КПРФ не стане загрозою Путіну: що може реально послабити Росію

У Москві дозволений мітинг КПРФ 4 жовтня несподівано вийшов за межі традиційної пам'ятної акції: там звучали претензії через результати виборів, тарифи ЖКГ та антиурядові гасла, а після заходу повідомлялося про десятки затриманих. Водночас сама партія залишається частиною російської парламентської системи, яка роками підтримує ключові рішення Кремля.

Російський опозиційний журналіст Ігор Яковенко в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому не очікує від КПРФ реального протистояння з Володимиром Путіним. Також він оцінив спроби Росії захищати стратегічні об'єкти аеростатами, технологічне змагання з Україною та назвав те, що, на його думку, може поступово позбавляти Москву можливості продовжувати удари.

КПРФ не перетвориться на реальну загрозу Кремлю

Мітинг 4 жовтня КПРФ традиційно проходить у річницю конституційної кризи 1993 року та штурму Білого дому. Цього разу поряд зі звичною партійною риторикою пролунали претензії через вибори, комунальні тарифи й навіть гасло "Геть царя".

Однак поява різкіших лозунгів ще не означає, що керівництво партії готове до конфлікту з Кремлем. Історія Геннадія Зюганова, на думку журналіста, радше свідчить про протилежне.

Зюганов – це найзручніший опозиціонер для Путіна, тому що він дуже голосно виступає, але насправді весь час голосує за все, що пропонує Путін,
– сказав журналіст.

Таку поведінку він простежує ще з останніх років Радянського Союзу. Під час розпаду СРСР і заборони КПРС Зюганов не став одним із лідерів опору цим процесам, а під час політичної кризи 1993 року також не вийшов на відкрите протистояння.

Окремо в розмові згадали президентські вибори 1996 року. Яковенко переконаний, що тоді Зюганов мав серйозні підстави оскаржувати результат, однак не пішов на масштабний конфлікт із системою.

Доти, доки на чолі цього протесту стоїть КПРФ із Зюгановим, для Путіна кращого подарунка бути не може,
– наголосив він.

Тому й після нинішніх затримань журналіст не очікує, що керівництво комуністів розгорне кампанію, яка реально загрожуватиме Кремлю. Парламентські партії Росії він загалом розглядає як різні варіанти підтримки путінської системи, навіть якщо час від часу вони демонструють публічне невдоволення.

Росія повертає аеростати, поки Україна розвиває нову зброю

На тлі українських ударів по російських стратегічних об'єктах у Росії почали демонструвати аеростатні загородження для боротьби з безпілотниками. Ідея нагадує системи часів Другої світової війни: у повітря підіймають троси, які мають створювати фізичну перешкоду на маршруті дрона.

У Росії такі комплекси пропонують, зокрема, для захисту великих промислових об'єктів. Під час випробувань дрон справді може зачепитися за трос, однак для перекриття значної площі потрібна велика кількість таких систем.

Сам Яковенко одразу наголосив, що не є військовим експертом, тому не береться оцінювати їхню ефективність із технічної точки зору. Водночас повернення до конструкцій минулого століття він поставив у контраст із темпами, якими змінюються сучасні засоби ураження.

Я не впевнений, що ці аеростати, наприклад, допоможуть проти балістики. Сильно сумніваюся, що балістичну ракету вони зможуть зупинити цими мотузками,
– зауважив журналіст.

Протистояння дедалі більше перетворюється на технологічну гонку: одна сторона знаходить новий спосіб атаки, інша шукає захист, після чого з'являється наступний засіб обходу цієї оборони. На думку Яковенка, Україна проходить такі цикли швидше.

Водночас і Росія адаптується. Серед проблем для України він назвав реактивні ударні дрони, які, за його словами, збирають у Єлабузі із застосуванням китайських реактивних двигунів, а також російську балістику.

Відбувається змагання. І в науково-технологічному, військовому плані Україна, мабуть, випереджає Росію,
– висловив думку він.

Серед українських переваг журналіст відзначив розвиток власного озброєння та активніше використання роботизованих систем на фронті. Російські аеростати, на його переконання, можуть створити додаткові труднощі для окремих дронів, але не здатні повністю закрити стратегічні об'єкти від усіх типів атак.

Я думаю, що знищення нафтопереробних заводів триватиме, удари по Москві триватимуть, удари по пускових установках триватимуть, і ніякими аеростатами це зупинити не вдасться,
– припустив Яковенко.

Російська сторона у відповідь також розвиватиме нові системи захисту й ураження, тому це технологічне протистояння не завершиться появою одного універсального рішення.

Путін називає українців "одним народом" і водночас веде проти них війну

Окремою темою стали російські удари по українських містах. У розмові згадали атаки на цивільні об'єкти та спроби бити по київській інфраструктурі, зокрема мостах.

Це Яковенко протиставив багаторічним заявам Путіна про росіян та українців як нібито "один народ". У реальності російська армія атакує міста, цивільну інфраструктуру та людей, які не захотіли приймати російську владу.

Весь український народ у нього вороги. Це люди, які не захотіли здатися, не захотіли стати росіянами, як він вважає,
– сказав журналіст.

На його думку, саме відмова України капітулювати зробила її населення ворогом для путінської системи. Тому завершення війни він напряму пов'язує з тим, наскільки довго сам режим здатний її продовжувати.

На мій погляд, найпростіший спосіб це припинити – ліквідувати Путіна. Це найпростіший, найнадійніший і найдешевший спосіб усе це припинити,
– заявив Яковенко.

Це він назвав одним із можливих сценаріїв, водночас визнавши, що практичний шлях зараз рухається значно повільніше. Йдеться про нарощування українських далекобійних можливостей, власне виробництво озброєння та співпрацю із західними партнерами.

Окрему увагу він звернув на російські пускові установки. На його думку, захист українського неба залежить не лише від кількості систем ППО: важливо також зменшувати саму здатність Росії здійснювати пуски.

Закрити небо найпростіший спосіб – це знищити пускові установки, щоб нічим їм було бити,
– пояснив журналіст.

У цьому контексті позитивним сигналом він назвав удари по російських пускових системах. Їхня кількість не є безмежною, тому системне ураження таких комплексів може поступово зменшувати можливості Москви застосовувати балістичне озброєння.

Швидкого завершення війни Яковенко при цьому не очікує. Процес посилення України та послаблення російського військового потенціалу він оцінює як повільний.

Цієї перемоги не буде цього року, швидше за все, не буде наступного, але на горизонті вона з'являється. І на відміну від Росії, у якої жодних шансів перемогти Україну не існує, в України є шанс перемогти Росію,
– вважає Яковенко.

Цей шанс він пов'язує насамперед із подальшим розвитком української зброї, збільшенням далекобійних можливостей та системним зниженням здатності Росії завдавати ударів по українських містах.

Знищення Путіна як єдиний спосіб зупинити війну: дивіться відео