Політолог Ігор Рейтерович - про те, чому санкції проти Росії «протікають» і як Москва знаходить нові лазівки

Останнім часом санкційний «фронт» проти Росії нагадує перетягування каната. Поки США закручують гайки та ухвалюють жорсткий закон сенатора Грема, Європа починає відверто буксувати і демонструвати втому. Яскравим прикладом цієї розгубленості стало зняття обмежень з російських олігархів Усманова та Фрідмана.

До чого можуть привести ці протилежні рішення та у чому небезпека такого розколу для України, у експерта-міжнародника Ігоря Рейтеровича запитав журналіст Коротко про.

Санкції обходять ті сфери, де є інтереси американського та європейського бізнесів

- Росія продовжує випускати ракети, купувати високотехнологічні комлектуючі для зброї і продавати нафту. Це значить, що санкції десь «протікають» і в них є якісь лазівки для Москви? І чи не нівелюють ці шпаринки саму суть санкцій, якщо вони такі «діряві»?
- Це завжди було так з часу впровадження санкцій. Захід щось «обрізає» Росії, але вона тут же вигадує, як вдало обійти ці обмеження. Тому кожен наступний пакет санкцій починався з того, що він намагався закрити ці шпаринки. Тому не можна сказати, що боротьба з цими шпаринками не ведеться.

Проблема в тому, що від самого початку значна частина цих санкцій мала певні проблеми. Зокрема, вони не торкалися певних сфер, в яких залишалися інтереси, наприклад, окремих представників американського та європейського бізнесу. І в результаті Росія цими «прогалинами» користується до сьогодні.

Простий приклад. Санкції проти російських олігархів не зачепили їхні родини. Родичі спокійно їздять на Захід, купують нерухомість і ведуть підсанкційний бізнес на зароблені на війні гроші. Через бізнесові інтереси та нерішучість союзників обмеження розмиваються. Звідси логічний підсумок у вигляді зняття європейських санкцій з Усманова і Фрідмана. 

- Але з іншого боку, зараз спостерігається тенденція до зміни характеру санкцій з масштабних (проти цілих російських галузей) до полювання на предметно-фінансові потоки (міжнародна таємна платіжна мережу «А7») та канали обходу санкцій Кремлем. Чи ефективна ця нинішня тактика наших союзників?

- Ця тактика може бути ефективна. Якщо не вийшло справитися з цілими російськими галузями в силу їхньої прив'язаності чи інтегрованості в глобальну економіку, то, коли предметно б'ють по таким мережам, як А7, очевидно, що це розбиває можливості росіянам заробляти або виводити кошти з-під санкцій. Тому, якщо обирати між тим, як було до цього, і тим, як зараз починають працювати по мережах, варіант із мережами набагато кращий.

Європа зняла санкції з Усманова і Фрідмана через ілюзію про їхній вплив на Путіна

- Фрідман і Усманов просто перекупили Європейські суди другими адвокатами чи задіяли й інші пружини?

- Вони дуже непогано вклалися в серйозні лобістські ресурси, які були задіяні для зняття санкцій з них. Причому я не виключаю, що частина європейських політичних еліт могли бути «підкуплені» тим, начебто ці олігархи зможуть вплинути на Путіна, аби він став поступливішим у переговорах по миру в Україні. Саме й для цього і міг бути зроблений такий жест доброї волі. Але загалом це показало, що війна війною, а бізнес, як завжди, прагне захистити свої інтереси.

- Європейська преса прямо пише про залаштунковий торг. Нібито Франція вимінювала зняття санкцій проти Усманова на свободу свого громадянина, а Люксембург злякався позову Фрідмана на 16 мільярдів євро. Так чи інакше, але тепер європейську єдність і санкції можна просто виміняти на гроші чи політичні послуги зі сторони Москви?

- Так, це дійсно роз’єднує табір наших союзників. Росія шукала і намагається шукати якісь вузькі місця і потім через них працювати для руйнування єдиного табору українських союзників. У даному випадку вони таке місце знайшли і спрацювали по ньому максимально ефектно. А нам потрібно зробити висновки і робити так, щоб у майбутньому такі речі просто не повторювалися.

«Пекельний закон» Грема затверджений, але Трамп не буде спішити його активувати

- Чи у Києва є реальні важелі впливу, щоб змусити хоча б Британію чи США не випускати Фрідмана та Усманова з чорних списків?

- Навряд чи ми зможемо їх зараз повернути, принаймні, якщо не трапляться якісь події, які нам дадуть додатковий привід це зробити. Відкотити назад це буде насправді складно. Та, відверто, я й не бачу кроків з нашого боку, щоб змінити ситуацію. Тому я так розумію це сприйняли як даність, і тепер всі будуть намагатися жити в тих межах, які є на сьогоднішній день.
 
- У цей же час у США підписаний новий наджорсткий «пекельний закон Грема», який накладає стовідсоткові мита на всі країни, які купують нафту у Росії. Але чи активує його президент Дональд Трамп?

- Ні, я думаю, що поки він не буде його активувати, буде дивитися за розвитком ситуації. Хіба що напередодні чи після проміжних виборів у Конгрес США в листопаді. Наразі причин для такої активації немає. Проте американці почали давити з боку цієї платіжної системи А7. Це неочікуваний, але досить потужний тиск на російську військову економіку, яка якраз і живиться тими коштами, що отримані від шпаринок в санкціях.

- Найбільшими експортерами російської нафти є Китай та Індія. Чи піде Трамп на конфлікт із Пекіном заради України?

- Однозначно, що ні. Тим більше після недавнього візиту Сі Цзіньпіна до Вашингтону, коли Трамп буквально стелився лестощами в сторону китайського лідера. І президент США чітко продемонстрував, що потенційні вигоди від співробітництва с Китаєм його цікавлять набагато більше, ніж мир в Україні.

У Європи є свої, а у американців - свої інтереси в санкціях

- Індія несподівано запропонувала свої послуги в переговорах по миру в Україні. Що це, страх перед санкціями за покупку російської нафти чи Нью-Делі почав грати свою гру як наддержава?

- Вони раніше про такі речі заявляли і говорили. Ні, в них немає страху перед санкціями. Вони вважають, що з американцями можна домовитися, тим більше їм зараз прямо ніщо не загрожує. І вони теж хочуть грати певну глобальну роль і тому роблять такі пропозиції.

- Що ми маємо в сухому залишку: з одного боку - жорсткий закон Грема від США, з іншого - втома Європи та «амністія» для олігархів. Що переважить?

- Очевидно, що у Європи є свої інтереси, а у американців є свої. В те, що Європа і США одномоментно разом посилять санкції, я поки не сильно вірю. Можливо, напередодні виборів у США чи навіть вже після виборів. Але станом на зараз це малоймовірна історія. Вони будуть рухатися тими курсами, якими рухалися до сьогодні.

- За останніми даними, Путін знову буде збільшувати видатки на війну. Значить, санкції для нього не надто болючі. Ваш прогноз стосовно подальшої їх ефективності?

- Це не є новиною і було очікувано. Тепер хід за Європою та США, їм, очевидно на це треба щось відповісти. Як вони це робитимуть? Скоро дізнаємося, тому що вони досі не можуть дійти згоди щодо наступного пакету санкцій. Коли вони дійдуть згоди, тоді ми зрозуміємо, наскільки США та Європа реально оцінили загрозу Путіна і далі вести війну і наскільки вони готові цьому протидіяти.