Нещасний випадок чи біологічна зброя: що приховує інцидент із чумою в Іркутську

Сценарій наче зійшов зі сторінок роману Стівена Кінга: у медичній лабораторії, захованій у глухому сибірському місті, молода симпатична лаборантка зазнала впливу смертельно небезпечного патогену. Вона померла, лабораторію закрили на карантин, і незабаром з’явилися чутки про те, що на місце події прибули російські спецслужби. Тепер увесь світ із затамованим подихом чекає, чи не вибереться якийсь жахливий мікроорганізм із російських лісів.

Те, що відбувається в Росії, — погано, але — принаймні поки що — не настільки погано. Нам відомо, що співробітниця науково-дослідного інституту, який займається вивченням різних форм чуми, померла від пневмонії, що дає змогу припустити, що вона неправильно поводилася зі зразком легеневої чуми. Ось і все. Медичні експерти мають підстави для занепокоєння: легенева чума — це страшна хвороба. Але це також не якийсь невідомий вірус; щороку реєструється кілька сотень випадків захворювання, і за умови досить швидкої діагностики хворобу легко вилікувати антибіотиками. Як не парадоксально, смертоносність збудника обмежує здатність хвороби до поширення: вона вбиває своїх жертв, перш ніж ті встигають заразити занадто багато інших людей. (У цьому випадку віддалене розташування російської установи також може допомогти стримати можливий спалах).

Проте ситуація в Сибіру викликає тривожні питання, і міжнародні експерти, поряд з американськими дипломатами, вимагають більшої прозорості. Які саме експерименти проводяться в цій лабораторії — Іркутському науково-дослідному інституті боротьби з чумою Сибіру та Далекого Сходу — і чи пов’язані вони, можливо, з біологічною зброєю? Чи помер дослідник від відомого штаму легеневої чуми чи від якогось нового, більш смертоносного штаму? Чому, за наявними даними, російська влада поміщає в карантин сотні людей?

Не варто чекати від росіян чесних відповідей щодо всього цього. Основним джерелом інформації про цей інцидент стала Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів та добробуту населення, відома під абревіатурою Росспоживнагляд. Назва звучить досить невинно, але до численних обов’язків цієї організації входить нагляд за діяльністю деяких російських інститутів біологічних досліджень. Протягом багатьох років вона входила до складу Міністерства охорони здоров’я Росії, але у 2012 році була перепідпорядкована і тепер підпорядковується безпосередньо центральному уряду Росії, що підвищило її значення та розширило повноваження, зробивши її головним органом нагляду за епідеміологічними дослідженнями в Росії.

Не те щоб Росспоживнагляд особливо допоміг розібратися в кризовій ситуації в Іркутську. Наприклад, щодо смерті лаборантки Дар’ї Шипілової відомство заявило: "У зразках, взятих у пацієнтки, не було виявлено мікроорганізмів, пов’язаних із професійними обов’язками співробітниці" — обережне формулювання, яке практично нічого не говорить. У чому полягали професійні обов’язки співробітниці? Які мікроорганізми було виявлено? Шипілова померла від чогось; від чого саме?

Важливо Привид "чорної смерті": що приховує карантин у лабораторії під Іркутськом і чи варто світу боятися чуми

Росспоживнагляд у офіційній заяві повідомив, що жінка померла від "пневмонії невідомої етіології", проте губернатор регіону Ігор Кобзєв, можливо, проговорився, коли розповів, що голова Росспоживнагляду Анна Попова минулого тижня відвідала Іркутськ. CNN повідомляє, що Кобзєв написав у Telegram, що вона прибула до міста для участі у "позачерговому засіданні регіональної санітарно-епідеміологічної комісії" у зв’язку з "підозрою на випадок зараження мешканки регіону особливо небезпечною інфекцією".

Минулими вихідними представник Держдепартаменту США закликав "російську владу оперативно та відкрито надавати достовірну інформацію". Удачі в цій справі. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков поклав край цій "неінформаційній петлі", надавши таку корисну пораду: "Провідним відомством, що володіє експертизою в цій галузі, є Росспоживнагляд. Людям слід покладатися на його офіційні заяви й не звертати уваги на чутки, домисли тощо".

Одне з нешкідливих пояснень полягає в тому, що Іркутський інститут намагається розробити ефективніші методи профілактики чуми, і хтось неправильно поводився з небезпечним матеріалом — а росіяни, з їхньою манією секретності, надають усьому цьому більш зловісного характеру, ніж це необхідно, жорстко обмежуючи доступ до будь-якої додаткової інформації. Але, можливо, насправді відбувається щось набагато більш зловісне. Доктор Ашіш Джа, колишній декан факультету громадського здоров’я Університету Брауна та колишній член групи з боротьби з COVID-19 в адміністрації Байдена, у неділю у своїй публікації в X зазначив: "Добре відомо, що в Росії існує чинна програма зі створення військової біологічної зброї". Крім того, він послався на повідомлення (поки що непідтверджені) про те, що підрозділи російських спецслужб супроводжують транспортні засоби до місцевих лікарень.

Москва має довгу історію досліджень у галузі біологічної зброї, що сягає корінням часів "холодної війни". США в односторонньому порядку відмовилися від досліджень у галузі бойових токсинів ще в 1969 році; Радянський Союз підписав Конвенцію про біологічну зброю 1972 року, але насправді ніколи не припиняв такі програми. У 1992 році Росія заявила про припинення цих робіт, проте наразі вона розширює великий об’єкт, який колись використовувався для досліджень у галузі біологічної зброї. (Міністерство оборони Росії, як і слід було очікувати, не коментує ці будівельні роботи).

Якщо інцидент в Іркутську виявиться наслідком аварії в російській лабораторії з розроблення біологічної зброї, це буде не перший подібний випадок. Ще в 1979 році Радянський Союз відчайдушно намагався приховати спалах сибірської виразки в місті неподалік від Уральських гір — Свердловську (нині Єкатеринбург). Їм майже вдалося це приховати.

Восени 1979 року та на початку 1980 року російськомовна емігрантська газета, що базувалася в тодішній Західній Німеччині, публікувала повідомлення про якусь катастрофу, пов’язану з мікробами, на Уралі після вибуху в лабораторії. Свідчення, що поступово надходили зі Свердловська, зокрема той факт, що місто особисто відвідав радянський міністр оборони, давали підстави припустити, що справді сталося щось серйозне. Описи хвороби, що поширювалася регіоном, вказували на сибірську виразку, і на початку 80-х років американці — адже це був час "холодної війни" — гучно звинуватили радянську сторону в розробленні зброї на основі сибірської виразки.

Важливо Чума в РФ: у мережі згадали про пророцтво Ванги та можливий спалах "чорної смерті"

Радянська влада вдала, ніби глибоко обурена таким звинуваченням, і пояснила, що смерті та захворювання стали наслідком вживання людьми зараженого м’яса — все це було просто випадком харчового отруєння. (Зрештою, яка країна не перекриває дороги у великому місті й не відправляє свого військового керівника перевірити, як місцеві жителі їдять зіпсовану яловичину?) Радянське пояснення було, звісно ж, нісенітницею; перебіжчик, який працював у радянських програмах зі створення біологічної зброї, Кен Алібек, пізніше висунув теорію, що у свердловській лабораторії, яка виробляла сибірську виразку, забули замінити фільтр, внаслідок чого спори потрапили в навколишнє середовище.

Минуло тринадцять років після спалаху, перш ніж хтось у Москві визнав правду. У 1992 році тодішній президент Росії Борис Єльцин повідомив американцям, що радянські фахівці з біологічної зброї дійсно проводили дослідження сибірської виразки і що ці фахівці неодноразово брехали йому про події 1979 року. Офіційна кількість загиблих у результаті аварії в Свердловську становить 68 осіб, але справжні цифри залишаться невідомими назавжди: КДБ на той час негайно вилучило та знищило важливі докази, зокрема медичні записи. Можна було б подумати, що цей досвід став уроком для радянської влади, але це було б помилкою: після закриття свердловського об’єкта радянська влада побудувала ще один у Казахстані, де, за наявними даними, вона працювала над штамами сибірської виразки, ще більш вірулентними, ніж ті, що були випущені у Свердловську.

Якщо в Іркутську сталося щось жахливе, не варто розраховувати на те, що росіяни найближчим часом відверто розкажуть про це. Росією керує агресивний диктатор, який уже чотири роки веде війну в Європі, і неповним поясненням Москви щодо того, що відбувається в Сибіру, не можна довіряти. Імовірність того, що росіяни розробляють біологічну зброю, яка становить загрозу для існування людства, є ще одним викликом для безпеки США та всього світу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Бактерія замість ракети: чи може Росія перетворити чуму на зброю проти українців