи залежить від наших рішень. Розширення Євросоюзу є геополітичною необхідністю… ЄС має бути готовий прийняти нових членів до своїх лав”, – заявила президентка.

Як вже йшлося, цього разу Брюссель обрав обережний підхід. Пропозиція ЄК не містить проривних ідей. Навіть у назві документа йдеться не про перегляд правил вступу, а про огляд ситуації (Pre-enlargement policy review).

Лишаючи рішення за столицями, Єврокомісія, утім, підказує шляхи та лазівки, як полегшити рух кандидатів до членства.

Документ, представлений у вівторок, містить окремі елементи, які стосуються лише нашої держави (про це буде йтися далі, і це дійсно важлива для нас новація). Але абсолютна більшість норм стосується розширення загалом.

Одна з головних пропозицій – це перехід ЄС до активного використання так званих “Passerelle clauses”.

Passerelle – французький термін, що дослівно перекладається як “маленький міст”. Це – передбачений базовими договорами Євросоюзу механізм, що дозволяє відійти від стандартних правил затвердження рішень у ЄС.

Договори ЄС (Treaty on European Union, Treaty on the Functioning of the European Union) – це об’ємні документи, що регулюють роботу Євросоюзу. Зараз діє їхня версія, що має назву Лісабонський договір і набула чинності у 2009 році. Тоді держави ЄС, після довгих дебатів і однієї провальної спроби, зважилися на ґрунтовний перегляд своїх правил. Зокрема, ЄС відмовився від вимоги одностайного голосування щодо більшості своїх рішень.

Але частина політик – щодо санкцій, міжнародних справ, розширення тощо – зберегли вимогу про одностайність. Це саме ті сфери, з якими стикаються держави-партнери Євросоюзу, такі як Україна.

Збирати одностайність 27 держав-членів – завжди виклик. Досвід роботи з проросійським урядом Віктора Орбана, який блокував чимало рішень ЄС, шантажуючи інші столиці своїм вето, переконав багатьох, що правила Лісабону застаріли й потребують заміни. Але усі погоджуються, що переглянути базові договори ЄС – політично абсолютно нереально. Це потребувало би ратифікації в усіх парламентах, а в деяких країнах ще і з потребою схвалення на референдумі. Зважаючи на суспільні настрої та зростання популістів – нуль шансів довести процедуру до кінця.

Тут з’являється ідея про Passerelle.

Це – передбачений Лісабоном механізм відмови ЄС від застосування окремих правил. У тому числі він дозволяє відмовитися від одностайності в окремих сферах. Для цього уряди усіх 27 членів Євросоюзу мають один раз провести одностайне голосування про цей перехід; повідомляють про це свої парламенти; і якщо там не буде блокади – то далі певний час для певних рішень вимога про одностайність не діятиме.

Досі у ЄС ніколи не намагалися застосувати Passerelle, бо вважали цю процедуру нереальною.

Єврокомісія стверджує, що час настав. Комунікація ЄК нагадує державам про цей механізм і “заохочує” до його активного використання – у тому числі у питанні санкцій та проміжних рішень у процесі розширення, як-от відкриття кластерів.

Але не варто розраховувати, що це полегшить шлях України до ЄС.

Навіть якщо державам-членам вдасться зробити те, що досі вважали нереальним, і зняти одностайність щодо відкриття кластерів – для нас це може бути надто пізно.

Брюссель наразі ставить за мету відкрити усі українські кластери до кінця 2026 року. Затвердження нового підходу ЄС та запуск Passerelle – значно триваліший процес. Тож ця ініціатива, якщо її затвердять, стосуватиметься інших. Наприклад, це може бути стимулом для відновлення руху до ЄС Північної Македонії – багатостраждальної кандидатки, яку блокує сусідня Болгарія.

Утім, згодом можливі рішення, де цей механізм допоможе і Києву. Єврокомісія хоче зробити Passerelle регулярно застосованим інструментом. “Комісія систематично визначатиме політичні ініціативи, щодо яких його слід застосовувати, та надаватиме рекомендації Раді”, – йдеться у пропозиції ЄК.

Та відкритим є питання, чи готові держави-члени систематично поступатися своїми правами, як-от правом вето.

Варто ще раз наголосити: оприлюднений у вівторок документ не є остаточним рішенням. Це лише ідеї Єврокомісії, та ще й сформульовані навмисно розмито. Юридичні рішення мають ухвалювати уряди ЄС. І наразі немає впевненості, що вони зважаться схвалити той же Passerelle у ключових питаннях.

Але є надважливе питання, в якому позиція Єврокомісії є останнім словом.

Тут її висновок – на користь України.

Досі в усіх документах та рішеннях щодо можливого розширення Євросоюз підкреслював, що є дві умови вступу нових членів.

Перша з них – це готовність кандидатів до членства, тобто належне проведення реформ, дотримання цінностей ЄС, добре проведені вступні переговори тощо. Тут кожен із кандидатів рухається своїм темпом і несе відповідальність за свій прогрес.

Друга умова – готовність самого Євросоюзу до розширення. Це те, що Київ, Кишинів, Подгориця чи Белград не можуть контролювати. І саме цей критерій вважали одним зі стримувачів розширення.

Запитання про те, чи готовий Європейський Союз функціонувати у збільшеному складі, тривалий час лишалося без відповіді. Тривали дискусії про внутрішню реформу Євросоюзу. Дехто вважав, що вступ нових членів, особливо таких великих, як Україна, буде можливий тільки після зміни договорів ЄС. А це, як йшлося вище, – практично нереальне завдання.

Та якщо встановлення правил – це завдання столиць, то оцінка ситуації – справа Єврокомісії.

Оприлюднений у вівторок огляд ставить крапку в цій дискусії. ЄК стверджує, що Євросоюз лишиться керованим також після вступу нових членів. А отже, ці міркування не можна використовувати як привід, щоб уникати вступу нових членів.

“Аналіз показує,